Хоча це і найстаріший суспільно корисний заклад (уже відзначив своє 300-річчя), але переживає він зараз не найблагодатніші часи. Листонош безжально звільняють, бо скорочується сам ринок традиційних поштових послуг, програючи в конкурентній боротьбі «е-мейл» зв'язку. Тих, хто залишається, беруться навчати й перенавчати, щоб вони могли обслуговувати модернізовані сортувальні лінії та реорганізовані посилкові служби. І вони дедалі частіше виглядають кумедним анахронізмом, коли у формених кашкетах і плащах у негоду, покрутивши зранку педалі казенних велосипедів по буколичних путівцях, змушені відбиватися парасолькою від надто завзятих сторожових псів...
Пошта - невід'ємний і життєво важливий елемент інфраструктури будь-якої держави, який у минулому столітті стояв у змовників, що намірилися взяти владу, в одному списку об'єктів на першочергове захоплення нарівні із залізничними вокзалами та мостами. Свою значущість доставка текстових повідомлень, а також матеріальних цінностей у вигляді бандеролей і навіть контейнерів не втратила. Хоча їй і судилося переналагодження, щоб підлаштуватися під клієнта, який має свободу вибору, привабленого послугами приватних операторів, що тепер воліє не надсилати чек у конверті - а раптом загубиться (є відомості, що щотижня до адресатів не доходить мільйон листів), - а робити це електронними мережами. Факт промовистий: у січні 2003 року британці з доступом до Інтернету надіслали «е-мейлом» 550 млн. послань, тоді як пошті довірили лише 330 млн. конвертів з марками...
Не менш грізний виклик для «Ройял мейл» («Королівської пошти») - вимога Європейського Союзу про лібералізацію цього сектора економіки, а з конкурентами типу Ю-Пі-Ес або «Федералекспрес», німецької «Дойче пост» або голландської Т-П-Ге буде не просто змагатися на рівних, якщо взагалі можливо. І все ж, якщо відволіктися від комерційних перипетій, що таке «Ройял мейл» у системі життєвих координат пересічного британця?
«Ройял мейл» - це передбачливість. Коли в червні 2003 року найчитаюча твори пані Роллінг нація передчувала знайомство з черговим її неминучим бестселером, а саме «Гаррі Поттер і Орден Фенікса», з'ясувалося, що листоноші «з товстою сумкою на ремені» не зможуть оперативно рознести всім охочим важкий том. У ньому вага під кілограм, тим часом як службова інструкція забороняє їм піднімати одночасно більше 16-ти. Інструкція, зрозуміло, для законослухняних бриттів - справа майже свята. Вихід знайшли: книжкову новинку вирішили розвозити фургонами. А заразом сповістили всіх нетерплячих, щоб залишалися в суботу вдома - книжка за своїми габаритами не може пролізти у стандартні червоні поштові скриньки, отже, її вручатимуть з рук у руки...
«Ройял мейл» - це розіграш і піарівські приманки. Рік тому одинадцятирічна Кіра Кольвер, яка надумала пограти разом із ще 12-ма млн. азартних співгромадян у лотерею, організовану Королівською поштою, виявилася володаркою щасливого квитка. Виграш склав... два автомобілі «Ягуар», які за умовами конкурсу через неповноліття Кіри перейдуть її мамі. Радості мами не було меж, адже вона щойно розбила свій автомобіль...
«Ройял мейл» - це устої та принципи, якими не поступаються. Керівництво пошти подало до суду на власників художньої галереї, які представили на огляд публіки три картини Джеймса Коті, на яких використано композицію відомої марки з англійською королевою. Відмінність у тому, що пацифіст Дж. Коті зобразив Єлизавету II із протигазом: його ремені заховані під короною, краї естампів зазубрені та для більшої схожості з поштовою класикою виконані в різних кольорах, що відповідають номіналу марок, і навіть забезпечені необхідними номерами. Пошта володіє авторськими правами на марку, що випускається понад 30 років, хоча не виключено, що відіграли свою роль й інші мотиви - недарма ж пошта називається Королівською...
«Ройял мейл» - це надійність і небайдужість. Коли в шотландському місті Абердині виявили в купі листів старомодну листівку, надіслану з австралійського міста Брисбена 12 січня 1889 року, поштові чиновники виявили не просто професійну зацікавленість: хто схибив (австралійці обіцяли в той час доставляти пошту до метрополії за 41 день)? Вони виявили людяність, наслідувавши пораду персонажа з кінофільму «Біле сонце пустелі»: «Листечко в конверті, зачекай, не рви». Послання було адресоване якійсь міс Волдроп, що мешкала в будинку номер 112 на вулиці Карден Плейс. У ньому були зворушливі рядки. «Пишу поспіхом. Я дістався до Брисбена, відпустка минає якнайкраще, - повідомляв якийсь Колін. - Дякую за листи і вам, міс Волдроп, і вам, Джерті. Сподіваюся, що у вас усе гаразд. Напишу докладніше за кілька днів, а поки вітаю вас із Новим, 1889 роком і зичу всього найкращого. До речі, ця листівка, наскільки я знаю, одна з перших випущених у Квінсленді». Зараз за вказаною на листівці адресою знаходиться стоматологічна поліклініка. Керівники «Ройял мейл» вирішили розпочати загальнонаціональну кампанію з пошуку родичів людей, які жили тут 100 з лишком років тому...
Підсумовуємо: передбачливість, заповзятливість, принциповість і людяність. Чи не забагато позитиву? Втім, як і всюди, він майже напевно врівноважений недоліками, які в такій клопіткій справі є продовженням чеснот.