Американська мрія про освоєння нових земель і здобуття нових свобод здавна затьмарена знищенням американського корінного населення під час завоювання Заходу та поневоленням афроамериканців при заселенні півдня. І все ж для іммігрантів з Азії, Європи та Латинської Америки, які були змушені страждати як від несправедливого законодавства, так і від примх ринку зайнятості, право на проживання в США протягом століть слугувало підтвердженням того, що вони чогось досягли в житті. «Грін-карт» (насправді вона блідо-рожевого кольору) часто виявляється вхідним квитком у глобальне село, штаб-квартира якого, на думку багатьох, знаходиться саме в США.
Безсумнівно, закінчення «холодної війни» та ліквідація застиглих ідеологічних і географічних бар'єрів між Сходом і Заходом породили нове космополітичне мислення. Фактично мова культурного плюралізму та демографічного різноманіття – символ повсюдно відзначуваного мультикультуралізму, раніше за інших заявленого країною, яка нині пишається своїм незаперечним статусом світової держави. Але в моменти тріумфу громадяни США не збиваються в один натовп під своїм прапором: меншини та культурні спільноти вимагають, щоб визнали їхню «інакшість». Культурна «асиміляція» – символами якої колись були і «плавильний тигель», і «салатниця» – вже не годиться як чергова страва («plat du jour»). У міру того, як мігранти, біженці з політичних та економічних мотивів, представники діаспор, емігранти, які шукали притулку та ін. долали культурні та географічні кордони, падав авторитет суверенної національної держави.
Міждержавні об'єднання, наднаціональні юридичні особи-корпорації та глобальні концерни не тільки виходять далеко за межі країни, але й послаблюють економічну автономію та суспільну територіальність держави. Так, загальне поняття «американця» поповнилося такими складовими елементами, як «африканський американець», «азіатський американець», «чикано», «латино», «ніуйорканець», «чорна нація», «дивна нація» тощо. Гібридизація різних культур стала суттєвою культурно-політичною особливістю повсякденного життя: як кажуть у США, американці – «дефісна нація». Таке дефінітивне розширення, а також ті численні «прізвиська», які дають собі самі групи, дають можливість визнати та виразити різні форми існування сьогоднішніх американців.
На думку одних, теперішнє фрагментування оголює межі «політики ідентичності», яка представляє чисто партикулярний світогляд – як з суб'єктивної точки зору, так і з точки зору відповідної групи ідентичності, – і при цьому не помічає структурних аспектів, що стосуються населення в цілому, а саме бідності, бездомності, суспільного розшарування, нестачі в медичному обслуговуванні. Інші скоріше приєднуються до думки, сформульованої «чикано» художником-перформансистом Гільєрмо Гомес-Пена. У груповій ідентичності та гібридизації він вбачає зароджуваний «новий інтернаціоналізм», що змінює політичні та культурні цінності американського життя. «The new world (b)order – новий світовий порядок і нова світова перспектива, – пише Гомес-Пена, – замінює плавильний тигель супом-менудо, в якому основні інгредієнти сплавляються воєдино, але залишається кілька непіддатливих шматків, і вони просто приречені на розбухання».
Навіть якщо ми захоплюємося цією nouvelle cuisine, не можна забувати, що в багатьох відношеннях меншини належать до груп, економічно найбільш знедолених і в етнічному плані найбільш дискримінованих серед громадян США. Звичайно, життя між двома культурами цікаве, якщо тобі пощастило і ти належиш до вищого прошарку суспільства. Однак уміння постійно «переходити кордон» у фізичному та матеріальному сенсі передбачає наявність соціального капіталу – паспорта, візи, освіти, визнаного суспільного статусу. І хоча 15% радіостанцій США «етнічні» (переважно афроамериканські та іспаномовні), у проголошеному мультикультуралізмі мало толку, якщо згадати, що у чорних (13,6% від загального населення) та осіб іспаномовного походження (11%) щорічний сімейний дохід у середньому становить 50% середнього річного доходу білих (26 500 доларів США).
Ця статистика приводить до сумного висновку: країні, що на весь світ проголосила права громадянина найвищою цінністю, досі не вдалося здійснити велику ідею емансипації людини на власній території. І все ж те найкраще, що є в американському дусі першопрохідців, незважаючи на невдачі та перешкоди, демонструє дивовижну опірність. Визнання прав та уявлень іммігрантів і меншин буде великим досягненням нового тисячоліття.
Хомі К.БХАБХА.