У Швейцарських Альпах можна знайти безліч привабливих хижин
Але, на жаль, переобладнати старі будівлі на новий лад зовсім не просто. А охочим це зробити іноземцям потрібно мати вид на проживання в країні, адже купівля нерухомості не надає права претендувати на місцеву «грінкарту».
Між тим, як зазначає Swissinfo.ch, серед будівель трапляються дійсно дуже цікаві об'єкти: кам'яні або дерев'яні хижі виглядають так, ніби з-за дверей ось-ось вигляне Гайді, героїня відомої швейцарської дитячої книжки. Є серед них зовсім занедбані, напівзогнилі, забиті сміттям, у які й заходити не хочеться. Але вид з вікна – неймовірний! Колись давним-давно вони слугували літнім житлом для фермерів і пастухів, які переганяли худобу на гірські вершини влітку та в долини – взимку.
Називають такі будівлі в різних регіонах по-різному: «майєнс» (від слова «кукурудза»), «рустичі» (від слова «старовинний») або просто «шталль» (стійло). Ці наполовину житлові, наполовину господарські тимчасові споруди в Альпах, що повністю втратили свою практичну користь, зберегли, тим не менш, своєрідний шарм. Потрібно зазначити, що ціна на такі будівлі, незважаючи на їхній непрезентабельний вигляд, досить висока. Приготуйтеся викласти суму від 30 до 150 тис. франків.
Знаєте, що цікаво? Будували наші пращури на рідкість сумлінно. Всі ці занедбані хижі, незважаючи на свій солідний вік, і сьогодні залишаються в хорошій «фізичній формі». Звісно, є серед них і такі, що руйнуються буквально на очах, але, як кажуть будівельники, «вся субстанція» на місці й цілком міцна, а отже їх цілком можна ще полагодити. Щоправда, у швейцарському «Об'єднанні експертів у галузі просторового розвитку, ландшафтної архітектури та охорони пам'яток природи і культури» (Verein für Raumentwicklung Kultur und Landschaft – RAKUL) вважають, що такі будівлі спотворюють ландшафти.
Дана структура веде банк даних з інформацією про подібні об'єкти, фотографує їх і з'ясовує, що заважає власникам привести власність до божеського вигляду? Як кажуть в об'єднанні, мета такої інвентаризації – довести, що швейцарський федеральний закон «Про земельний межування та кадастр» (Raumplanungsgesetz) завдає відчутної шкоди туристичному бізнесу кантону Граубюнден.
Насправді подібні «сараї» та «хатинки на курячих ніжках» цілком можливо відремонтувати і використовувати як заміські будиночки або здавати в оренду туристам. За розміром вони цілком для цього підходять: компактні – від 25 до 50 кв. м житлової площі. У них цілком можливо розмістити все необхідне для короткочасного відпочинку і навіть для проведення тут відпустки.
Агенти-рієлтори Армін Агтен з кантону Вале та Жіан Дерунгс з кантону Граубюнден спеціалізуються на житлі в сільській місцевості та виявляють інтерес до занедбаних будівель. «Я міг би продавати по одній такій «кукурудзяній хижі» щотижня!», – каже Армін Агтен.
В іноземців мало шансів
Міг би! Якби не різного роду правові перешкоди. «Буквально 99% хиж такого роду знаходяться в межах сільськогосподарських зон», – пояснює А. Агтен. А це означає, що покупець «не може просто переїхати у свою нерухомість і оселитися там. Для того, щоб використовувати колишню стайню або лісову сторожку під житловий або дачний будиночок, необхідно отримати дозвіл влади. І тут потенційний покупець найчастіше наштовхується на кам'яну стіну», – каже А. Агтен.
Його колега Жіан Дерунгс підтверджує, що, виходячи з його досвіду, всі діючі процедури отримання дозволів і допусків все ще складні та виснажливі. Дуже важко зрозуміти і довести – яка частина хижі для яких потреб (житлових чи ні) використовувалася станом на 1972 рік (саме в цьому році у Швейцарії почали розрізняти зони під забудову та зони, на території яких будівництво заборонено). Адже виходячи саме з цих даних сьогодні у Швейцарії оцінюють перспективи перебудови та розширення будівлі.
І якщо сторожка або старий склад вже почали руйнуватися, то перебудувати їх у житлові приміщення можуть і не дозволити. Керуючись тим, що об'єкти розташовані в межах зон, відведених під сільське господарство. «Досить хороші шанси отримати дозвіл на реконструкцію є в тому випадку, якщо хижа знаходиться в списку пам'яток, що охороняються, а отже – під захистом держави», – пояснює А. Агтен.
Іншими словами, чим мальовничіше виглядає такий лісовий або гірський будиночок і чим більшу цінність він становить, тим швидше влада дозволить відремонтувати його і вдихнути в нього нове життя.
Часом до А. Агтена та Ж. Дерунгса звертаються і покупці з-за кордону. Але продаж заміських будинків іноземцям, які не мають виду на проживання, у Швейцарії пов'язаний з ще більшими складнощами. Залежно від кантону таке підприємство або зовсім безнадійне, або пов'язане з отриманням спеціального дозволу.
Дорогий ремонт
Але «складносурядний» закон – це не єдина перешкода на шляху здійснення мрії про маленький будиночок у швейцарських горах. Друга проблема чекає потенційного власника всередині – нерідко плачевний стан хижі. Саме тому А. Агтен рекомендує торгуватися до останнього і в жодному разі не переплачувати. Адже ремонт може в кілька разів перевищити покупну ціну.
«За свої гроші ви отримаєте щось на зразок дерев'яного каркаса на голій землі, – пояснює Ж. Дерунгс. – Відремонтувати «рустичі» або «майєнс» менше ніж за 300 тис. франків? Навіть і не мрійте. Але зате ви отримаєте справжній мініатюрний заміський будинок, що відповідає високим стандартам швейцарської якості».
А. Агтен рекомендує не надто старатися з ремонтом, а просто насолоджуватися старовиною, не вносячи до неї забагато змін. Адже той, хто, піклуючись про лісову або лугову хатину, зберігає її первозданність, тим самим робить помітний внесок у збереження природного різноманіття та культури даного регіону. Збереження будівлі в стані, близькому до оригінального, особливо цінується у Швейцарії. А готовність доглядати за нею догодить місцевим структурам з охорони пам'яток природи та культури (чия думка також має вагу при отриманні дозволу на ремонт).
Щоб уникнути неприємних сюрпризів, Ж. Дерунгс радить перевірити не лише дату та мету будівництва, а й переконатися в повній юридичній чистоті такого «кукурудзосховища». «Варто отримати з архіву муніципалітету та кантону всі попередні дозволи на будівництво та реконструкцію. Це платна послуга, але вона себе виправдовує», – пояснює він. «Таким чином, ви зможете перевірити, чи дійсно на всі зроблені зміни свого часу було отримано дозвіл». В іншому випадку є ризик, що вас за ваші ж гроші зобов'яжуть все повернути до первісного вигляду.
Примітивні житлові умови
«Варто звернути увагу ще на дещо: швейцарські гірські хатини в цілому будувалися як свого роду міні-комплекси з однієї або пари маленьких житлових кімнат і сараю або стійла для худоби, оскільки були розраховані на короткочасне використання, а не для постійного житла, особливо в зимовий період», – каже А. Агтен. Щоправда, тут же він додає, що в регіонах, де «немає серйозної небезпеки сходу лавин, ви можете використовувати таку хатинку, переробивши все, як треба, якщо це необхідно, навіть узимку».
Потрібно врахувати ще один важливий момент. Більшість таких хатинок не мають підключення ні до електрики, ні до водопроводу або опалення, ні до системи каналізації. Вони просто знаходяться надто далеко від населених пунктів із сучасною інфраструктурою.
Хоча й тут знайдуться хитрі альтернативи: сонячна батарея на даху може генерувати електрику, компостний туалет замінює каналізаційну систему. Деякі власники хатин також використовують резервуари для стічних вод, які спорожняються фермерами один або два рази на рік. «Узимку, щоб отримати воду, можна розтопити сніг, благо, в горах він чистий», – пропонує А. Агтен. «А влітку дощові баки дозволяють приймати душ», – додає Ж. Дерунгс.
Але що б ми сьогодні не вигадували, життя в гірських хатинках, незважаючи на всі хитрощі, завжди диктуватиме нам ті ж умови та правила, що й за часів Хайді, будучи прикладом простого та скромного селянського побуту в безпосередньому контакті з природою.