Німецькій владі доведеться зіткнутися з юристами, які захищають пенсіонерів
І тут згадалася мені історія, яку розповів мій земляк, який проживає зовсім в іншому кінці Німеччини, в місті N. Безіменний він не тому, що нам соромно його назвати, просто те, про що мені розповів знайомий, відбувається зараз повсюдно.
У далекі дев'яності, коли я прибув на ПМЖ до Німеччини, в документах, що заповнювалися на виїзд, не було графи про отримання пенсії – працівники консульства і так знали, що з певного віку в Росії покладена пенсія. Через деякий час ця графа з'явилася, причому там потрібно було вказати не лише отримання пенсії, але й її розмір. Мій земляк, природно, як і всі, її заповнив.
Через деякий час він отримав дозвіл на виїзд до Німеччини і став жити-поживати. Щоправда, добра не вдавалося наживати, але на харчування та культурне обслуговування соціальної допомоги та скромної радянської пенсії вистачало. Крім того, в брошурі, яку роздавали новоприбулим і яка називалася «Що я повинен знати про і в Німеччині» він вичитав, що, залежно від професії, а він був культурологом, йому могли й оплачували квитки на виставки, в театр, кіно та інші культурні заходи.
Минуло кілька років, ця допомога кудись зникла, як і допомога на меблі, одяг та різдвяні гроші. Щоправда, відомства стверджували, що все це додається до допомоги, хоча знання арифметики навіть у межах програми початкової школи було достатньо, щоб зрозуміти, що ці суми не збігалися. Ну та гаразд.
І тут – раптом! – чиновники з'ясували, що, за законом, російська пенсія – це дохід, який живуть тут пенсіонери повинні проїсти в першу чергу, а вже потім йти за допомогою. Ну, що робити, проїсти так проїсти, та й справедливо це – німецьким малозабезпеченим пенсіонерам їхні крихти з самого початку враховували. Але зараз продовжу про мого земляка.
Отже, згаданий лист з проханням надати документи про пенсію прийшов і моєму земляку. Він пішов у соціальне відомство, з'ясувати, що це за прохання таке дивне? І йому пояснили:
– Ви отримували свою пенсію раніше і витрачали її на себе, так? А це дохід. Ось і давайте довідку, скільки отримували раніше, причому за кожен місяць
– Оце так, – сказав мій земляк. – Я ж свого часу вказав суму. Чому ж ви її не вираховували? Виходить, що самі прорахувалися – а мені віддуватися, за ці роки зараз така сума набіжить, для мене непідйомна!
Консультант гнівно подивилася на нього. Її відповідь прозвучала якось по-радянськи знайомо:
– Це не ваша справа. Ваша – надати документи.
Мій товариш пішов до адвоката. Той вислухав його, пригостив кавою і сказав:
– З консультантом розберемося, але платити треба – ці, якщо зайві гроші дали, то назад їх вимагати можуть. Але не все одразу, а потроху платитимеш.
Не знаю, як там з цією жінкою розібралися, але мій земляк перестав цікавитися новинками культури, та й закуска на його столі стала дуже скромною. (Пляшку я зазвичай привожу з собою.)
На цьому інформацію до роздумів можна було б і закінчити. Але ось що хочеться ще сказати. Є така сентенція: «Закон суворий, але справедливий». Для доказу правоти її створено об'єднання юристів, яке займатиметься і пенсійними питаннями. Побажаймо йому успіхів.
Рудольф ЕРЕМЕНКО.
