Заповзятливі громадяни перетворили безтурботний Гоа на діловий центр під пальмами
30/5/0
Про далекі часи, коли тут бренчали рок і реггі під гітару і відтанцьовували клубний хаус і транс під підсилювачі, ді-джей Тео згадує з ностальгією. «Коли я вперше приїхав сюди чверть століття тому, я був єдиним російськомовним, – розповідає Тео, грек російського походження. – Тут було, може, близько тисячі англійців, пара тисяч італійців, у 95-му приїхало багато євреїв. Тут було всього три асфальтовані дороги, пара кафе і один міжнародний телефон, до якого вишиковувалися величезні черги».
Серед різношерстого натовпу тамтешніх мешканців росіян у середині 90-х було не більше сотні. Але Гоа манив усе більше своєю свободою, дешевизною та красою. До початку нового століття найменший індійський штат став одним із центрів російського туризму. Тепер росіяни з усіх іноземців – найчастіші гості Гоа. У сезон з жовтня минулого року по квітень цього щотижня чартери доставляли сюди близько 3 тис. осіб з Росії. І це враховуючи лише заїзди туристів. Але оскільки сонце тут світить вісім місяців на рік, то двох тижнів у Гоа якимось відпочивальникам мало. І сотні наших співвітчизників усіма силами намагаються залишитися тут подовше.
«До минулого року росіянам легко давали піврічні візи, тут можна було і жити, і працювати спокійно. Але чи то ми надто активно це робили, чи то наркотиків споживали занадто багато, але індійці тепер видають нам візи максимум на два місяці», – каже одна з таких місцевих жительок Анна Нікіфорова. Можна, кажуть, зробити ділову візу. Анна за свою заплатила 800 доларів і не шкодує про це: «Ми з друзями дуже хотіли тут потусуватися і відкрити своє кафе». Щоправда, кафе в неї проіснувало всього півроку і закрилося, принісши його власникам астрономічну за індійськими мірками суму збитків – 6 тисяч доларів. Але при від'їзді, як каже невдала бізнес-вумен, ніхто про гроші не шкодував: «Райський Гоа вартий такої авантюри».
Історія Анни нетипова. Швидше за все, компанія молодих тусівників просто недостатньо часу приділяла бізнесу. Багато росіян, якщо вже живуть тут, заробляють гроші серйозно. Причому ціни майже зрівнялися з московськими. У селі Морджим, прозваному «Моржовкою», узбережжя всіяне російськими ресторанами. Якщо у звичайному індійському кафе можна поїсти і випити за 4 долари, то тут за таку суму отримуєш лише пару млинців. При ресторанах часто відкривають і міні-готелі. В одному такому російському притулку ціна за ніч – 150–200 доларів. Причому по сусідству стоять точно такі ж бамбукові будиночки – за 20.
Ті, хто не має постійного бізнесу, крутиться як може. Заробляючи знову ж таки на своїх співвітчизниках. Водять екскурсії за цінами втричі вищими за індійські, займаються орендою житла. Один із таких рієлторів до справжнього російського імені додає розкішне «Махараджа». Спеціалізується він на одному з традиційно російських пляжів. Знімає у місцевих будинки за 500–600 доларів на місяць і здає їх подобово по 50 баксів. Прибуток на обличчя. Але тепер місцеві і без російського Махараджі свої скромні житла здають за тими ж божевільними цінами.
Деякі винаходять більш екзотичний бізнес. Організовують «ведичні весілля» – нібито за традиційними індуїстськими обрядами – або виробляють «ведичні продукти харчування». «Перші п'ять років я тут взагалі нічого не робив, жирок, накопичений у Москві, це дозволяв, – каже Ігор Станович, у минулому житті – менеджер у топовій нафтовій компанії. – А потім довелося працювати. Знайшов тут індійського партнера, і ми почали в домашньому цеху робити кефір і ряжанку. Тепер їх можна купити в головних супермаркетах Гоа. Зараз подумуємо почати виробництво бастурми і сосисок».
А де ж у всьому цьому колишні растамани? Оплот того життя зберігся в джунглях на одному з віддалених пляжів Гоа. Тут росте 300-річний баньян – священне дерево індуїстів і хіпі. Кажуть, під ним свого часу посиджували легендарні «Бітлз». І досі кілька людей буквально живуть на великому майданчику під деревом. Склад змінюється кожен сезон, але більшість деревних мешканців, звісно, наші співвітчизники. Під наглядом індійського йога курять травку і бренчать на гітарах, як і 30 років тому. Але й тут є місце комерції. До баньяна водять екскурсії – на туристах і годуються місцеві мешканці. Дівчина Алла, наприклад, робить гостям аюрведичні масажі за невелику плату. А «просвітлений» Андрій ворожить туристам на гілочках під розмови про карму.
Живуть вони тут, як і більшість росіян, «заради відчуття безмежної свободи». Раніше це відчуття досягалося безкоштовно. Але тепер російські дауншифтери зрозуміли, що свободи без грошей не буває. І заробляти «бабки» доводиться навіть у раю.