Цікаво, що батьки, вирішивши вчити дитину в школі за кордоном, ціляться в престижний університет, турбуються про їжу та безпеку, кишенькові витрати, гардероб і про все інше. А «про це» подумати ніколи. Можливо, дитина вже «в темі». Можливо, вона зуміє впоратися з ситуацією. А можливо, їй тільки здаватиметься, що вона нею володіє. Психологи, наприклад, вказують на феномен фантастичного ставлення до подій. Коли юна людина інакше сприймає навколишній світ і підсвідомо вважає, що робить те, що насправді не має значення... Займається коханням з випадковими партнерами, випиває, курить і мучиться безсонням. Словом, збирає букет неприємностей. Тому, щоб дитина не загрузла в депресії, до поїздки її слід готувати, пояснивши, що вона там побачить і що їй належить.
Школа, яка хоче бути невинною
До приватної школи іноземні діти зазвичай вступають у 14-16 років. Ніжний вік, який деякі філософи називають віком «бурі й натиску», - для школи головний біль, нерви і серцевий напад.
Школа попереджає, щоб на території - «без дурниць». Про це йдеться в окремому пункті внутрішніх правил, який називається «хлопчики й дівчатка». Наприклад, в одній швейцарській приватній школі правило звучить так: «Хлопчики й дівчатка повинні демонструвати певну стриманість і взаємоповагу у вираженні своїх почуттів. Їхня поведінка не повинна виходити за межі простих дружніх стосунків. Зразкова поведінка має демонструватися всюди, зокрема й у басейні...»
Територію ні на хвилину не випускають з поля зору. Особливо ретельно оберігаються маленькі престижні школи, які утримують чималий штат пильних педагогів. Наприклад, одна відома школа, розрахована на 180 учнів, має 70 викладачів, в іншій - півсотні педагогів стримують «натиск» 300 школярів.
За порядком у резиденціях стежить house master, тобто «господар дому». Якщо резиденція повністю дівоча або повністю для хлопчиків, master заступає доступ протилежній статі просто біля входу. У змішаній резиденції за дівчатками й хлопчиками закріплюється поверх, і господар запрошує помічників, які не допускають змішування статей, перегороджуючи шлях на кожному поверсі.
Інша річ, якщо вийти за територію. Як правило, з п'ятої до сьомої вечора передбачено вільний час, який з дозволу викладача або батьків можна провести в місті. Дитині пояснюють, що можна піти в кіно, купити колу та чизбургер, і видають невелику суму. У тій же Швейцарії, наприклад, 80-100 франків. Поки дитина не повернеться, школа вільна від моральних зобов'язань, тому, якщо за відпущений час вона встигне здійснити кохання, заклад ні до чого.
У будь-якому містечку є готельчики bed and breakfast, скорочено b&b, дослівно «ліжко та сніданок». В Англії, наприклад, b&b коштує 17 фунтів, у Швейцарії приблизно 20 франків. Словом, постіль дитині цілком по кишені. Закон, до речі, не вітає здачу кімнат малолітнім коханцям, тому обидві сторони підтримують негласний договір. Господар мовчить і має постійний дохід, а парочка кохається і натомість покриває того, хто прихистив.
Срібне кільце цнотливості
Сполучені Штати засуджують гріх і щедро оплачують цнотливість своїх підлітків. Наприклад, у 2003 році адміністрація Буша витратила на освітню програму abstinence only (дослівно - «тільки утримання») $117 млн. і має намір у майбутньому витратити вдвічі більше. Чиновники гучно засуджують «близькість», зачитуючи уривки з Біблії, а церква, своєю чергою, влаштовує пишні церемонії. У вересні 2003 року свідком такої церемонії став кореспондент газети Guardian (переклад з англійської):
«...Шоу починається. Дівчатка поправляють футболочки та пригладжують волосся, хлопчики сміються надто голосно... «Суспільство хоче, щоб я була повією, - обурена 16-річна Ліндсі Бочек. - А я чекатиму, поки не зустріну правильну людину...» Хлопчики й дівчатка, встаючи, по черзі клянуться не мати сексу до шлюбу... У фоє за $12 продають срібні кільця. Кільце, металевий символ цнотливості, потрібно купити після клятви, щоб у день одруження віддати чоловікові... Хором читають молитву й обіцяють зберігати Ісуса у своїх серцях...»
Хочеш - кохай
2002 рік. Сполучені Штати. 200 км від Нью-Йорка. Міжнародний коледж професійної освіти.
- Щоб відчути атмосферу кампусу, треба пожити кілька днів, - пояснили кореспонденту «Іноземця» і поселили мене у вільну кімнату на другому поверсі триповерхової резиденції. Кімната розрахована на двох. Тому в ній є два письмові столики, дві лампи, два ліжка, що стоять перпендикулярно одне до одного, два вікна із зеленими жалюзі, для речей - заглиблення в стіні, засмикане тканиною.
Зліва від сходів - кімнати хлопчиків, праворуч - кімнати дівчаток. У нашій, жіночій, половині біля входу - вітальня. Увечері в ній вмикають телевізор, уранці магнітофон та електрочайник.
Хлопчики чомусь надають перевагу входити й виходити не з парадного входу, а з дівочого крила пожежною драбиною. Ця драбина, приварена саме на рівні мого вікна, не дає заснути. Допізна по ній підіймаються й спускаються чоловічі голоси, іноді голоси затихають - тоді крізь щілинку в жалюзі видно два рудих вогники, і в кімнату струмує запах тютюну.
Дівоча душова якраз навпроти моєї кімнати, потрібно зробити лише пару кроків. Проте чесній дівчині необхідно демонструвати чудеса спритності, щоб прослизнути в душ і назад, не стривоживши напіводягненим виглядом зграйку студентів, які завжди десь поруч.
У першу ж ніч близько півночі нагорі не спали. За характерними звуками можна було зробити висновок, що, можливо, рухають меблі. О п'ятій ранку нагорі знову заскрипіло, і до шостої все стихло.
- Знаєш, на третьому поверсі відбувається щось дивне, - поділилася я через пару днів із російським студентом, який розповідав мені про життя кампусу.
- Нудно тут. Ліс навколо. От усі й трахаються. Та ти чого так почервоніла?
- Зовсім я не почервоніла...
Коли дитина доросла
Учень, якому виповнилося 18 років, вважається дорослим. Навчальні заклади для дорослих не забороняють секс і навіть за бажання не змогли б. Не мають права. Тому школа чи коледж обмежується натяком:
- Панове студенти! Ми сподіваємося, що резиденція використовуватиметься за призначенням. Пам'ятайте, щоб добре навчатися, вам необхідно висипатися...
Є, втім, один нюанс. Багато коледжів приймають дітей, які закінчили середню школу. Тобто вітчизняні студенти можуть опинитися серед дорослих у 16 або 16,5 років. У цьому разі заклад ставить умову. «Я тебе беру, але ми разом вважаємо, що тобі вже 18».
У закладі для дорослих скасовуються поняття, прийняті в приватній середній школі. Не існує резиденції для дівчаток і для хлопчиків. Є тільки кімнати для дівчаток і кімнати для хлопчиків. Не передбачені нічні педагоги. І резиденція не замикається на ніч.
Знаючи, втім, що коледж насупить брову, помітивши відкрито налагоджену сім'ю в окремо взятій кімнаті, студенти заздалегідь домовляються і непомітно мігрують, дочекавшись сутінок.
Практика показує, що 18-річні чоловіки з розбитим серцем, втопивши смуток в алкоголі, схильні трощити пожежну сигналізацію порожньою пляшкою. Таких чоловіків від гріха подалі дуже швидко повертають татові й мамі.
Ненаситні маленькі жінки також можуть спровокувати заклад вживати заходів. Він напевно не витерпить дівчину, якщо вона, наковтавшись «екстазі» (доступний легкий наркотик), по черзі стане пробувати чоловіків, які трапляються на шляху.
Любов, що переходить у пристрасть
Один приватний університет Барселони, відкривши літні курси іспанської, запрошував на три тижні старшокласників і студентів. Від імені університету слухачів набирала російська дівчина-блондинка.
Спекотним ранком 24 червня з Росії вилетіли п'ятеро людей, які бажають учити іспанську, - троє співробітниць «Иностранца» і двоє дівчаток 14 років, Машенька й Дашенька.
Передбачалося, що блондинка опікатиме Машеньку й Дашеньку. Що, власне, вона й робила вдень, якщо не була зайнята. А ввечері, як стемніє, зверталася до нас:
- Зводьте дівчаток на дискотеку. Заодно самі розважитесь. І дивіться, не повертайтеся пізно. Дівчатка повинні відпочити.
Обминувши статую Колумба, ідеш до моря, потім на хиткий дерев'яний міст, який, здається, прагне у відкрите море, але зрештою виводить до головного входу дискотеки «Маримагнум». Головне - на мосту не дивитися вниз. У щілини між дошками плеще вода і блищить золотою лускою риба, іноді вистрибуючи з чорної недоброї безодні.
Танцюють на кількох поверхах. На кожному поверсі пара залів із різною музикою. У залах зважені білі порошинки з ненав'язливим запахом, які непомітно збирають вологу зі схвильованих тіл. Таким чином, ті, хто танцює всю ніч, свіжі й можуть до кінця розчинитися в танці та в партнері.
Менше ніж за годину Дашенька потонула в міцних обіймах і зухвалих синіх очах здорового німця або, здається, француза. Цілком охоплена почуттям, вона зовсім перестала розуміти російською і реагувала тільки на німецький чи французький шепіт...
Загалом, «не судилося щастю статися». У визначений час, об'єднавши зусилля, ми таки розімкнули обійми й уклали, як обіцяли, дівчинку спати...
Про що думають батьки?
Семен Петрович, адвокат: «Якщо забороняти, буде ще гірше. Я не хочу, щоб моя єдина дочка почувалася безглуздою куркою, згорнулася клубочком і випустила колючки. Потрібно вміти пристосовуватися...»
Маргарита Павловна, перекладачка: «Я відправила дочку в Англію в 94-му. Дуже переживала, що її хтось скривдить. Вона в мене така довірлива. Тому в агентстві поцікавилася, чи можуть вони гарантувати, що в дитини не буде проблем сексуального плану - насильства, домагань тощо. Просила навіть підписати папір. Вони відмовилися, сказали, що такого папера жодна фірма мені не дасть...»
Иван Тимофеевич, професор: «Перш ніж мої діти опинилися у швейцарській приватній школі, вони встигли побачити світ. Те, нове, життя вони бачили й торкалися. Вдома ця тема ніколи не була під забороною. Дітей не відганяли від телевізора, якщо на екрані обіймалися. Ми з матір'ю лише пояснювали, що стосунки слід продумати, бо розрив може сильно поранити. Втім, мої діти завжди піклувалися про своє здоров'я...»
Элеонора Олеговна, домогосподарка: «Моїй дитині 17 років, він учиться в престижній британській школі. Я ні в чому йому не відмовляю, бо він старанний і здібний хлопець. Нещодавно син попросив 3.000 фунтів, щоб на канікулах винайняти будинок і відпочити з компанією. У нього найкращий друг Антон і дві подружки, Света і Марина. Я зателефонувала в агентство, яке нас курує, і попросила допомогти з перекладом. Вони стали мене відраджувати. А я не розумію, що поганого, якщо хлопець хоче відпочити й розважитися?»
Еластичні та різнобарвні
З недавніх пір підлітки Сполучених Штатів захопилися незвичайним аксесуаром, який дуже непокоїть добропорядні школи старої Америки. Тепер на зап'ясті, навколо шиї та на кісточці дівчата носять тонкі еластичні браслети різних кольорів.
Якщо дівчина надягає браслет, значить, вона бере участь у грі, яка називається snap - дослівно «ухопитися, цапнути». Колір браслета має значення. Це мова, яка повідомляє хлопцеві, про що саме мріє дівчина. Хлопцеві всього-на-всього слід підійти до дівчини і, розірвавши на ній браслет відповідного кольору, отримати: поцілунок - бузковий браслет; міцні обійми - жовтий браслет; дівчину на коліна - червоний браслет; оральний секс - синій браслет; статевий акт - чорний браслет.
Під колесами кохання
Діалог в американській школі:
- Ти чула про Вероніку? У суботу вона була одразу з п'ятьма хлопчиками!
- Оце нечупара!
У будь-якому навчальному закладі поруч із дітьми живе отруйна родина пліток і чуток. Причому, щоб жити довго, паразити селяться в замкнутому просторі. Будь то маленька приватна школа, коледж середніх розмірів чи університет. Там легко добувати їжу, яка висить на кожному кроці. Виляючи з класу в клас, слизька плітка злизує пікантні історії, розказані на вушко й по секрету, а, наситившись, жалить жертву, залишаючи на її спині липкі ярлички: Geek - виродок, дегенерат; Slut - нечупара, повія; Fag - педик; Player - бабій; Nerd - кретин, ідіот.
Стосунки одразу стають відомі, і пара автоматично потрапляє до списку тем для нескінченної дискусії із застосуванням термінів із фізіології та анатомії.
Дебютувавши, хлопчик виростає в очах однолітків. Прямо з ліжка його відносять на руках і саджають на трон. О щастя! Мене визнали лідером. Мене вважають дорослим! До мене йдуть по пораду. Його порада, безсумнівно, цінна і справляє незабутнє враження на незайману свиту: «Будь мужчиною. Розслабся. Зроби це».
І вони роблять це. Роблять, щоб: позбутися тиску однолітків; зняти тиск з боку партнера; з почуття протиріччя; з цікавості; довести своє кохання і відчути себе коханим; знайти впевненість у собі; відчути себе захищеним; зазнати приємних відчуттів.
Погляд сторонньої людини
Стосовно дитини освітній агент вважається сторонньою людиною. Це означає, що агент не має права говорити їй про мораль і етику. Незважаючи на це, деякі трепетні агентства намагаються попереджати, але дитина, як правило, твердо дає зрозуміти, що порада їй ні до чого.
Втім, якщо батьки попросять, агент, швидше за все, поділиться спостереженнями:
- Дитині властиво вести за кордоном такий самий спосіб життя, як удома. Наприклад, якщо в рідному місті дівчина зустрічалася з двома хлопцями, там вона теж захоче двох.
- Провінційні діти, як правило, налякані жахливими історіями про закордон. У цьому випадку можна отримати дві крайнощі. Дитину, яка відірветься на повну, або чоловічка-згусток, самотнього їжачка, від якого однолітки тікатимуть.
- У приватній школі в дитини майже не залишається сил. Наприклад, у програмі швейцарських шкіл у будні передбачено три години фізкультури щодня, а у вихідні тренують цілих пів дня. Інша справа - у дорослому коледжі чи університеті. Там, звісно, можливостей більше.
- У деяких дітей складається враження, ніби довкола товариші тільки й роблять, що сплять одне з одним. Це - оманливе враження. Просто треба шукати товаришів, яких хвилює щось інше. Вони поряд, вони є. Тільки вони непомітніші.
- Дуже часто курс навчання влаштований так, що стосунки просто не можуть тривати довго. Насамперед це стосується дорослих коледжів. Наприклад, готельні школи роблять два-чотири набори на рік. Це означає, що кампус безперервно освіжається новими учнями. Щойно прибулий студент сидить на одному місці лише пів року, а потім іде на практику. В інше місто або, що частіше, в іншу країну.
- Немає сенсу говорити дитині 16-18 років «не можна». Вона все одно зробить так, як сама вважає. Найімовірніше, у дні закордонного навчання інтимне життя в неї буде.
Мовчання батьків
Доволі довго прилюдне обговорення сексуальної теми в нас вважалося неетичним. Тому, коли 15 років тому усталені поняття різко скасували, діти виявилися до цього зовсім не готові. Ті, хто їхав навчатися на початку 90-х, ніби прагнули надолужити втрачений час і відчуття. Стосунки, прийняті на Заході, здавалися смачнішими й солодшими. Знаючи про це, батьки завжди нервували. Їм не хотілося, щоб дитина пробувала і захоплювалася.
Тепер, утамувавши спрагу, до сексу звикли. Принаймні, до такого висновку дійшли освітні агентства. «Нинішні батьки вже ніколи про це не питають, - кажуть фірми. - Таке відчуття, що ця тема для них взагалі перестала бути цікавою».
Навчальним закладам про це тим більше думати не хочеться. Школі набагато зручніше спихнути проблему на батьків. Навіть якщо батько, бажаючи вберегти дитину, вимагає від школи пильної уваги, індивідуального навчального плану та інших заходів, очевидно, що закладу це не сподобається.
Тому що завдання школи в іншому. Вона має виконувати взяті на себе зобов'язання. Тобто навчати, виховувати. А після повернення дитина має бути здоровою. Тому зранку в дітей уроки, потім спорт, а ввечері домашні завдання.
Є певні правила, про які навчальний заклад заявляє. Однак він не може змусити дитину їх дотримуватися. Якщо дитина схильна порушувати правила, школі набагато простіше позбутися її і взяти іншу.
Щоб навчання обійшлося без наслідків, дитині та батькам слід телефонувати один одному й писати «імейли». Бажано, щоб перед від'їздом дитина познайомилася з профільними лікарями і дізналася, чи дають вони консультації електронною поштою. А коли прийде час вирішувати, «любити чи не любити», можна порадити їй відповісти на сім запитань: «Секс зараз» узгоджується з моїми моральними принципами? Чи схвалять батьки мої стосунки? Якщо в мене буде дитина, чи зможу я забезпечити її? Якщо стосунки зруйнуються, чи не буде мені боляче від того, що я був близький із цією людиною? Чи впевнений я, що ніхто не тисне на мене? Чи хоче мій партнер близькості просто зараз? Чи впевнений я, що мій друг не хворий?
І якщо хоча б одна відповідь буде негативною, сказати товаришу: ні. Тому що в цьому віці відповісти «ні» - все одно, що сказати «я тебе кохаю».