Втілення чесноти, корова
«Корови священні. Вони втілення чесноти», - так сказано в «Рігведі», збірці індійських релігійних гімнів, деякі з яких сягають середини 2 тисячоліття до нашої ери. Відтоді тому, хто сповідує індуїзм, заборонено їсти коров’яче м’ясо, вбивати корів або чинити над ними будь-яке насильство. Корови безстрашно гуляють індійськими містами, у Делі їх заборонено вбивати законом. Іноді поруч іде погонич або погоничка, які за монетку дадуть охочим трохи трави, щоб нагодувати священну тварину. Це - благословення.
Але, як водиться, є й інша сторона медалі. Делі - велике місто з розгалуженою транспортною системою. Безхазяйна худоба, що бродить дорогами, відпочиває на проїжджій частині, стала для неї серйозною загрозою. Індійські корови мають мирний характер, але легко впадають у несамовитість через неминучий дорожній шум. Через них трапляються серйозні дорожні пригоди, виникають багатокілометрові затори. Влада Делі говорить ні більше ні менше як про «коров’ячу загрозу». І по мірі сил з нею борються.
У 2005 році за кожну спійману безпритульну корову було обіцяно винагороду – близько 23 фунтів стерлінгів. Цей захід призвів лише до того, що власники здавали власних корів, отримували винагороду, а потім вимагали корів назад. У 2006 році в горло спійманої худоби почали вкладати мікрочіп. Передбачалося, що, провівши сканером по животу знову виявленої корови, службовці дізнаються персональний номер тварини та ім’я господаря. Згодом і від цього заходу відмовилися.
Цього року влада Делі представила на розгляд Верховного суду Індії новий план. Строго кажучи, корови, що гуляють вулицями, не безхазяйні. Ці 28 тис. голів належать власникам близько 2,3 тис. нелегальних молочних ферм, які, щоб не витрачати гроші на корм, воліють відпускати своїх корів годуватися чахлою травою та сміттям у місті. План делійської влади передбачає створення в передмісті гігантської молочної ферми. Усі власники будуть зобов’язані купити в ній ділянки. Уряд міста обіцяє з комфортом розмістити там священних непарнокопитних, а потім запровадити високі штрафи для молочників, які ведуть свої справи поза цією фермою.
Однак делійські молочники не такі прості. Вони впливові в місті люди, до їхнього голосу прислухаються багато виборців. Мало того, доброхоти часто попереджають власників про те, що «коровий вантажівка» на підході, і худобу встигають сховати. Але й це ще не все - деяких корів так часто ловлять, що вони без зусиль впізнають вантажівку ловців і при її наближенні рятуються втечею. Таким чином, традиція раз у раз перемагає здоровий глузд, і благочестиві прагнення влади залишаються безплідними.
Бог-мавпа Хануман
Божество-мавпа Хануман, герой давнього епосу «Рамаяна» - втілення відданості, відваги, справедливості та сили. Хануман - наставник у науках і покровитель сільського життя. Культ Ханумана, благородної мавпи - один із найпопулярніших в індуїзмі. Однак мавпи - одна з найсерйозніших проблем сучасного Делі.
Макаки-резуси бродять вулицями, сидять на деревах, дахах і парканах урядових будівель, фірм і приватних будинків. Їх можна зустріти навіть у метро. Вікна не можна залишати відкритими - невеликі руді звірки лише чекають можливості забратися в приміщення, щоб пошукати там чогось їстівного. У 2004 році в Міністерстві оборони Індії стався скандал: цілком секретні документи опинилися розкиданими по вулиці навколо міністерської будівлі. У всьому звинуватили незрозуміло як прониклих усередину макак-резусів.
Яких тільки зусиль не докладала влада міста, щоб розібратися з ріднею бога Ханумана, якої в столиці Індії за скромними підрахунками 5 тис. особин. Мавп зганяли разом і замикали у велику, призначену спеціально для них в'язницю в передмісті Делі. На макак-резусів, як на ланцюгових собак, спускали інших мавп, лангурів. Лангури пускали в хід гострі зуби та сильний хвіст, яким хльостали зарваних макак, відганяючи їх від вікон. Влада Делі рада була б вивезти непроханих гостей у джунглі за межі штату, але там вистачає своїх мавп. Зрештою, Верховний суд Індії змилувався над столицею і наказав вивезти 300 особин у ліси Мадх'я-Прадешу. Але тут виявилися незадоволені екологи: на їхню думку, делійські макаки надто урбанізовані й не виживуть у диких джунглях. До того ж, коли мавп зганяли разом, деяких поранили й багато дитинчат втратили матерів.
Незважаючи на те, що мавпи набридають усім, а не лише уряду, у боротьбі з «мавпячою загрозою» влада цілком самотня. На сьогодні у керівництва Делі в штаті лише троє ловців мавп. Релігійні індуси не бажають ловити рідню шанованого бога. Вони воліють підгодовувати макак-резусів арахісом і бананами, особливо по вівторках, у день Ханумана, а в решту часу тримають вікна зачиненими.
Ганеша, слоноголовий бог
Ганеша, син Шиви, слоноголовий бог удачі та мудрості, улюблений і шанований індусами не менше за Ханумана. Не буде перебільшенням сказати, що Ганеша - найпопулярніший із божеств Індії. Будь-який ритуал чи церемонія починається зі славослів'я Ганеші. Він бог писемності й часто зіставляється з грецьким Гермесом. Однак з його близькою ріднею - індійськими слонами - обходяться в столиці далеко не так шанобливо, як з ним самим.
І тут владу Делі можна зрозуміти. Слон розмірами можна порівняти з великою машиною, але рухається набагато повільніше. Слони на дорогах - часта причина заторів. На щастя, слони не макаки-резуси і навіть не безхазяйні корови. Їх не так багато, щоб вивозити в інший штат або заганяти у в'язниці. Тому рішення «слонової проблеми» знайшлося, і не надто радикальне.
Для початку влада міста зобов'язала погоничів та власників отримувати численні дозвільні документи для в'їзду в Делі. Потім встановили особливі слонові правила руху. Власники тварин і дорожні поліцейські дійшли згоди, що слони, як важкі вантажівки в деяких великих містах, можуть вільно пересуватися містом з 10 години вечора до 6:30 ранку. Вдень слонам також дозволено рух, але лише з 12 до 15 години, між ранковим та вечірнім «годиною пік».
Якби влада міста захотіла зовсім прибрати родину Ганеші з вулиць, з цього нічого б не вийшло. Туристи не уявляють собі столицю Індії без слонів. Більше того, багато релігійних церемоній індусів вимагають присутності цієї царственної тварини. Тож бог Ганеша охороняє індійських слонів від повного вигнання з Делі. Хоча хто знає? Може, слони тільки про це й мріють.
Релігійні індуси, а також любителі індійської самобутності з іноземців та противники культурної глобалізації, звичайно, назвуть зусилля делійської влади «зрадою традицій». Але не все, що годиться для маленького, загубленого в джунглях села, підходить для великого сучасного міста. Індія випередила саму себе - її розвиток як індустріальної, технологізованої країни не відповідає традиційній ментальності більшості індійців. Не можна не співчувати владі Делі, - як зазначає Lenta.ru, на їхню долю випала важка праця: підтримувати мирне співіснування традицій та сучасності без секретних документів, розкиданих по вулиці, і без жертв на дорогах.