Життя релігійного кварталу
Мандруючи містом і оглядаючи його пам'ятки, я не раз зустрічала людей, одягнених у чорний одяг, - вони так само, як і всі, їздили автобусами, ходили до магазинів, але відчувалося, що ведуть якийсь особливий спосіб життя. Страшенно захотілося хоча б одним оком поглянути на їхнє житло, дітей, господарство і спробувати зрозуміти їхні закони буття. І така нагода мені трапилася - випадково я забрела в Рамот-Шломо. Зовні цей район нічим не відрізняється від інших сучасних кварталів Єрусалима - та сама компактна винахідлива архітектура, вписана по спіралі в один із численних пагорбів Вічного міста: 2-4-поверхові житлові багатоквартирні будинки з бежевого пісковика, синагоги, магазини, дитячі майданчики та зелені сквери. Але в цьому районі здебільшого селяться люди, які сповідують ортодоксальний юдаїзм, переважно вихідці з різних європейських країн, зокрема з України та Росії. Їх називають ашкеназами (на відміну, скажімо, від сефардів, які приїхали до Ізраїлю з Іспанії та країн Африки, або бухарських євреїв, які успадковують окрім власних традицій країн Середньої Азії та Кавказу).
Життя Рамот-Шломо цілий рік підпорядковане релігійному календарю. У шабат - від заходу сонця в п'ятницю до заходу суботи - усі дороги району перекриті для будь-якого транспорту. Безліч однаково одягнених чоловіків, юнаків і хлопчиків у строгих чорних костюмах та білосніжних сорочках, у капелюхах з широкими крисами або маленьких шапочках-кіпах поспішають до синагог на щоденну ранкову молитву. А з невеликих будинків на вулиці висипають дітлахи. Їх незвично багато, вони так само непосидючі та гучні, як діти в будь-якій іншій точці планети, проте їхній одяг та ігри явно свідчать, що вони живуть за особливими правилами.
Мами й тата не читають світських газет, не займаються спортом, не влаштовують танцювальних вечірок. Тут усі зайняті вихованням дітей - у звичайній релігійній сім'ї їх у середньому 7-12 осіб. Але окрім своїх дітей релігійні євреї часто виховують і всиновлених. Можливо, причина тому - кругленька сума, яку отримують батьки від держави. Починаючи з п'ятої дитини вона дорівнює $1.000 на місяць на всіх дітей, з 12-ї - по стільки ж на кожну. Плюс, якщо в сім'ї більше шести дітей, - безкоштовне житло. Але, найімовірніше, причина всиновлення у вірі, жалі, співчутті до ближнього. В Ізраїлі тому й немає дитячих будинків, що є добрі релігійні мешканці.
Єврейські недорослі
До речі, єврейське виховання суттєво відрізняється від будь-якого іншого. Традиція приписує євреям ставитися до своїх дітей так, ніби останні дані на час самим царем для виховання. Тому до всіх їхніх бажань і капризів треба ставитися відповідно: як-не-як царські діти, можуть собі дозволити. Але водночас треба виховати їх так, щоб вони стали спадкоємними принцами та принцесами, а не міською шпаною. Навчаються вони обов'язково. Років із трьох починають водити пальчиком по хитромудрих древніх письменах єврейського алфавіту. За давньою традицією, дорослі намазують літери медом, і, облизуючи свій пальчик, малюк жодної секунди не сумнівається в солодкості процесу пізнання. Для хлопчика так починається дорога завдовжки в ціле життя - вивчати Тору він буде до труни. А дівчатка, ставши потім дружинами та матерями, отримуватимуть слушну пораду на будь-яке, навіть інтимне питання у чоловіка чи равина.
Адже недарма за єврейськими сім'ями закріпився певний стереотип: де б не доводилося євреям жити в розсіянні - від Китаю до Іспанії, від Голландії до Тунісу - вони всюди були відомі як віддані батьки та вірні чоловіки й дружини. У чому таїться секрет міцності традиційного єврейського шлюбу, який майже не втратив своїх якостей і нині, попри всі соціальні та сексуальні революції?
Хто в домі господар?
Світ створений Всевишнім відповідно до принципів Тори, вважають юдеї. І цей світ включає в себе явища, протилежні за своєю природою і тому доповнюючі одне одного - воду й вогонь, чоловіка й жінку. За єврейською традицією, чоловік несе в собі справедливість, жінка втілює милосердя. А сім'я об'єднує обидва ці начала в одне ціле, уособлюючи єдність і досконалість світобудови. Але, на мій погляд, нотки фемінізму є і в Торі. Адже навіть єврейську національність діти успадковують від матері.
«А чим відрізняється єврейська мама від арабського терориста?» - «З терористом іноді можна домовитися. З єврейською мамою - ніколи!» Цей сучасний анекдот на новому витку відображає стару суть традиційної єврейської сім'ї: мама в ній - бог. Особливо це стає очевидним, коли синові чи дочці приходить пора вити власне гніздо.
До укладення шлюбу юнак і дівчина зустрічаються наодинці лише кілька разів, і зайняті вони в цей час не веселим проведенням часу, а делікатною розмовою про те, як уявляють собі свою майбутню сім'ю. До речі, торкатися одне одного вони поки що не мають права, не кажучи вже про щось більше.
Гранична серйозність намірів при укладенні релігійного єврейського шлюбу (а інших варіантів в Ізраїлі просто не існує, для оформлення відносин світським порядком треба їхати щонайменше на Кіпр) споконвіку й донині втілюється в обов'язковому шлюбному контракті. Для розлучення достатньою вважається обопільна незгода подружжя продовжувати спільне життя. Якщо ж ініціатором виступає жінка, а чоловік не хоче розлучатися, згідно з традицією, його повинні бити палицями доти, доки він не скаже: «Хочу дати розлучення!» Якщо ситуація прямо протилежна, і на розлученні наполягає чоловік - жінка взагалі не має права опиратися: - таке життя, насильно, як кажуть, милою не будеш.
Не сексом єдиним...
Що стосується сексу, то «жінку треба любити зранку, щоб увечері лягти з нею в ліжко», - гласить давня єврейська мудрість. І цього теж навчаються згідно з Торою.
Сексуальний аскетизм ніколи не був у пошані в іудеїв. Ні в давні, ні в новітні часи в них не існувало монастирів чи практики пустельництва. Навпаки, вже 12-річні хлопчики читають у школі том Талмуда, присвячений подружнім стосункам, де абсолютно нічого не приховується.
В основі сексуальних стосунків лежать закони ритуальної чистоти. Це означає, що чоловік і дружина не можуть вступати в близькі стосунки, не дотримуючись безлічі великих і дрібних правил. Вони поширюються буквально на все: як має бути орієнтоване ложе в просторі, чим прикриватися, про що думати тощо. А в «критичні дні» навіть думати про плотські втіхи грішно - ліжка в подружній спальні розсуваються. Цей «період нечистоти» чітко відділяється від «чистого часу» особливим ритуальним омовінням - зануренням у спеціальну ванну-мікву, наповнену дощовою водою.
Характерно, що, незважаючи на важливість відтворення і примноження роду, завжди актуальні для вічно гнаного й утискуваного народу, сексуальні стосунки в іудаїзмі жодним чином не зводяться виключно до народження дітей. Різноманітні протизаплідні засоби були відомі в біблійні часи, дозволені вони й сьогодні.
Про хліб насущний
Найяскравіша відмінність релігійного єврея від нерелігійного, яка одразу ж впадає в око, - одяг та їжа. До всіх продуктів і самого процесу приготування їжі в іудаїзмі неухильно застосовується закон кашруту, тобто особливої ритуальної чистоти. Чітко відділяється м'ясне від молочного. І не лише на обробних столах, а й у шлунку - після вживання м'ясної їжі перед прийняттям молочної має минути не менше шести годин.
Єврейські господині жодного дня не можуть прожити без схвалення їхніх дій з боку релігійного духовного управління - равинату. На упаковці молока чи баночці сиру, на сітці з яблуками чи зв'язці бананів, на хлібних, м'ясних та інших продуктах, окрім звичайних відомостей, має стояти печатка равинату, що підтверджує їхню кошерність, тобто дозвіл до вживання. В іншому разі господиня пройде повз.
Виходячи з принципу кашруту, для того щоб потрапити на стіл в ортодоксальній єврейській родині, домашні тварини та птиця мають бути забиті особливим чином: щоб вони не зазнали страху і щоб у них не залишилося жодної краплі крові. Мисливські трофеї суворо заборонені до вживання.
Некошерними, отже, непридатними для їжі, вважаються й фрукти перших трьох років урожаю нового саду, а з кожного наступного потрібно обов'язково відділяти десяту частину, щороку обкладену якимось особливим правилом, скажімо, на користь незаможних чи сиріт. На сьомий рік урожай взагалі не знімають, широко відчиняючи хвіртку саду й віддаючи стиглі плоди кожному, кому не лінь за ними дотягнутися.
Овочі вважаються кошерними починаючи з першого року, але треба знати, на якому полі вони виросли: чи відділяли городники від плодів, як записано в Торі, обов'язкову ритуальну десятину? Якщо покупниця не впевнена в цьому, то відділить її сама, прийшовши додому. І без жалю викине.
Тора дозволяє вживати м'ясо лише тих представників великої рогатої худоби, у яких є дві головні ознаки - роги та роздвоєні копита. У кошерної риби спочатку мають бути присутні плавці та луска.
Кошерна мода
Кошерною буває не лише їжа, а й одяг. При його виготовленні не можна, скажімо, поєднувати вовну з льоном тощо, тому шиють його спеціальні кравці. Весь чоловічий одяг - суворої чорно-білої гами, від нижньої білизни до капелюха. Жінки та діти одягнені теж похмуро. Переважає тут правило скромності.
Ашкеназькі дівчатка та жінки ніколи не носять штанів, обтислих суконь і блузок, коротких і вузьких спідниць. У будь-яку пору року на них панчохи чи гольфи. Нескромним вважається оголювати ноги, руки та зону декольте. Усі ці суворості, як пояснили ізраїльтянки, необхідні здебільшого для того, щоб зайвий раз не відволікти чоловіка від піднесених релігійних думок. До речі, з тієї ж причини не можна виставляти напоказ і коси. Тому вже наступного дня після весілля дружина повністю покриває волосся косинкою, шапочкою або перукою. І так - на все подальше життя.
Мені, якщо чесно, усі місцеві жінки здалися схожими на консервні банки, настільки все в них було закрито-запаковано: колготки, капелюхи, хустки, довгі рукави, спідниці майже до п'ят - і це все в 40-градусну спеку! Але якщо в усій цій одежині розібратися, то, на подив, ви зрозумієте, що поняття моди в релігійному ортодоксальному середовищі, попри всі суворості, все ж існує. Це ніби адаптований до правил скромності варіант тих тенденцій, що панують у цей момент у світському середовищі, - ті самі фасони, елементи крою тощо. Громада, звісно, вносить свої корективи.
Для всіх членів релігійної громади правила скромності починаються з трьох років. До цього віку хлопчикам навіть не стрижуть волосся. У 12 років у дівчаток і в 13 у хлопчиків пишно відзначають повноліття, після якого вони вважаються вже дорослими. Юнак уперше надягає капелюха й отримує право вголос читати в синагозі Тору. Дівчину з цього моменту раніше могли видати заміж (тепер у 18-20 років).
Життя ортодоксальних євреїв визначене 613 заповідями, які мають дотримуватися колективно, усім народом - одна людина зробити це просто не в змозі. Щоб не створювалося хибного враження, скажімо одразу: область дозволеного законами Тори набагато перевищує область забороненого. Але й у дозволеному так важливо знати й дотримуватися міри! Цю міру, золоту середину й знаходять релігійні євреї, поклавши життя своє на вівтар законів Тори.
• До речі, щоб завжди виглядати модно та елегантно, не обов'язково заводити собі сімейного кравця. Багато хто сьогодні віддає перевагу купівлі одягу в Інтернеті. У спеціалізованих інтернет-магазинах можна підібрати стильні чоловічі штани, костюми, сукні та дитячий одяг. І все це вам доставлять за вказаною адресою. Тому, щоб гарно вбратися, сьогодні навіть з дому виходити необов'язково.