Дитина у Великобританії дорого обходиться батькам
Як зазначає оглядач Бі-бі-сі, навіть у розвинених країнах існує певний суспільний тиск. Після якогось віку ви з подивом (і невдоволенням) починаєте помічати, що перше запитання, яке вам ставлять незнайомі люди на вечірках і навіть на роботі: «А діти у вас є?» Почувши негативну відповідь, виховані співрозмовники змінюють тему, а невиховані продовжують напирати: «А чому?»
До того ж численні жіночі журнали (якщо ви їх читаєте) і навіть пристойні газети постійно бомбардують вас статтями про те, що біологічний годинник, мовляв, цокає і скоро-скоро й вам захочеться мати дітей, але вже не вийде.
Отже, вважатимемо, що ви піддалися тиску, обставинам або просто нарешті досягли бажаного – і через певну кількість тижнів у вас з'явиться власне – пухке та рожеве (а іноді худе і радше жовтувате) плачуче, ґуґукаюче, пісяюче і какаюче, іноді усміхнене і пускаюче слиняві бульбашки – немовля. Яке вимагає постійного догляду! У цій ситуації можна позаздрити тваринному світу, де малеча з'являється на світ набагато більш пристосованою до життя.
Якщо ж доля закинула вас в імміграцію, а у вашому найближчому оточенні немає ні бабусь, ні мам, ні тіток, ні будь-яких інших родичів, здатних прийти на допомогу, то тут можна впасти в паніку. Подальший розвиток ситуації залежить від єдиного чинника: чи є у вас гроші?
Для початку припустимо, що гроші у вас є. У цьому випадку повернення з пологового будинку з власним «згортком радості» (саме так дослівно перекладається англійський вислів «bundle of joy») може бути не таким вже й страшним. Тому що за гроші ви можете найняти собі maternity nurse. У дослівному перекладі це означає «материнська сестра» або «сестра материнства», насправді ж – це така спеціальна няня, яка поселяється у вас вдома на якийсь заздалегідь обумовлений час, щоб навчити вас усього, що потрібно.
Агентства, які постачають подібних висококваліфікованих працівників, підкреслюють, що якщо ви скористаєтеся їхніми послугами, то будете як за кам'яною стіною. «Ми розуміємо, як важливо знайти відповідну людину, яка допоможе і вам, і вашому немовляті, – йдеться на сайті одного з них. – Наші співробітниці працюють з повною віддачею, цілком і повністю присвячуючи себе своїй справі. Вони будуть надавати вам постійну підтримку, давати поради та заспокоювати ваші тривоги 24 години на добу».
Щоб ви зрозуміли, якого удару це завдасть по вашому бюджету, наведу приблизні розцінки. Тільки за те, що вам просто підберуть відповідну жінку, чия кваліфікація та порядність повністю гарантуються агентством, ви повинні платити згаданому агентству до 120 фунтів (понад 150 доларів) за кожен тиждень її роботи! Послуги самої супер-няні-сестри-вихователя-психолога (називайте як хочете, ці спеціалісти поєднують усі вищеперераховані характеристики) доведеться оплачувати окремо. За одну дитину у вас попросять 900 фунтів за п'ять робочих днів (1130 доларів). Можна домовитися і на шість, але тоді ціна суттєво зростає. За близнюків – вже 1000 фунтів, за трійню – 1200. За останні 16 років ціни зросли приблизно вдвічі.
Суми, звісно, захмарні, але можу з власного досвіду сказати, що воно того варте – особливо якщо у вас поруч немає нікого, хто міг би дати хоч якусь пораду. Вел (так звали супер-няню, яка допомагала мені) швидко навчила мене основних премудростей догляду за новонародженими, відфутболила патронажних сестер, які в обов'язковому порядку відвідують вдома новоспечених матусь, даючи поради, яким іноді просто неможливо слідувати, і досить вправно організувала наш побут.
Те, що в цей період свого життя я працювала переважно з дому, теж допомогло. Як виявилося, сидіти глухої ночі за комп'ютером, перекладаючи якийсь мудрований документ, з двома немовлятами, прилаштованими на колінах (немовлята спочатку просто категорично відмовлялися спати), далеко не так страшно, як здається.
Але Вел, виконавши свої функції, пішла, і далі постало чергове питання: де взяти няню? Напевно, мені варто підкреслити, що в ту пору я працювала на приватну фірму, а не на рідну корпорацію. Напевно, відпустка по догляду за немовлям мені й належала, але ніхто не потурбувався мені її запропонувати, а я, з'ясувавши, що можу обійтися і так, її й не просила.
Більшість молодих мам з чистою совістю беруть покладений їм рік по догляду за немовлям, але після закінчення цього року питання про те, що робити з дитиною, постає ще гостріше. Якщо вам пощастило працювати на компанію, у якої є власні садки та ясла для дітей співробітників, то поставте свічку, подякуйте долі та намагайтеся не афішувати своє щастя в розмовах з не настільки вдалими матусями.
Благодійна організація Daycare Trust, яка допомагає батькам знайти няню або місце в дитячому садку, повідомляє, що деякі батьки змушені платити за місце в подібному закладі до 350 фунтів на тиждень. Середня ціна по Англії становить 140 фунтів на тиждень (175 доларів), у деяких районах Лондона ця сума може бути в рази більшою. Зрештою – попит народжує пропозицію.
Іншими словами, якщо доля до вас прихильна і у вас відносно непогана зарплата, але при цьому ви проживаєте в не надто престижному районі Лондона, де чомусь народжуваність не надто висока, то дитячий садок ви собі можете дозволити.
При цьому не слід думати, що ви здасте туди своє чадо вранці – і заберете ввечері, по дорозі з роботи. Безкоштовні дошкільні дитячі заклади надають свої послуги не більше ніж на чотири години на день. А тепер спробуйте знайти собі на ці чотири години роботу, яка б мала сенс і реально сприяла просуванню вашої кар'єри.
Існують ще й няні. Але тут все знову ж таки впирається у стан вашого банківського рахунку. В середньому послуги професійної няні з англійського агентства коштують 400 фунтів на тиждень. Але й це ще не все: за задоволення стати роботодавцем ви зобов'язані платити спеціальний податок, а також нянині внески до системи соціального страхування. Кажуть, що це має сенс, якщо у вас більше, ніж одна дитина, або якщо ви ділите її послуги з родиною по сусідству. Скажу одразу: кваліфіковані няні на такі умови йдуть дуже неохоче.
Є, звісно, й ще один спосіб, вдавшись до якого ви тим самим порушите закон: найняти для догляду за дитиною нелегальну мігрантку з країни Східної Європи, що не входить до ЄС. Тому що дівчата, наприклад, з Польщі, Литви чи Естонії за свої послуги беруть хоч і дешевше за англійських нянь, але все одно досить пристойно.
Нещодавно одна моя знайома жінка, яка працює в банку, шукала собі няню з проживанням. Ключове слово в попередньому реченні – «банк». Її зарплата досить сильно відрізняється від середньостатистичної. Отже, вона була готова платити няні до 1600 фунтів на місяць (більше 2000 доларів). Причому, як ви розумієте, няня в такому випадку працює, звісно, багато, зате живе на всьому готовому – не платить ні за квартиру, ні за їжу, ні за комунальні послуги, тож вся зарплата залишається їй. Більшості працюючих мам така сума у вільному розпорядженні й не снилася.
Тепер давайте внесемо в цю похмуру картину невелику порцію позитиву. Держава, начебто, розуміє, що населення треба якось стимулювати для виробництва майбутніх платників податків. По-перше, всі батьки отримують спеціальну допомогу на дітей. Вона не надто велика: 20,70 фунта на тиждень на першу дитину і 13,70 – на кожну наступну. Для порівняння скажу, що тижневий проїзний з моєї не найдальшої околиці в центр Лондона коштує 34,40 фунта.
Крім того, деякі роботодавці підписуються на урядову схему, в якій частина зарплати виплачується батькам не грошима, а у вигляді спеціальних ваучерів, якими можна розраховуватися з людьми, що доглядають за вашим виводком. Такі ваучери не оподатковуються, але розраховуватися ними можна тільки з зареєстрованими дитячими працівниками. Тож заощадити, найнявши когось нелегально, або платити власним родичам, готовим прийти на допомогу, не вийде.
Отже, ваш вибір – діти чи кар'єра? Загалом висновок досить сумний. Або вам доведеться витрачати майже всю зарплату на те, щоб хтось доглядав за вашими дітьми (звісно, якщо ви не великий спеціаліст з корпоративного права, який може дозволити собі нянь у будь-яких кількостях і за будь-які гроші). Або змиритися з тим, що кар'єра дасть збій, покластися на зарплату батька дітей – і займатися вихованням самостійно.
Добре, якщо на той момент, коли ви зможете повернутися до лав повноцінної робочої сили, ви ще будете хоч щось професійно вартувати. Але великі шанси на те, що поїзд може давно піти і ви його вже не наздоженете за жодних обставин. Погодьтеся, що виникає цікава ситуація – причому я зараз говорю виключно про Британію, тому що в Скандинавії, наприклад, питання догляду за дітьми поставлене на зовсім інші рейки.
З одного боку, у нас, начебто, рівноправ'я – перед законом, теоретично в зарплаті (хоча тут і виникають питання) і в правах. З іншого – поки чоловіча частина людства не навчиться народжувати дітей, питання «діти чи кар'єра» буде як чорт з табакерки вискакувати перед все новими й новими поколіннями жінок.
Пишу я це і думаю, а що б у цій ситуації порадила своїм власним дочкам? І чесно на нього відповідаю, що не знаю. Швидше за все, зроблю все можливе, щоб розв'язати їм руки, якщо і коли перед ними постане все те ж питання. Хоча при вигляді чужих немовлят моє серце як не завмирало, так і не завмирає – і взагалі, як на мене, так зараз, коли їм 16, з ними набагато цікавіше. Тому що від половини ДНК нікуди не дінешся, і я для них розіб'юся в коржик. Навіть буду добровільною нянею, причому абсолютно безкоштовно.