Перепис населення відкотив США до часів Великої депресії
Перепис у США помітно відрізняється від аналогічного статистичного дослідження в інших країнах. Її основна мета – не свіжі дані для міністерств, а рівновага в нижній палаті парламенту, та й враховує вона не лише громадян США, але й легальних і нелегальних мігрантів. Під дослідження підпадають всі, хто проживає в США хоча б якийсь тривалий термін, зате законні громадяни Штатів, які опинилися через роботу або інші причини за кордоном, рідною державою не враховуються. Виняток становлять лише держслужбовці, яких обов'язок закинув за межі рідної країни.
Дані про учасників перепису суворо конфіденційні. Ніхто – ні переписувачі, ні співробітники Бюро перепису – не має права розголошувати передані їм відомості, за винятком загальної кількості жителів США та іншої статистики. Широкій громадськості деталі перепису розкриють лише через 72 роки, коли більшості її учасників вже не буде в живих.
Не має до них доступу навіть ФБР – востаннє співробітники бюро розслідувань отримали можливість ознайомитися зі свіжими відомостями про жителів США в 1940-х роках. Тоді на основі даних перепису складалися списки «потенційно небезпечних громадян», але невдовзі таку практику заборонили як антиконституційну. Власне, саме надійний захист від розголошення дозволяє переписувачам без ускладнень опитувати нелегалів, яким у протилежному випадку загрожувала б висилка з країни.
Загальні ж відомості про підсумки перепису розкриваються в міру готовності. Перша доповідь надається не пізніше дев'яти місяців з моменту завершення опитування громадян, тобто до кінця року. Вона містить основний результат перепису – зміни в розподілі місць у Палаті представників за штатами на основі чисельності їх населення.
Наприклад, останній звіт жодних особливих сюрпризів не приніс, а лише вказав на без того очевидні тенденції. Приріст населення на півдні, як і раніше, високий, що пояснюється не стільки народжуваністю, скільки імміграцією. Чисельність північних штатів зростає повільно через загальний спад народжуваності. У Мічигані, наприклад, населення навіть скоротилося вперше за 100 років.
Отже, у квітні 2010 року в США проживали 308 мільйонів 745 тисяч 538 осіб, що лише на 9,7% більше, ніж десять років тому. Настільки низький демографічний приріст спостерігався лише за підсумками опитувань у 1940-му (7,3%) та 1990-му (9,8%) роках – в інші десятиліття населення США зростало як мінімум на 11%, а то й на 15-20%.
Небагато статистики по штатах. Абсолютні лідери – Техас та Каліфорнія, з приростом близько 4 млн осіб у кожному зі штатів. Населення Флориди збільшилося за десять років більш ніж на два мільйони. У відносних величинах найбільше додала Невада – 35 з гаком відсотків. Втім, цей показник виглядає не таким вражаючим, якщо врахувати, що попередні два десятиліття «Срібний штат» зростав більш ніж на 50%.
Оскільки в цілому населення в США за останні 10 років збільшилося, то й штатів, що втратили своїх жителів, не так багато. Мічиган – мінус 0,6%, що еквівалентно 50 тис. осіб, Пуерто-Ріко втратив 2,2% населення (82 тис. осіб).
Через неоднорідне зростання населення окремі штати втратили частину місць у Палаті представників, причому основний удар припав на демократичну Північ. Вже згаданий Мічиган, колиска автоіндустрії США, втратив одне місце, штати Нью-Йорк та Огайо – по два, Пенсильванія, Делавер, Іллінойс, Айова, Луїзіана, Нью-Джерсі та Массачусетс також позбулися по одному представнику в парламенті.
Лідером з перерозподілу виявився рідний штат передостаннього президента США Техас, який посилився чотирма представниками. Втім, з його 36 місцями Техасу все ж далеко до Каліфорнії, від якої в Палаті представників засідають одразу 53 конгресмени. Всього в нижній палаті американського парламенту налічується 435 осіб.
Кому перепис приніс пироги та пампушки, а кому – синці та ґулі, питання непросте. З одного боку, втратили місця здебільшого ті штати, де позиції Республіканської партії традиційно не сильні. З іншого, можна й без даних перепису з упевненістю сказати, що приріст населення в південних штатах був отриманий в основному за рахунок латиноамериканців. Ті з них, хто є повноправним громадянином США, зазвичай віддають перевагу голосуванню за соціально спрямованих демократів, і в результаті консервативні штати можуть добряче «полівішати».
Версію про латиноамериканський внесок у перепис підтримав наскрізь республіканський ресурс Fox News, присвятивши дослідженню критичну статтю. У ній згадується основна претензія до перепису – визначення числа представників народу США в Конгресі в тому чи іншому штаті робиться на основі чисельності штату з урахуванням нелегалів, тобто тих, хто не має права не лише голосувати в Америці, але й взагалі там перебувати. За даними Центру дослідження імміграції, у США зараз проживають 10-12 млн нелегалів – ціла Пенсильванія або половина Техасу.
Більш детальні висновки можна буде зробити лише після публікації додаткового звіту про перепис, яка запланована на лютий 2011 року. В цілому ж Бюро перепису прогнозує, що до 2050 року кожен третій житель США матиме латиноамериканське коріння, а американці європейського походження залишаться в меншості. У 2000 році картина була зовсім іншою: три чверті білих американців проти 12,5% вихідців з Південної Америки та такої ж частки жителів США з африканським корінням.
Павло БОРИСОВ.
