Ось уже більше 12-ти років Служба розшуку Товариства Червоного Хреста України допомагає не втрачати надію. Пошукова мережа працює в тісній взаємодії зі своїми колегами з сорока країн світу. Про те, як звернутися по допомогу, розповідає Ірина ЦАРЮК - керівник Служби розшуку Товариства Червоного Хреста України.
- Ірино Юріївно, «Заграница» часто отримує листи, в яких читачі питають, чи можна розшукати зниклих з якихось причин близьких людей і хто їм у цьому може допомогти?
- Служба розшуку Товариства Червоного Хреста України - це єдина в нашій країні служба, яка безкоштовно розшукує та з'ясовує долі рідних людей, які втратили зв'язок під час Другої світової війни, інших воєнних конфліктів, стихійних лих і надзвичайних ситуацій. Ведемо пошук і репресованих, і дітей, які потрапили до дитячих будинків. Це можуть бути події і зовсім недавні, - наприклад, до нас звертаються ті, хто втратив близьких під час війни в Афганістані чи Чечні. За заявами українців ми ведемо пошук тих, хто зник за кордоном. Оскільки вся архівна інформація в Україні відкрита, наші громадяни можуть звертатися до архівів самостійно.
- Ви ведете розшук лише членів сімей?
- Спочатку дійсно розшукувалися близькі люди першого ступеня спорідненості. Але час іде, і зараз ми шукаємо найрізноманітніших родичів. Приймаємо заяви і від тих, хто розшукує просто близьких їм людей, наприклад нареченого чи наречену, втрачених під час бойових дій або примусових робіт у Німеччині. Не так давно ми змогли допомогти в досить незвичному випадку. До нас звернулася дуже літня жінка. У післявоєнний час вона потрапила до дитячого будинку в Києві, потім змогла купити будинок під Києвом, де й залишилася проживати. Зараз вона самотня, хворіє, з рідних у неї немає нікого, окрім тих друзів далекого дитинства, про яких вона згадує, роздивляючись фотографії. І ми були дуже раді, що нам вдалося допомогти їй їх розшукати, - адже для жінки це були єдині рідні душі.
- Що потрібно для того, щоб Служба розшуку почала пошук людини?
- Ми працюємо безпосередньо з тією людиною, яка подає заяву про розшук. Річ у тім, що зазвичай тільки вона знає ту інформацію, яка може допомогти. Часто буває, що через похилий вік або стан здоров'я сама людина не може приїхати, а надсилає члена своєї сім'ї чи іншого представника. Тоді ми розповідаємо йому про те, як проходитиме пошук, і пропонуємо, щоб він передав заявнику анкету для заповнення.
- Що зазвичай зазначається в анкеті?
- Річ у тім, що для кожного напрямку пошуку розроблено свою форму анкети. Але загалом потрібно зазначити всі персональні дані розшукуваного - прізвище, ім'я, по батькові (іноді навіть прізвисько), рік і місце народження, останнє місце проживання. Важливо зазначити причину, через яку перервався зв'язок, і все, що може полегшити пошук. Обов'язково потрібно навести всі дані про себе - оскільки ми ніколи не виключаємо можливість так званого «перехресного пошуку», коли заявника, своєю чергою, розшукує той, кого він шукає. У процесі пошуку можуть допомогти фотографії, листи, особливо ті, де зазначено останню адресу проживання розшукуваного. Але, повторюю, кожен випадок унікальний, і загальних рекомендацій, на жаль, дати не можна.
- Чи необхідно їхати до Києва, щоб подати заявку на розшук?
- У кожному обласному центрі працює обласна організація Товариства Червоного Хреста, у якій співробітники, відповідальні за розшук, можуть вислухати людину, з'ясувати всю необхідну інформацію, допомогти заповнити відповідну анкету. Потім заповнена анкета надсилається до Києва, до Національного комітету Товариства Червоного Хреста, де й починається робота. Вся інформація заноситься до нашої картотеки та бази даних, і просто зателефонувавши нам по телефону, можна дізнатися, як просуваються справи. Але, звісно, можна приїхати й до Києва, щоб проконсультуватися безпосередньо з нашими співробітниками.
- Як зазвичай проходить пошук?
- Ми звертаємося до наших і закордонних архівів, співпрацюємо з колегами з національного товариства Червоного Хреста або Червоного Півмісяця тієї країни, де ведеться пошук. Щотижня служба проводить первинну обробку близько 200 запитів, на кожен з яких до різних відомств часом доводиться робити до двох десятків додаткових запитів. Складність у тому, що більшість архівних матеріалів на громадян України, які постраждали внаслідок тоталітарного режиму та нацизму, не збереглося або опинилося за межами нашої країни. Ми докладаємо багато зусиль, щоб створити власний архів. Сьогодні поіменна картотека Служби розшуку налічує понад 220 тис. інформаційних одиниць. У кожній країні існують свої нюанси в роботі, свої особливості доступу до тієї чи іншої інформації. Завдяки фінансовій допомозі Міжнародного комітету Червоного Хреста та Національного товариства Німеччини стало можливим створення локальної мережі з десяти робочих станцій і сервера. Наші фахівці розробили спеціальне програмне забезпечення, яке суттєво підвищило ефективність роботи.
- З якими ще питаннями громадяни України можуть звертатися до вашої Служби?
- Ми займаємося також пошуком документів, які підтверджують перебування українських громадян у нацистських концтаборах, гетто, полоні та на примусових роботах. Здійснюємо обмін посланнями Червоного Хреста між членами роз'єднаних сімей. А ще з'ясовуємо місцезнаходження та стан могил захисників нашої вітчизни, загиблих за межами нашої батьківщини, а також військових поховань громадян інших держав в Україні.
- А які питання не входять до програми діяльності Служби розшуку?
- Останнім часом до нас часто звертаються з питаннями так званого соціального розшуку. Наприклад, громадянин України поїхав за кордон на заробітки, і через деякий час зв'язок перервався. Його родина звертається до нас із проханням допомогти його розшукати. Це дуже складно, оскільки не відпрацьована процедура пошуку. Адже, як правило, нелегальні працівники воліють ніде не реєструватися, і знайти їх дуже важко. Тому в таких випадках ми рекомендуємо звертатися до Міністерства закордонних справ України.
Розшук спадщини - це прерогатива Укрінюрколегії. Пошуком осіб, зниклих безвісти в мирний час, займаються Управління внутрішніх справ МВС України за місцем проживання. Генеалогічні дослідження проводить Українська правова колегія. Відомості про службу в армії до та після Другої світової війни можна отримати у військовому комісаріаті за місцем призову або в Центральному архіві Міністерства оборони Росії (місто Подольськ). Питаннями виплати компенсації жертвам нацистських переслідувань відає Український Національний фонд «Взаєморозуміння і примирення». А взагалі, з кожного конкретного випадку ви завжди можете порадитися з нашими спеціалістами-розшуківцями. Більш детальну інформацію можна отримати за адресою: 01004, Київ, вул. Пушкінська, 30, Національний комітет Товариства Червоного Хреста України, Служба розшуку; тел.\/факс: (044) 235-10-96; e-mail: [email protected]
Штат Служби розшуку невеликий - десять жінок найрізноманітніших спеціальностей. Є серед них інженери, філологи, перекладачі. Об'єднує їх те, що поняття «робота» для них не обмежується службовими обов'язками. Кожна співробітниця досконало володіє комп'ютером, іноземними мовами, діловодством. Техніка пошуку з року в рік удосконалюється, але основні принципи роботи залишаються незмінними - терпіння, наполегливість, акуратність. З роками розвивається особлива, «пошукова», інтуїція. І все-таки найголовніше - це співчуття, бажання допомогти, доброта і чуйність усіх, хто працює в Службі розшуку. Можливо, тому постійно й звертаються до них зі словами: «Ви - наша остання надія. Благаємо, допоможіть...» І щиро дякують за розуміння і милосердя.
До речі
За дванадцять із гаком років Службою розшуку Товариства Червоного Хреста України було отримано і розглянуто майже 445 тис. звернень. В архіві служби зберігається близько 146,5 тис. завершених справ. Український Червоний Хрест допоміг 66 тис. громадян у їхніх пошуках. Понад 9 тис. громадян в Україні та за її межами отримали звістки від своїх рідних - послання Червоного Хреста. Службою розшуку знайдено понад 6 тис. поховань українських воїнів, які загинули на території Західної Європи під час Другої світової війни.