У сучасному світі переважна більшість конфліктів відбувається не між різними країнами, а всередині держав
ПОТОЧНІ КОНФЛІКТИ
Світ
Війна з міжнародним тероризмом. Війну ведуть США та їхні численні союзники проти міжнародних терористичних організацій. Війна розпочалася 11 вересня 2001 року після нападу терористів на Нью-Йорк та Вашингтон... У війні беруть участь ООН та багато країн світу.
Європа
Росія проти Грузії. Конфлікт триває навколо проблеми незалежності відколотих частин Грузії - Абхазії та Південної Осетії - які оголосили про незалежність, визнану Росією та Нікарагуа. У 2008 році конфлікт перейшов у «гарячу» фазу. У процесі врегулювання важливу роль відіграють Організація з безпеки та співробітництва в Європі та Європейський Союз.
Азія
Іракський уряд та міжнаціональні сили проти іракських інсургентів та терористів «Аль-Каїди». Конфлікт розпочався у 2003 році після окупації Іраку силами міжнародної коаліції на чолі зі США. У конфлікті прямо чи опосередковано беруть участь кілька десятків держав.
Ізраїль проти терористичних угруповань («Хамас», «Хезболла», «Палестинський ісламський джихад» та ін.). Конфлікт Ізраїлю з терористами, які не бажають визнавати факт існування єврейської держави, триває з 1975 року і має, в основному, територіальні та релігійні причини. У конфлікт прямо чи опосередковано залучені ООН, Сирія, Ліван, Єгипет, Іран, Йорданія, США, Європейський Союз, Росія.
Афганський уряд проти «Талібану» та «Аль-Каїди». Конфлікт в Афганістані триває з 1978 року. Його причини численні, в основному вони мають етнічний, релігійний та територіальний характер. Після повалення режиму «Талібану» та приходу до влади президента Хаміда Карзая, його головними противниками стали «Талібан» та залишки «Аль-Каїди». У конфлікті беруть участь ООН, блок НАТО, США, Іран, Росія, Пакистан, Таджикистан, Киргизстан, Узбекистан.
Індія проти сепаратистів з Кашміру. Причина конфлікту - боротьба за незалежність. Бойові дії тривають з 1986 року. У конфлікт залучені ООН, Пакистан та ще ряд держав регіону.
Шрі-Ланка проти організації «Тигри визволення Таміл-Іламу». Конфлікт триває з 1978 року, на початку 2009 року війська Шрі-Ланки досягли значних успіхів і практично взяли під контроль основну територію, контрольовану «тиграми» (багато держав світу вважають цю організацію терористичною - вона, зокрема, першою поставила на потік використання терористів-смертників). Причини конфлікту, в основному, лежать в етнічній та релігійній площинах, офіційно «тигри» борються за створення незалежної держави Таміл-Ілам. У конфлікт залучена Індія, меншою мірою ООН.
Латинська Америка
Колумбія проти Революційних Збройних Сил Колумбії (ФАРК). Починаючи з 1964 року, ФАРК веде боротьбу в ім'я комуністичної революції, в активну фазу конфлікт перейшов у 1978 році. Головні причини конфлікту - ідеологічні, соціальні та кримінальні (наркоторгівля). ФАРК заробляє гроші двома шляхами - викраденнями людей, за яких потім вимагають викуп, та «протекцією» торговцям наркотиками. ФАРК оперує на території Колумбії, Венесуели, Панами та Еквадору. США надають військову та фінансову допомогу уряду Колумбії.
Колумбія проти Національної Визвольної Армії (НВА). Головні причини конфлікту - ідеологічні та кримінальні (наркоторгівля). НВА виникла в Колумбії в 1965 році, на хвилі популярності Фіделя Кастро та Че Гевари. Конфлікт з владою країни розпочався в 1978 році. Це марксистська терористична організація, що діє, в основному, в міських районах. НВА займається вбивствами та викраденнями людей (дуже часто іноземців, які працюють у нафтових компаніях). НВА довгий час отримувала допомогу від Куби, уряд Колумбії - від США.
Африка
Демократична Республіка Конго проти племінних збройних формувань та іноземних найманців. Центральний уряд намагається встановити свою владу у віддалених районах країни. Головні причини конфлікту - етнічні та соціально-економічні. У конфлікті, який триває з 1997 року, беруть участь сусідні африканські країни, ООН, Африканський Союз та Франція.
Нігерія. Міжетнічні та міжрелігійні зіткнення. Розпочалися в 1970 році. Мають релігійні, етнічні та економічні причини. У північних провінціях Нігерії більшість складають мусульмани, які вимагають запровадження в країні законів шаріату. Періодично відбуваються зіткнення між мусульманськими та християнськими екстремістами, погроми та теракти. Крім того, надзвичайно активні різні племінні збройні угруповання, які намагаються поставити під контроль торгівлю нафтою.
Сомалі. Боротьба різних фракцій. Конфлікт, що розпочався в 1978 році, має етнічні та кримінальні причини. У Сомалі, де відсутня сильна центральна влада, претендують на владу різні племінні та мафіозні клани. У врегулюванні конфлікту беруть участь ООН, США, Ефіопія та Кенія.
Судан проти Народної армії визволення Судану та Руху за справедливість і рівність. Фактично, це конфлікт між мусульманською Північчю країни та християнсько-анімістичним півднем (провінція Дарфур), який бореться за автономію. Конфлікт має етнічні та релігійні причини. Перші зіткнення сталися в 1983 році, у 2003 році конфлікт набув значних масштабів (криза в Дарфурі обговорювалася в ООН, і багатьма експертами нині визнається геноцидом). Залучені ООН, Європейський Союз, НАТО, США та багато інших країн.
Уганда проти «Армії Бога». «Армія Бога» - екстремістська мусульманська організація, яка претендує на владу в країні. Конфлікт триває з 1986 року. У нього залучений Судан (підтримує «Армію Бога»).
ЗАМОРОЖЕНІ КОНФЛІКТИ
Крім цих, у світі налічується кілька десятків конфліктів, гострота яких з різних причин знизилася, однак за певного збігу обставин вони можуть знову спалахнути.
Європа
Грузія проти Абхазії та Південної Осетії. Абхазія та Південна Осетія оголосили про свою незалежність, яку Грузія не визнає. В останні роки обидві ворогуючі сторони періодично застосовували зброю. У врегулюванні конфлікту беруть участь ООН, ОБСЄ, Росія, Європейський Союз, Франція, США.
Близький Схід
Ізраїль проти Сирії та Лівану. Остання фаза цього тривалого конфлікту почалася в 2001 році і була пов'язана з активізацією воєнізованої організації «Хезболла», що базується в Лівані і підтримується Сирією та Іраном. Конфлікт триває за території, контроль над джерелами води та з багатьох інших причин, зокрема релігійних. У врегулюванні конфлікту залучені ООН, США, Туреччина, Європейський Союз, Ліга арабських держав.
Іран і Туреччина проти курдів. Конфлікт триває з 1961 року, курди, представлені різними організаціями - деякі з них застосовують терористичні методи - домагаються незалежності.
Азія
Індія проти сепаратистів з Ассаму та Маніпуру. Причина конфлікту - боротьба за незалежність. Бойові дії тривають з 1982 року. Більшість сепаратистів об'єднані в організацію «Народна військова група», яка сповідує маоїстську ідеологію. У конфлікт залучені ООН та деякі сусідні країни.
Індія проти сепаратистів Аруначал-Прадеш, Трипури та Нагаленду. Цей маловідомий за межами Індії конфлікт триває з початку 1980-х років і має вельми складні причини. В його основі - етнічні та релігійні суперечності.
М'янма (Бірма) проти збройних формувань різних етнічних меншин. Остання хвиля насильства почалася в 2003 році, самі ці конфлікти мають дуже давню історію. Вони пояснюються сукупністю дій багатьох факторів: етнічної ненависті, незадоволенням існуючими кордонами, сепаратистськими настроями, контролем над маршрутами наркоторгівлі, боротьбою за демократичні зміни в М'янмі, якою керують військові, тощо. У врегулюванні конфлікту беруть участь ООН, Асоціація держав Південно-Східної Азії, США, Китай.
Непал проти інсургентів-маоїстів. Конфлікт почався в 1986 році і має ідеологічні причини. В останні роки в країні був встановлений мир, маоїсти увійшли до складу уряду.
Китай проти сепаратистів Сіньцзяну. Боротьба триває між Китаєм та організаціями уйгурів (тюрків-мусульман), що населяють Сіньцзян (Східний Туркестан), які борються за незалежність.
Філіппіни проти «Абу Сайяф». Філіппінська ісламістська терористична організація має тісні зв'язки з «Аль-Каїдою» та іншими міжнародними терористичними ісламістськими структурами. Її мета - створення на півдні Філіппін ісламської держави (населення Філіппін, в основному, християни-католики). Конфлікт почався в 1999 році. У нього також залучені Малайзія, Лівія, Індонезія та США.
Філіппіни проти Нової народної армії. Нова народна армія - збройне крило Комуністичної партії Філіппін, створене в 1960-ті роки. Армія веде досить активну партизанську війну, діючи в більшості провінцій країни - з моменту початку конфлікту жертвами цієї війни стали близько 40 тис. осіб. Крім того, Армія займається викраденнями та вбивствами. У конфлікті задіяні Малайзія, Лівія, Індонезія та США.
Таїланд проти сепаратистів. Сепаратисти діють у південних провінціях країни, населених мусульманами, і належать до десятка конкуруючих організацій, що мають різні ідеологічні догми. Причини конфлікту - релігійні та економічні. Конфлікт загострився в 2003 році і з тих пір періодично спалахує. Сепаратисти отримують допомогу від співчуваючої Малайзії.
Африка
Влада Кот-д'Івуару проти збройних опозиціонерів. Конфлікт почався в 2002 році і періодично переривається переговорами та перемир'ями. Нині він вичерпаний, оскільки опозиціонери увійшли до складу уряду. У конфлікт періодично бувають залучені французькі миротворці.
Центрально-Африканська Республіка проти інсургентів. Нестабільність у цій країні зберігається з 1979 року, коли в результаті військового перевороту було повалено диктатора Бокассу. Періодично нестабільність виливається у збройні зіткнення. Чергова фаза конфлікту почалася в 2001 році, після чергового державного перевороту. У ситуацію активно залучена Франція (Центрально-Африканська Республіка - її колишня колонія).
Чад проти інсургентів. Ситуація в цій країні довгий час залишається вкрай нестабільною та заплутаною. Різні племінні та владні угруповання намагаються отримати або захистити владу за допомогою зброї. У 2006 році ООН попередила, що в Чаді може статися геноцид, подібний до того, що відбувся в Дарфурі. У конфлікт залучені Франція (Чад - її колишня колонія) та ООН.
Ефіопія проти Еритреї. У 1993 році Еритрея отримала незалежність від Ефіопії в результаті війни, що тривала три десятиліття. В наступні роки обидві країни періодично воювали, на щастя масштаби цих зіткнень були невеликими. Основні суперечності полягають у територіях, які кожна зі сторін вважає своїми. Важливе значення має і релігійний фактор - еритрейці, в основному, мусульмани, ефіопи - християни. У врегулюванні конфлікту беруть участь ООН та Африканський Союз.
Зімбабве проти опозиції. Зімбабве, яка колись була «хлібним кошиком» Африки, нині є однією з найбідніших і погано керованих держав світу. Державу роздирають різноманітні суперечності: між диктатором Мугабе та його політичними противниками, між різними племенами, між чорношкірими та білими жителями країни тощо. Криза поглибилася в останні роки. Спроби міжнародного співтовариства та окремих держав вплинути на ситуацію виявлялися безуспішними - Мугабе відмовляється співпрацювати з ними.
Америка
Гаїті проти різних опозиційних фракцій. Гаїті традиційно страждає від двох проблем: диктатур і тотального безвладдя. Нині триваючий конфлікт розпочався в 2004 році і переріс у форму «міської війни» та гангстерських нападів. Головна його причина - боротьба за владу і контроль над окремими галузями економіки. У врегулюванні конфлікту беруть участь ООН, Франція, США та країни Карибського моря.
Інші матеріали за темою:
РЕГІОНИ СТАЮТЬ «ГАРЯЧИМИ»
За матеріалами Washington ProFile.