Найстаріша будівля Негріла – маяк 1894 року побудови. Першовідкривачами цих місць були «діти квітів» – хіпі, на початку 70-х років, які облюбували райську місцевість для валяння на прибережному піску. За ними пішли більш пристойно одягнені люди, почалося будівництво розкішних готелів.
У 80-ті хіпі знову повернулися сюди, але вже в іншій якості: це були юристи, лікарі, бізнесмени, які приїжджали до улюблених місць на пару тижнів, і з того часу селище з п'ятьма тисячами жителів сильно розрослося. Навесні до готелів та барів Негріла з'їжджаються американські школярі, а з перших тижнів серпня – і численні ямайці з метою провести відпустку. Негрільські пляжі користуються популярністю і серед заможних літніх американок, які «знімають» там молодих ямайців.
Туристів з Росії на Ямайці небагато, і це зрозуміло – одна дорога скільки коштує. Квиток в один бік з пересадкою в Європі, наприклад у Франкфурті або Лондоні, можна купити приблизно за тисячу доларів. При недовгій стиковці такий варіант цілком реальний – до Європи летіти близько трьох годин, а потім ще 11 годин до одного з двох ямайських аеропортів – Монтего-Бей або Кінгстона. Краще, звісно, до Мо-Бея, як його тут називають, – він знаходиться в туристичній частині країни. Можлива і пересадка в США, наприклад у Маямі або Нью-Йорку. Крім того, три роки тому після 30-річної перерви відновилися прямі рейси Москва – Монтего-Бей: час у дорозі – близько 13 годин, ціна питання – від 45-55 тис. рублів туди і назад.
Уявімо, що ваш літак сідає в аеропорту Монтего-Бей – другого за величиною міста та порту країни. Міжнародний аеропорт імені Сангстера (названий на честь прем'єр-міністра Ямайки Дональда Сангстера) розташований на самому березі Карибського моря, злітно-посадкові смуги починаються прямо біля кромки води. Із землі здається, що літаки сідають прямо на воду. А з найдовшого на Ямайці приватного пляжу готелю, всього за 10 хвилин ходьби від аеропорту, особливо цікаво спостерігати, як повітряні судна всіх країн та модифікацій злітають та ефектно заходять на віраж над лазурним морем.
Мо-Бей – центр місцевої індустрії розваг та відпочинку, осередок розкішних готелів категорії «5+», багато з яких побудовані на місці колишніх цукрових плантацій. Відповідно, в центрі міста можна помилуватися поки що цілими, але вже розвалюваними зразками колоніальної архітектури – залишками колишнього британського панування, яке завершилося в 1962 році.
Місто ділиться на три частини: бідні житлові райони, території готелів вздовж узбережжя та вілли багатих ямайців на схилах гір. Подекуди збереглися колоніальні особняки та вітряні млини. Для особливо забезпечених туристів відкрито кілька гарних полів для гольфу (завдяки англійцям цей вид спорту на острові дуже розвинений, а місцевий Манчестерський гольф-клуб, заснований у 1868 році, є найстарішим клубом у Західній півкулі).
Ну а Кінгстон – столиця та головний порт Ямайки, найбільше англомовне місто у всьому Карибському регіоні, був заснований англійцями аж у 1693 році. Це справді історичне, хоча й досить обшарпане місце. У XIX столітті тут розташовувалася адміністрація Ямайки. Місто отримало статус столиці, коли острів набув незалежності. Бідні квартали Кінгстона – батьківщина музики в стилі реггі, який, як відомо, розвивався на основі музики «ска» – суміші африканських, європейських та латиноамериканських мотивів.
Місто складається з двох частин – історичного центру та Нового Кінгстона. Чисельність населення – 580 тис. осіб. Більшу частину складають африканці (понад 70%) та метиси (близько 15%), решта – вихідці з Європи та Азії. Державна мова – англійська, але в основному народ спілкується місцевими діалектами.
На Ямайці немає нестачі в готелях – від найпростіших та дешевих до ультрасучасних комплексів, що потопають у розкоші. Сервіс у сенсі моторності обслуговуючого персоналу в багатьох із них залишає бажати кращого, але з часом розумієш, що це, по суті, просто риса національного характеру. Ямайців треба приймати такими, якими вони є: 80% населення займаються сірим бізнесом і не платять податки, ніхто нікуди не поспішає, все без метушні, все під реггі.
У багатих районах є й тихі доглянуті вілли, які можна зняти цілком або частково, забронювавши окремий номер, – тобто отримати ті ж послуги, але за менші гроші. Девіз «Jamaica. No problem!», що став на острові чимось на зразок національної ідеї, доведений там до досконалості – персонал, як правило, вишколений на совість. Тож, якщо вже вам вистачило грошей на авіаквиток і терпіння на переліт, не скупіться і на готель не менше 5 зірок, а краще «5 з плюсом».
У цілому сучасна Ямайка – це вже не хіпі-острів, який населяють суцільні растамани та маргінали. Півстоліття тому туризм на Ямайці дійсно починався з тусовок, які влаштовували «діти квітів», однак сьогодні музику на острові замовляють інші клієнти – багаті американці, канадці та європейці. У моді розкіш, зніженість, чуттєві насолоди. Хтось знаходиться тут виключно заради приємного неробства, але чимало й тих, хто приїхав активно розважатися.
Втім, не варто зваблюватися можливостями шикарного життя. За огорожею готелів ситуація зовсім інша, у тому числі й у сенсі криміналу.
Туристам цілком обґрунтовано не радять розгулювати поодинці за воротами курортних резервацій, особливо з настанням темряви та без знання мови. Одиночний туризм на острові так і не прижився. Я, наприклад, жодного разу не зустрів на місцевих шосе мандрівників-одинаків – всі пересуваються тільки гуртом і в автобусах.
Тож, вирушивши на Ямайку, не ходіть у Кінгстоні гуляти – темних осіб, які можуть зазіхнути на ваш гаманець або безпеку, там вистачає. Краще відпочивайте на територіях і пляжах готелів та пересувайтеся в межах туристичних маршрутів. А на місцеву екзотику дивіться здалеку. І не скупіться на чайові – ямайці це люблять. Тоді все буде дійсно «ноу проблем».
Владимир ВОСКРЕСЕНСКИЙ.
Фото автора.
За матеріалами ІА «Росбалт»