Німецькі чиновники запропонували розділити безробітних на «класи»
Перед лицем кризи, який «у майбутньому році збільшить армію безробітних у катастрофічних розмірах», він запропонував при нарахуванні допомоги розмежовувати дві категорії шукачів – тих, хто до втрати місця регулярно відраховував податки до соціальної каси, і тих, кого можна вважати професійними утриманцями, – тих, хто ніколи не працював, а існує виключно за рахунок державної підтримки.
«Результат, якого людина досягла протягом свого трудового шляху, повинен давати їй привілею, порівняно з іншими», – заявив Альт, маючи на увазі під «досягнутим результатом», мабуть, розмір суми, що склалася з щомісячного податку на страхування від безробіття (Arbeitslosenversicherung).
За прогнозами Федерального агентства з праці (ВА), кількість безробітних у 2010 році збільшиться на 750 тис. осіб, 450 тис. перейдуть з категорії отримувачів ALG-1 у «соціальники» за версією Hartz-IV. Спуск по суспільній драбині торкнеться не лише малокваліфікованих кадрів, а й представників так званого середнього прошарку, в основному, через згортання «кризових» програм часткової зайнятості (Kurzarbeit). У зв'язку з цим Генріх Альт вважає за необхідне запровадити диференційований підхід до питання допомоги, заради «дотримання принципу справедливості».
Критика на автора революційної пропозиції обрушилася негайно і з усіх боків. «Безглуздим кроком назад» називають ідею віце-шефа ВА в Німецькому інституті економіки. «Соціальне страхування задумане як вкладення в екстрену допомогу, на зразок пожежної команди, а не як накопичувальний фонд», – підкреслює професор DIW Карл Бренке. Невдоволені й профспілки – втім, з іншої причини. Їм розділення безробітних на «класи» здається недостатнім; щоб врятувати людей від злиднів і соціальної ізоляції вони вимагають підвищити допомогу Hartz-IV для всіх. Профспілкові експерти підрахували: 440 євро замість сьогоднішніх 351 на дорослого необхідні в перспективі, щоб становище безробітних, принаймні, не погіршилося порівняно з сьогоднішнім днем.
Вислухавши критику, Генріх Альт вирішив почекати з поданням «диференційного» проекту до Міністерства праці Німеччини. Натомість озвучив деякі інші ідеї – і вони, схоже, припали до смаку політикам різних напрямків, будучи цілком гідними популяризації напередодні виборів. Зокрема, «цікавим» як у ХДС, так і в СДПГ називають пропозицію переглянути систему нарахування квартирної допомоги (Wohngeld) для безробітних. Зараз, як відомо, для отримувачів Hartz-IV встановлена якась «верхня планка» – максимальна вартість житла, оплату якого бере на себе держава. В результаті примусового переїзду в квартиру меншої площі «соціальник» нічого не виграє матеріально. Альт же вважає можливим узаконити «паушальний» розмір Wohngeld для того чи іншого регіону – за такої системи безробітні «набудуть додатковий імпульс для самостійного пошуку маленької та дешевої квартири, залишаючи різницю собі».
Невідомо поки, наскільки застосовною до реальності виявиться ця «цікава» ідея, а також пропозиція продовжити з двох до трьох років строк обов'язкових 12-місячних виплат до соціальних кас, необхідних для того, щоб претендувати на ALG-1 замість Hartz-IV. Але ось ще одну думку Альта вже повторюють у своїх передвиборчих промовах і праві, і ліві, і ті, хто посередині, звертаючи промови ці до горезвісного середнього прошарку – завтрашніх безробітних. Суть її в тому, щоб збільшити «недоторканний запас» (Schonvermgen) – накопичення громадянина, які не враховуються при нарахуванні допомоги Hartz-IV. Сьогодні вони становлять 150 євро на кожний фізично прожитий рік, тобто, скажімо, при провалі крізь ланки соціальної мережі у віці 45 років допустимо мати 6.750 євро «підшкірних», решту належить проїсти, перш ніж звертатися за допомогою до держави. Слідом за профспілками Генріх Альт пропонує збільшити цю суму до 520 євро річних заради «гарантії гідної старості».
Ідеї здорові й цілком передвиборні. Питання в тому, який із політичних таборів скористається ними з толком. І хто виявиться далекогляднішим, щоб розгледіти здоровий глузд у першій пропозиції віце-шефа ВА. Адже «диференційований підхід» – це не що інше, як повернення до практикованої до 2006 року системи допомог Arbeitslosengeld (його розмір становив 60-67% від останнього заробітку, а тривалість виплати напряму залежала від стажу), Arbeitslosenhilfe (53-57% після закінчення терміну ALG) та Sozialhilfe (для тих, хто не працював). Злиття двох останніх у модель ALG-2, а також обмеження ALG-1 максимум 24 місяцями стали наріжним каменем реформи ринку праці Hartz-IV, практично зрівнявши в правах усіх безробітних, незалежно від їхнього внеску в економічний розвиток країни.
Олена ОБОДОВСЬКА,
«Русская Германия»