Кожен бореться з курінням по-своєму
Антитютюнові компанії у світі
У США кожен штат бореться з курінням по-своєму. У штаті Нью-Йорк, наприклад, заборонено курити в закритих громадських приміщеннях і службових автомобілях. Штраф за порушення – $1.000.
У Росії заборонено курити в навчальних і лікувальних закладах, громадському транспорті та на стадіонах. Не можна знімати курців для реклами і рекламувати тютюнові вироби по телевізору. Також заборонено продаж сигарет неповнолітнім.
В Італії штраф за куріння в громадських місцях становить від 250 до €2.000.
У гімалайському королівстві Бутан тютюн оголошено поза законом. За продаж сигарет введено штраф у $225. При цьому середня зарплата в країні $16.
Загальнонаціональна кампанія у Швеції, названа «Некуряче покоління», торкнулася всіх, хто народився після 1975 року. Якщо шведський студент навчається в норвезькому Осло або данському Копенгагені і хоче отримати стипендію, він повинен кинути курити, так розпорядився фонд, який розподіляє стипендії.
У Данії 75% працюючих оголосили безтютюнові зони на робочих місцях.
У Німеччині до закону про страхування внесено поправку: внесок некурця на 40% менший, оскільки для медицини він обходиться дешевше. Відомо, що в Німеччині виділяється час на перекури. Але час тих, хто добровільно відмовився від куріння, підсумовується і додається до відпустки.
У Великій Британії з літа цього року куріння заборонено у всіх пабах, ресторанах, клубах і в більшості організацій. Дозволено курити лише у приватних апартаментах, в'язницях і готельних номерах. Штраф за порушення може сягати 2.500 фунтів.
У Бельгії підписано закон про заборону куріння в більшості закритих громадських приміщень. За порушення - штраф $480.
У Голландії всім громадянам від 12 до 16 років, які після спеціальних тестів доведуть, що вони не курять, будуть щомісяця виплачувати $200.
У Фінляндії прийнято закон, згідно з яким куріння дозволено лише на вулиці. «Місячник боротьби з курінням» придуманий фінами.
В Іспанії забороняється продаж тютюнових виробів у лікувальних закладах, навчальних закладах. Куріння забороняється в громадському транспорті, у приміщеннях, де працюють вагітні жінки, в адміністративних будівлях, у цехах з виробництва харчових продуктів, у читальних і виставкових залах, у ліфтах, у театрах, кінотеатрах, закритих спортивних приміщеннях.
У Польщі заборонили курити в громадських місцях і з вулиць прибрали автомати, що продають сигарети будь-якому підлітку.
В Угорщині за куріння в недозволеному місці стягують штраф $125, за порушення правил продажу - до $420.
У Канаді не можна курити у всіх держустановах країни, курцям заборонено з'являтися з сигаретою на службі, в аеропортах, на вокзалах. Попільнички зникли з барів і ресторанів. Тютюновим компаніям не дозволяється бути спонсорами спортивних змагань.
У Сингапурі заборонено куріння в ліфтах, автобусах, метро, поїздах, лікарнях і поліклініках, кінотеатрах і ресторанах. У країні не допускається реклама сигарет і встановлено високий податок. Попередження: «Курити забороняється - штраф $500» стало нормою.
В Осаці (Японія) фірма виплачує премії некурцям. Співробітники, які пів року протрималися без тютюну, отримують $190.
У Малайзії держава надає пільговий кредит тим, хто кинув курити.
У Туреччині, в одному маленькому селі заборонено курити дорослим, щоб не подавати поганого прикладу підростаючому поколінню. Порушник сільського указу віддає мішок цукру або мішок борошна бідним. У Туреччині є музей, де зібрано рецепти людей, які розлучилися з курінням.
Тютюнові компанії: програш за програшем
Антитютюнова кампанія, що розгорнулася в усьому світі, спричинила численні судові позови колишніх курців проти тютюнових компаній. Курці та їхні родичі подають до судів тисячі позовних заяв про виплату багатомільйонних компенсацій. Боротьба противників куріння з могутніми тютюновими компаніями тривала понад століття і почала приносити плоди лише відносно нещодавно, коли було отримано незаперечні свідчення того, що куріння справді вбиває.
Найпотужніший антитютюновий рух і найсуворіші закони проти куріння у США. Уперше в 1954 році американка Єва Купер звинуватила компанію R.J. Reynolds Tobacco у причетності до смерті свого чоловіка - споживача сигарет Camel. Але суд не знайшов у справі підтверджень того, що хвороба Купера була викликана курінням. Після цього протягом десятиліть становище тютюнових фірм залишалося непорушним.
І лише в 1988 році Федеральне журі в Нью-Арку визнало виробників сигарет «Лігетт груп» частково винними у смерті Рози Чиполлоне від раку легенів. Компанія виплатила понад $400 тис. чоловікові померлої, яка напередодні смерті письмово заявила, що повірила рекламі фірми, яка стверджувала, що її сигарети не небезпечні для здоров'я. Так було зареєстровано перший випадок виплати компенсації за шкоду здоров'ю від куріння.
У вересні 1996 року виграно один із найбільших в історії судових позовів до тютюнової компанії за звинуваченням у втраті здоров'я. Суд міста Джексонвіль (Каліфорнія) постановив, що компанія Brown & Williamson Tobacco Corp. (марка Lucky Strike) повинна виплатити $750 тис. родичам людини, яка померла п'ять років тому від раку легенів.
Так розпочалася нова ера, позначена лавиною судових процесів. Окрім приватних осіб, до суду подають і адміністрації цілих штатів. Вони вимагають відшкодування своїх витрат на лікування жертв захворювань, пов'язаних із курінням. Захист позовів, пред'явлених великим компаніям у зв'язку з реальною чи уявною шкодою, яку їхня продукція завдає здоров'ю людей, стає в США однією з найпопулярніших і найприбутковіших адвокатських спеціалізацій. Першому ідея пред'явити позов тютюновим компаніям не від окремої жертви куріння, а від штату, який за програмою Медікейд витрачає великі кошти на оплату лікування людей, спала на думку адвокату зі штату Міссісіпі Річарду Скраггсу, який заробив понад $1 млрд, допомагаючи американським штатам домогтися виплати виробниками сигарет компенсації за шкоду, завдану ними здоров'ю населення територій, залучених у тяжбу. Мирова угода, укладена в 1998 році, зобов'язала тютюнові компанії виплатити позивачам $246 млрд.
У січні 1998 року федеральними органами схвалено рішення суду про виплату виробниками сигарет $15,3 млрд штату Техас. Ця сума тоді стала найбільшим штрафом в історії США. І цей випадок аж ніяк не поодинокий.
У вересні 1999 року Американський уряд порушив у Федеральному суді Вашингтона позов щодо восьми найбільших американських тютюнових компаній, на частку яких припадає 98% продаваних у США сигарет, зокрема Philip Morris, RJR, Brown & Williamson Tobacco, BAT, Ligget. Виробників тютюну звинувачували в тому, що вже чверть століття вони шахрайськи обманюють населення. У позові уряду США стверджувалося, що керівники провідних американських компаній -- виробників тютюнових виробів у 1954 році зібралися в нью-йоркському готелі Plaza і домовилися приховати відому їм інформацію про руйнівний вплив куріння на здоров'я людини.
За останні кілька років понад 40 штатів подали до суду на тютюнові компанії з метою стягнути з відповідачів величезні суми компенсацій за завдання шкоди здоров'ю не лише активних, а й пасивних курців. Родина Пальм виявила наполегливість у судовому процесі, розпочатому некурлячою пані Ган Пальм, яка померла від раку легенів. Наполегливість членів родини привела до ухвалення судом прецеденту: «Цей випадок захворювання на рак легенів можна класифікувати як професійну травму, отриману внаслідок пасивного куріння на робочому місці».
У 2000 році в результаті антитютюнової кампанії в США «Мальборо» зобов'язали заплатити $74 млрд після програного суду.
Того ж 2000 року суд постановив, що тютюнові компанії, які діють у США, зобов'язані виплатити мешканцям штату Флорида компенсації в розмірі $145 млрд за шкоду, завдану курінням їхньому здоров'ю.
У 2001 році вперше процес проти тютюнових компаній виграла страхова медична фірма. Blue Cross Blue Shield відсудила $17,8 млн. Того ж року рекордного успіху досяг курець Річард Бекен. Суд постановив, що компанія Philip Morris має виплатити йому $3 млрд. Пізніше суму було зменшено до $100 млн.
У 2002 році суд штату Орегон ухвалив рішення, що компанія Philip Morris вводила споживачів в оману щодо якостей їхніх «легких» сигарет. Компанія зобов'язана виплатити $100 млн. Того ж року компанія Philip Morris програла черговий судовий процес. Суд постановив, що 64-річна мешканка Лос-Анджелеса, яка страждає на рак легенів, має отримати від Philip Morris $28 млн за те, що виробник сигарет вчасно не попередив її про небезпеку куріння.
У 2003 році за рішенням суду американська тютюнова компанія Philip Morris зобов'язана виплатити $81 млн вдові та дітям мешканця Орегона Джесса Вільямса, він курив сигарети «Мальборо» протягом 40 років. Родина Вільямса порушила позов із вимогою $100 млн доларів, однак суд присяжних дійшов висновку, що тютюнова компанія і потерпілий винні в недбалості однаковою мірою, після чого суму компенсації було скорочено.
У 2004 році група громадян у Каліфорнії покарала тютюнову компанію на $189 млн.
У 2005 році до серії судових процесів проти тютюнової індустрії, що триває в США, додався ще один. Меріл Джоунс у Нью-Йорку відсудила у Philip Morris $22 млн.
Загальна сума позовів людей, які підірвали своє здоров'я на сигаретах Philip Morris, сягає $150 млрд.
У Росії перший судовий процес «курень проти тютюнової компанії» відбувся в березні 2001 року. Петербурзький пенсіонер Іван Прокопенко подав позов до тютюнової фабрики «Петро», що належить японському концерну Japan Tobacco International (правонаступниця відомої ленінградської тютюнової фабрики імені Урицького). Він стверджував, що вироблені фабрикою Урицького папіроси «Біломорканал» викликали в нього рак легені. Шкоду, завдану здоров'ю Прокопенка, його захист оцінив у 2 млн. Процес розтягнувся на роки. У квітні 2003 року Іван Прокопенко помер. Незважаючи на смерть позивача, процес не завершено. Співпозивачем виступає вдова Прокопенка - Анна Антонівна.