У 1992 році семеро американських індіанців звернулися до Управління з патентів і торговельних марок США, вимагаючи заборонити використовувати слово «червоношкірий» у назвах фірм, спортивних команд, торговельних марках тощо, оскільки виключним правом вживання цього терміну мають володіти червоношкірі індіанці. У 1999 році індіанці подали позов до суду, стверджуючи, що назва бейсбольної команди «Вашингтонські червоношкірі» ображає їхні національні почуття. У 2003 році суд відхилив цей позов на підставі того, що йому не було надано доказів того, що оспорюваний термін асоціюється виключно з корінними жителями США.
Нині в США і Канаді налічується близько 150 індіанських мов. Точна їх кількість невідома, оскільки лінгвісти пропонують різні градації - наприклад, деякі з них вважають мову «південних крі» діалектом, а інші - самостійною мовою. Здебільшого індіанці втратили рідну мову (точніше, рідні мови). 72% американських індіанців не володіють жодною мовою, крім англійської. 18% однаково добре розмовляють англійською і мовою свого племені. Лише 10% англійську знають погано або взагалі нею не володіють, постійно спілкуючись лише своїм племінним наріччям. Найбільш досягли успіху в збереженні рідної мови індіанці навахо і пуебло (живуть у південній частині США, на кордоні з Мексикою).
За даними Бюро перепису населення США, у 2000 році в США проживало приблизно 1,8 млн чистопородних індіанців. Ця інформація вперше в історії США дала можливість вказувати «змішане» походження жителя країни. В результаті з'ясувалося, що ще 2,9 млн американців вважають себе індіанцями більшою чи меншою мірою (тобто один або кілька їхніх найближчих предків були індіанцями). Найбільші індіанські племена сьогодні – черокі (близько 302,5 тис. «чистопородних» корінних американців), навахо (276,7 тис.), сіу (113 тис.) і чіппева (майже 111 тис.). Водночас, усе населення США в 2000 році становило приблизно 290 млн осіб.
Перепис також показав, що індіанці - «молодий» народ (точніше, народи). Середньостатистичному індіанцю - 29 років, середньостатистичному американцю - 35. 33% індіанців - молодші 18 років. Для порівняння, у 2000 році в подібній віковій групі перебували 26% американців. Водночас, індіанці рідко доживають до старості. 65-річну позначку переступили 5,6% червоношкірих жителів США, загалом по країні цей показник дорівнює 12,4%.
Серед індіанців вельми численні неповні сім'ї (де присутня лише мати або батько). В середньому по США 52,5% домогосподарств (сім'я або група людей, що живуть разом і мають спільний бюджет) складаються з повних сімей. Серед індіанців - лише 45%. У деяких племенах кількість неповних сімей ще вища, – наприклад, у атабасків (живуть на Алясці) лише 32% сімей - повні.
Незважаючи на те, що корінні американці користуються значними пільгами при вступі до вищих навчальних закладів, і навчання для них безкоштовне, рівень освіти серед індіанців вкрай низький. Середню школу закінчили 72% індіанців (загалом по країні цей показник дорівнює 80%). Диплом бакалавра мають 11% індіанців (загалом по США – 24%). Не дивно, що частка індіанців, які займають управлінські посади, помітно поступається іншим расовим групам, що проживають у США. Індіанці найчастіше працюють у будівництві, сільському господарстві та у сфері обслуговування.
Середньостатистичний американець у 2000 році заробив $37,1 тис., індіанець - $28,9 тис. Безробіття серед індіанців рекордно високе для США - воно сягає 15%, а в деяких резерваціях - 80% (загалом по країні воно не перевищує 5%). 25,8% індіанців живуть за межею бідності, тоді як «бідними» вважаються 12% населення США. Згідно з чинними нормативами США, сім'я з чотирьох осіб вважається бідною, якщо її сукупний річний дохід не перевищує $16.895, а одинак - якщо його дохід не перевищує $9.039 (дані за 2000 рік). У деяких племенах рівень злиднів ще вищий: наприклад, серед індіанців сіу малозабезпеченими є 38,9%, серед навахо - 37%.
56% індіанців володіють власним житлом (загалом по країні цей показник перевищує 66%). Приблизно в 20% жител індіанців немає водопроводу та каналізації. У 32% випадків їхні будинки перенаселені - у трьох кімнатах можуть проживати до 25 осіб.
За даними багаторічної статистики Міністерства юстиції США, американські індіанці вдвічі частіше, ніж решта жителів Сполучених Штатів, стають жертвами насильницьких злочинів. Серед них набагато більше людей, що зловживають алкоголем, ніж загалом по країні. Дослідження, проведене Центрами контролю та запобігання захворюванням у 2004 році, показало, що найбільше курять у США представники корінного населення - індіанці, а також ескімоси, алеути та ін. 40% дорослих індіанців прихильні до цієї шкідливої звички. Для порівняння, курять 25% чорношкірих американців і 26% білих.
США - країна релігійної свободи. Однак лише щодо індіанців прийнято особливий закон, який дозволяє їм вільно практикувати свій релігійний культ (деякі індіанці та релігієзнавці вважають правильним називати це «духовною практикою»). Справа в тому, що для виконання більшості обрядів потрібні орлині пір'я, але орли в США захищені законом, і полювання на них заборонено. Для індіанців зроблено виняток: лише члени племен можуть придбавати орлине пір'я. Однак їм не дозволяється продавати або передавати їх не індіанцям.
У 1998 році, коли було прийнято відповідний федеральний закон, індіанські резервації отримали право створювати казино. Причиною цього став вердикт Верховного суду США 1997 року. Суд постановив, що оскільки індіанці були витіснені в неродючі місця, що не мають корисних копалин, і не можуть займатися традиційними промислами, які дозволяють їм отримувати засоби для життя, вони мають право займатися гральним бізнесом. Це стало найважливішою перемогою індіанців, тому що в більшості штатів США подібні заклади заборонені законом. Індіанські казино<\/a> стали острівцями азарту, що приваблюють велику кількість відвідувачів. На відміну від інших видів бізнесу в резерваціях, гральний жорстко регулюється федеральною владою США.<\/p>