Утилізація сміття в Берні на міському збірному пункті: жодних смітників на очах у городян, вся інфраструктура захована під землю (Фото Swissinfo.ch)
Однак, насправді, чистота – це не там, де не смітять, а там, де прибирають. Швейцарія – європейський чемпіон за обсягами виробленого сміття, але задихаються у відходах інші країни, тільки не вона. Swissinfo.ch запрошує познайомитися з тим, як влаштована в Берні індустрія утилізації сміття та прибирання вулиць.
Вівторок, ранній ранок – годинник показує 3:50 ранку. Світлофори ще вимкнені, самотня поліцейська машина патрулює центр міста. Вулиці Берна безлюдні, помітний лише літній чоловік, що сидить на лавці та занурений у глибокий сон. А ось Роберто Читро (Roberto Citro) вже давно на ногах.
Одягнений у літню формений одяг персоналу комунальних служб Берна – помаранчеві штани, блакитна футболка – цей 35-річний хлопець збирається заступити на свою зміну. На цьому тижні настала його черга сісти за кермо вакуумної підмітально-прибиральної машини, найбільшої у всьому автопарку міської клінінгової спецтехніки. За своїми габаритами вона й справді могла б позмагатися з невеликим літаком. «Мені завжди подобалося бути водієм», – зізнається Роберто.
Ентузіазм зранку рано-вранці
Ми зустрічаємося в «бункері» – так він називає головний офіс комунальної служби з прибирання вулиць Берна, розташований на першому поверсі великого підземного паркінгу. Із захопленням та ентузіазмом, якими мало хто може похвалитися у такі ранні години, він показує мені спочатку технічне приміщення, де зберігаються мітли, щітки, пилососи та вуличні повітродувки, а потім роздягальню, парковку для автомобілів персоналу та місце, де можна відпочити під час перерви.
Його колеги – в основному іноземці, в першу чергу італійці, іспанці та турки. Сам Роберто теж родом з італійського адміністративного регіону Кампанія на півдні країни. Перш ніж вийти в рейс, він ретельно перевіряє рівень масла в двигуні та стан змінних дискових щіток прибиральної машини. Звук турбіни, що засмоктує сміття, миттєво заглушає музику, що ллється з радіоприймача.
Сидіння в кабіні зручні, однак від вібрації, викликаної нерівностями дорожнього покриття, вони майже не захищають. «Для хребта це не дуже добре», – каже Роберто. По дорозі ми обганяємо двірників із звичними мітлами. «Такої мітли вистачає в кращому випадку на три-чотири дні», – каже один із двірників. До їхнього завдання входить подбати про чистоту на тротуарах та у вузьких місцях, там, куди не дотягнуться автоматичні щітки, якими керує Роберто, відповідальний сьогодні за відкриті міські простори.
Ще одна група сміттярів займається спорожненням вуличних урн та контейнерів для відходів. У кожну зміну, денну або, як зараз, ранкову, на вулицях центральної частини Берна працюють загалом по 15 таких фахівців. «Взагалі, мені подобається працювати вранці, тому що тоді все місто ніби належить тільки тобі. Це просто чудове відчуття», – каже Роберто, володар чорної бороди та легкого неаполітанського акценту.
«Культурний шар сміття»
Одна рука на кермі, інша контролює роботу щіток: Роберто повільно просувається вулицею, що веде від Центрального вокзалу до міської пішохідної зони. Головному правилу, обов'язковому для будь-якого водія, а саме, не лінуватися крутити головою в усі боки, він слідує особливо ретельно.
За мінімальний період часу він примудряється проконтролювати дорожню ситуацію перед ним, позаду нього, праворуч, ліворуч і кинути погляд у кожне з чотирьох дзеркал зовнішнього огляду. І це зрозуміло, адже весь його шлях сповнений величезною кількістю найрізноманітніших перешкод, починаючи від столиків та стільців вуличних кафе і знаків дорожнього руху, закінчуючи фонтанами, припаркованими автомобілями та велосипедами.
На вуличному асфальті можна побачити сміття будь-якого виду та калібру: скляні пляшки, консервні банки, пластикові стаканчики, фрагменти упаковки, папір і, звісно, незліченні недопалки. Роберто каже, що іноді під щітки його машини потрапляють навіть жіночі сумочки, гаманці та характерні пакетики, в яких зазвичай продають «травку» або інші субстанції, «що розширюють свідомість». «Я завжди дуже радий, коли «доза» опиняється у сміттєвому відрі», – каже Роберто.
Влітку люди довше перебувають на вулиці, а це означає, що у прибиральників сміття стає більше роботи. «Я розумію, що після літніх посиденьок завжди залишається якесь сміття. Але мене обурює, коли люди кидають його на землю, і це при тому, що поблизу від них стоїть урна або сміттєвий контейнер», – нарікає він.
У Берні, а також в інших містах і населених пунктах Швейцарії, діють суворі норми та правила щодо утилізації побутового сміття. Той, хто буде викритий у порушенні цих правил, може нарватися на штраф у розмірі до 40 франків. Тож кидати на вулицю в центрі Берна упаковки від жувальних гумок та морозива краще не варто.
«І все одно, з роками обсяги сміття зростають», – зазначає Андреас Ніклаус (Andreas Niklaus), офіційний представник міського «Відомства капітального будівництва та міської інфраструктури» («Tiefbauamt Bern»). «Адже й населення міста теж зростає з року в рік, крім того, все більшим попитом користується зараз їжа на винос», – розповідає він в інтерв'ю порталу Swissinfo.ch.
У Берні, без агломерації, проживають приблизно 140 тис. осіб. «Можна сказати, що сьогодні вранці, після пережитої ночі, він виявився досить чистим», – зазначає Роберто. Втім, це тому, що сьогодні вівторок, а вчора був понеділок, день, як відомо, важкий. А от після вихідних та святкових днів і особливо там, де в місті вирує нічне життя, погляду спеціалістам із прибирання міських вулиць часто постає зовсім інша картина.
«Можливо, в археології сміття і утворює культурний шар, а в звичайному житті це показник повного безкультур'я. І часто буває, що ти ще навіть не відпрацював свою зміну, а місто вже треба знову прибирати. І це дуже прикро», – каже Роберто. Особливу проблему являють собою гуляки святкові, які, не розрахувавши своїх сил, часом просто засинають посеред дороги або ж, у п'яному куражі, намагаються залізти на машину.
«І ось це справжній жах, – хитає головою Роберто. – Іноді мені не залишається нічого іншого, як просто викликати поліцію. А часто багатьох починає рвати просто на вулиці. Але ми все одно зобов'язані прибирати і за такими теж, озброївшись ганчіркою і відром з водою».
Чайові двірнику
Місто ще не прокинулося, а ми під'їжджаємо до одного з найвідоміших місць у всій Швейцарії, до площі перед Федеральним палацом, в якому працює парламент і де щосереди проводить свої засідання уряд, Федеральна рада. Тут же, навпроти, розташована будівля Національного (центрального) банку Швейцарії. Права частина площі перетворена на оригінальний фонтан з 26-ти, за кількістю кантонів, струменів, що б'ють прямо з покриття, але поки фонтан теж спить.
Ця площа, яка, хто б міг подумати, має назву «Федеральна», належить до числа найсуворіше охоронюваних місць у країні та місті. Тому не дивно, що особливого сміття тут не спостерігається. Свою роботу на цій площі Роберто завершує за лічені хвилини. Затримуватися тут він не хоче, тому що сьогодні вівторок, ринковий день, і скоро сюди почнуть з'їжджатися торговці, і він не хоче заважати їм ставити намети і готувати до продажу свою свіжу продукцію.
Взагалі-то за першою своєю професією Роберто є технічним спеціалістом з роботи з лакофарбовими матеріалами, але з 2008 року він поступив на службу в міське відомство з прибирання вулиць. За минулі роки він добре вивчив ритми життя Берна, який, на відміну від інших міст, все-таки іноді занурюється в сон. Він знає, що торгові вулиці з магазинами та супермаркетами слід прибирати в першу чергу. «Інакше потім вони будуть заблоковані вантажівками, що доставляють товари, і тут вже буде не проїхати», – ділиться він секретами своєї майстерності.
А тим часом ми залишаємо район асфальтових вулиць і опиняємося в старому місті Берна, вимощеному бруківкою. Через свою унікальну архітектуру, що збереглася з часів Середньовіччя майже недоторканою, ця частина міста з 1983 року є об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, приваблюючи щороку тисячі туристів з усього світу. Але Роберто не робить жодних винятків, працюючи так само ретельно, як і в інших районах міста.
«Іноді люди мене приймають за екскурсовода і починають задавати питання», – зауважує Роберто, хитро посміхаючись. Контакт з людьми – це саме те, що йому в його професії подобається найбільше. Деякі перехожі іноді скаржаться на шум, який створює його прибиральна машина. Однак більшість людей розуміє, наскільки важлива його робота. «Мені доводилося навіть отримувати чайові, небагато, франків п'ять-десять, але все одно – дрібниця, а приємно», – каже Роберто.
Сміття, листя та сніг
Ранкова зміна триває вже кілька годин. Ми крутимося вулицями і бачимо, як з першими променями сонця місто починає повільно прокидатися. З'явилися перші трамваї та автобуси, в центрі вже з'явилися велосипедисти та перехожі, що поспішають на роботу або у справах. За ними потягнулися пенсіонери з авоськами, потім пробила година собаківників з їхніми чотириногими улюбленцями.
Для Роберто це знак, що настав час зосередитися. «Моя робота вимагає уваги та акуратності. Щоб потрапити в аварію, багато не треба, достатньо секундної неуважності». Тим, хто думає, що бути двірником це, так би мовити, «плюва справа», Роберто рекомендує особисто спробувати попрацювати на цій посаді. «Спробуйте походити з мітлою або шваброю пару годин і скажіть мені потім, як вам це сподобалося».
І справді, прокидатися щодня рано вранці, і так п'ять-шість днів на тиждень, це дуже втомлює. Але, принаймні, жодна зміна не схожа на іншу, назвати цю роботу монотонною не можна в жодному разі, – розповідає Роберто.
Не кажучи вже про те, що кожна пора року висуває до фахівців-сміттярів особливі вимоги. Влітку доводиться збирати тверді відходи, восени – листя, та й взагалі, осінні місяці – це «найгарячіша пора року». У зимовий період доводиться очищати тротуари від снігу. «Але мені подобається, що в кінці я чітко бачу результат моєї роботи», – підкреслює Роберто.
8,5 тонн сміття на добу
На годиннику 7:10 ранку. Вся робота в центрі міста виконана повністю. Сьогодні сміття в контейнері підмітально-прибиральної машини накопичилося відносно мало. «Краще так, ніж зовсім нічого», – жартує Роберто. У середньому він та його колеги збирають на вулицях Берна близько 8,5 тонн сміття на добу. Починається ранкова пауза. Можна випити кави, з'їсти бутерброд, перекинутися в карти... Потім він повернеться в кабіну своєї оранжевої машини і поїде прибирати наступний район міста. А завтра все почнеться спочатку.
Тільки цифри
* За даними Євростату, опублікованими в березні 2015 року, у 2013 році в Конфедерації в середньому на душу населення припадало 702 кг виробленого сміття. У ЄС цей показник знаходиться на рівні 481 кг. Міхаель Хюгі з Федерального відомства з охорони навколишнього середовища (Bundesamt für Umwelt) пояснює цей факт високим рівнем індивідуального споживання та благополучною економічною ситуацією в Швейцарії. «Проблема сміття, тим не менше, не є в Конфедерації екологічною проблемою, оскільки частка перероблених та утилізованих відходів у країні досягає позначки 50%, що набагато вище, ніж у середньому по Західній Європі».
* За прибиранням вулиць у Берні відповідають 150 співробітників «Відомства капітального будівництва та міської інфраструктури» («Tiefbauamt Bern»). На рік роботи їм потрібно приблизно 5 тис. віників і мітел.
* Загальна площа громадського простору в Берні досягає 4,1 млн кв. метрів, що відповідає 850 футбольним полям. Щодня співробітники «Tiefbauamt Bern» контролюють 1300 міських урн – там, де потрібно, до 10 разів на день.
* За 2013 рік місто Берн піддало утилізації 3113 тонн твердих побутових відходів на базі спеціально побудованого Утилізаційно-сортувального комплексу (Kehrichtverwertungsanlage – KVA). На рік на чищення та догляд за станом площ, тротуарів і вулиць місто витрачає приблизно 20 млн франків.
Луїджі Йоріо.
Переклад Надії Капоне.