У Монако навіть море пахне грошима //Фото Укрінформ
Бувають країни, де на кожному кроці згадуєш про Книгу рекордів Гіннеса. Князівство Монако, розташоване на лазуровому березі Лігурійського моря, належить до таких. Подумати тільки - країна займає площу близько двох квадратних кілометрів! У багатьох вітчизняних містах подібні майданчики відводяться під міські парки. А в Монако на цій території розміщуються чотири зрослих один з одним міста з населенням майже 32 тис. осіб. Густота населення становить 16,253 людини на квадратний кілометр - абсолютний світовий рекорд. Плюс щороку князівство відвідує близько трьох мільйонів туристів.
Де починається Монако і де воно закінчується, визначити вкрай складно. З італійського боку по всьому узбережжю міська забудова тягнеться від самої Генуї, а з французького - продовжується до Ніцци і Канн. І тільки по крутому віражу, який робить дорога, спускаючись до моря, можна визначити, що десь тут, серед будинків, проходить невидима межа маленької держави. Пізніше виявилося, що Монако починається там, де поштові скриньки білого кольору, а не жовтого, як у Франції.
Перший час, перебуваючи в Монако, відчуваєш психологічний дискомфорт: міська забудова ламає звичні стереотипи. Цілком природним є пересуватися містом у горизонтальній площині, а тут це доводиться робити по вертикалі, оскільки міста побудовані на майже вертикальній скелі. Дороги являють собою багаторівневі спіралі, і, щоб перейти з однієї вулиці на іншу, доводиться користуватися ліфтами, які рухаються у вертикальних тунелях, вирубаних у скелях. Ліфтів тут багато, набагато більше, ніж у наших містах підземних переходів.
Дискомфорт виникає й з іншої причини: дуже швидко помічаєш, що країна буквально начиняна телекамерами, які є всюди - у ліфтах, магазинах, ресторанах, на вулицях і парковках. Новачок спочатку фізично відчуває цілодобовий нагляд. Це плата за безпеку і за те, що країна вщерть набита грошима. Адже людина, щойно зігравши в техаський холдем і вийшовши з казино з мільйоном доларів у кишені, повинна почуватися комфортно. Зате ніде не видно поліції.
У Монако все незвично: вулиці не лише вимиті, але, здається, напахчені дорогими парфумами. Дахів будинків у звичному розумінні немає - на них зеленіють дерева, цвітуть дивовижні квіти і плескається бірюзова вода в басейнах і штучних ставках. І всюди витає запах великих грошей. Корінних підданих князівства налічується всього близько шести тисяч осіб. Вони називаються монегасками і походять від давніх лігурійців. Усього в Монако проживають представники 121-ї національності. Однак усі вони, на відміну від монегасків, не мають жодних конституційних прав. Монегаски та всі іноземці, які живуть у Монако цілий рік, не платять податків. Крім того, лише 3% монегасків живуть у власних будинках, решті за символічну плату надає житло держава.
Уздовж берега бухти, набитої дорогими яхтами, немов консервна банка шпротами, йде звичайна міська вулиця. Уздовж дороги височіє довга металева конструкція незрозумілого призначення. Там, де вулиця робить крутий поворот, вибудовані штучні стіни з автомобільних шин. Спочатку це викликає здивування - надто вже чужорідними здаються ці споруди в тілі імпозантного міста. І лише через деякий час розумієш, що вулиця - це траса для гонок «Формули-1», стіни з шин - пастки, а химерна конструкція - глядацькі трибуни. Перший стартовий постріл пролунав тут у 1929 році. Гонщикам не позаздриш: неймовірно, як на шаленій швидкості можна вписуватися в круті повороти вузької міської вулиці, що має такі сюрпризи, як кришки каналізаційних люків і високі бордюри. Коли їдеш трасою на машині, розумієш, що обгони тут практично неможливі. У Монако є ще багато захопливого, але найцікавішим є той факт, що за повної відсутності природних багатств влада змогла створити воістину райські умови для громадян своєї країни.