Маленькі імператори
Такса за особистий «бренд» новонародженого коливається в середньому від 68 до 198 юанів. За долар дають трохи більше восьми юанів, і, виходячи з доходів місцевого населення, плата за ім'я виглядає досить суттєвою. Розцінки змінюються залежно від кількості використаних ієрогліфів, їх рідкості та сприятливого з точки зору подальшої долі сенсу. У будь-якому випадку сума закінчуватиметься цифрою 8. Це число, згідно з китайською нумерологією, вважається найщасливішим. Всі інші нюанси створення «правильного» імені залежать від безлічі факторів, починаючи від місця і часу народження і закінчуючи політичною обстановкою в країні.
У сучасному Китаї батьки, обираючи ім'я, насамперед намагаються підвищити майбутню самооцінку своєї дитини. Тут головну роль відіграє оригінальність. В ідеалі ім'я має бути унікальним. Крім того, політика «одна сім'я – одна дитина» ще більше зміцнила традиційне ставлення до дитини як до «маленького імператора» (цей термін стосується, природно, хлопчиків), який повинен носити особливо милозвучне та «щасливе» ім'я. Держава мимоволі заохочує це трепетне ставлення батьків складністю процедури появи спадкоємців на світ. Мається на увазі бюрократична тяганина щодо санкції влади на зачаття. Щоб завести малюка, китайські батьки повинні звернутися до місцевого партійного комітету, де їх зареєструють, випишуть посвідчення із зазначенням терміну – зазвичай не більше року, – протягом якого можна зачати дитину. Якщо не встигли, процедура повторюється заново. Ну а оскільки дитина в будь-якому випадку буде єдиною, до вибору імені для неї підходять серйозно.
На відміну від європейських мов прізвище в китайській мові стоїть попереду. Скажімо, архітектор китайських реформ Ден Сяопін носив прізвище Ден. А Сяопін, що означає «маленька пляшечка», – його ім'я. До речі, після подій на площі Тяньаньмень на пекінських вулицях можна було побачити купи битого пляшкового скла. Іноземцям таке вираження протесту було незрозуміле. Але китайцям все було ясно без зайвих слів. Або взяти фамільні ієрогліфи нинішнього голови КНР Ху Цзіньтао. Ху («озеро») – його прізвище, а Цзіньтао («прекрасна хвиля») – ім'я.
Традиція ставити спочатку прізвище описана ще в класичній «Книзі змін» («І Цзін»). Найважливіше для жителя Серединної імперії – збереження роду, тому що рід – це твоє місце у Всесвіті, можливість жити вічно. Саме тому жінки в Китаї не беруть прізвища чоловіків, оскільки збереження родового прізвища для них означає збереження свого знаку долі. Європейці ж, навпаки, спочатку виділяють своє особисте «я» за допомогою імені і лише потім позначають приналежність до роду. Таким чином, впевнені китайці, індивідуум на Заході важливіший за цілий рід. Зі східної точки зору, такий підхід докорінно невірний.
Ієрогліфи долі
У бесідах Конфуція з учнями (трактат «Лунь Юй») є розповідь про те, як один з учнів запитав учителя: «Правитель царства Вей чекає, щоб ви зайнялися справами правління в його царстві. Що ви збираєтеся робити передусім?» На це Конфуцій відповів: «Обов'язково виправлю імена». Йдеться про конфуціанську концепцію «чжен мін» – приведення речей у відповідність з їх назвою. Такої ж точки зору дотримуються і даоси. «Ім'я вимовлене не є істинним ім'ям», – говорив Лао-Цзи. Будь-який передбачник долі в Китаї скаже, що від вашого нинішнього імені в майбутньому житті залежить якщо не все, то дуже багато. Вони кажуть, що є лише дві точки, які змінити неможливо, – дати народження і смерті. Все, що між ними, піддається коригуванню. Тож негаразди пов'язані з невідповідним ім'ям – мовляв, змініть його і тоді все піде як по маслу.
У стародавньому Китаї при народженні дитині давали дитяче ім'я, що зберігалося за ним до школи. Причому вважалося, що не завжди треба давати лише милозвучні імена. Дітей часто називали «поганими» іменами, щоб обдурити злих духів. Коли дітям наставала пора йти до школи, батько або частіше вчитель давали дитині офіційне ім'я для реєстрації в документах. Але згодом юнак або дівчина могли отримати від батьків і своїх наставників друге ім'я (цзи), яке відображало риси характеру вже сформованої людини. Це «друге я» часто і було основним іменем. Освічена людина нерідко мала ще й літературний псевдонім, а професійний літератор – цілих два.
Але в будь-якому випадку укладачі імен спочатку за допомогою найскладнішої системи ворожінь по «Книзі змін» малювали схему долі людини, а потім уже визначали його ім'я, що служило оберегом. Якщо, згідно з передбаченням, людині треба було остерігатися, наприклад, пожежі, то в імені обов'язково були присутні ієрогліфи, що містять поняття «вода». І навпаки – того, кому на роду написано втонути, називали ім'ям, ієрогліф якого означав «вогонь», «пожежа» або «сірники». Китайські імена можуть вказувати, звідки людина родом. Скажімо, якщо в імені зустрічається ієрогліф «чуань», що позначає коротку назву провінції Сичуань, то це означає, що або сам володар імені, або його батьки родом з цих місць. Новонародженим часто давали імена, що відображають побажання і сподівання батьків. Наприклад, поява спадкоємця вважалася куди більшою радістю, ніж народження дівчинки. Тому, якщо в сім'ї не було хлопчика, новонародженій дочці батьки давали ім'я Лайді («та, що кличе молодшого брата») або Паньді («та, що чекає молодшого брата»). Щоправда, в умовах політики «одна сім'я – одна дитина» необхідність у таких іменах відпала.
І все ж за усталеними звичаями досі назви квітів (півонія, орхідея, лотос) прийнято використовувати в жіночих іменах. Чоловічі часто складають з ієрогліфів «тигр», «дракон» або природних явищ («гірський каменепад», «лавина»), що символізують мужність. Щоправда, в інтелектуальному середовищі назватися «тигром», а тим більше «драконом» вважається надто вже нарочито. Там прийнято вибирати імена з класичної літератури.
Товариш Центральний Комітет
Аж до падіння останньої імператорської династії в 1911 році в китайській системі прізвищ та імен діяв ряд табу. Наприклад, родичі не могли називати померлого предка на ім'я – як правило, він отримував інше, посмертне, яке й записувалося на поминальній табличці. Особливо неухильно цей принцип стосувався імператорів. Їхні імена взагалі вимовляти не рекомендувалося. Для позначення періоду правління монарха вживався спеціальний девіз. До речі, цей звичай зберігся в Японії, де правління нинішнього імператора має девіз «Хейсей» – «Мир і правда».
Нові часи диктують і нові імена. У роки правління Мао Цзедуна було прийнято давати нащадкам політично значущі імена. У моду увійшли імена на честь будов соціалізму – наприклад, нафтових промислів Дацин та сільськогосподарської комуни Дачжай. Ті, у кого було кілька дітей, могли не обмежувати себе в політичній фантазії. Деякі, очевидно, бажаючи убезпечити нащадків від підступів комуністичних «злих духів», старшому давали ім'я Хун, середньому – Вей, а молодшому – Бін. Разом виходило «хунвейбін», або «червоний охоронець».
Сьогодні інші пріоритети. Улюбленими чоловічими іменами стали Цзіньцай («прийдешній добробут») і Дафу («велике багатство»). Відносно відкрите суспільство довело деяких китайських батьків до того, що вони знехтували традицією – імена їхніх дітей нічого не значать, а є лише звуконаслідуванням західним. Наприклад, Є Лінна схоже на Олену, а щодо Цюнси китайці вважають, що воно звучить як Джонс.
Втім, і прихильників комуністичної ідеології ще чимало. Нещодавно пройшло повідомлення про жителя південних провінцій Китаю, який назвав своїх близнюків іменами, вимовляючи які одне за одним, отримаєш: «Центральний комітет комуністичної партії». Чиновники, які були покликані зареєструвати немовлят, опинилися в скруті: не зареєструвати не можна, та й саме це словосполучення є в КНР офіційним брендом. Але, з іншого боку, як їхній татко буде вгамовувати двійнят, невже словами: «Центральний комітет комуністичної партії, припиніть бешкетувати».
Втім, переважна більшість дотримується давньої традиції, обираючи, з одного боку, «щасливе», а з іншого – оригінальне ім'я. З останнім, правда, виникла проблема. Річ у тім, що безліч ієрогліфів неможливо занести до комп'ютера. Програмне забезпечення дозволяє відобразити близько 27 тис. знаків китайської писемності – при тому, що ієрогліфів налічується приблизно 80 тис. Чиновникам часто доводиться видавати офіційні папери, заповнюючи їх від руки, що створює серйозні незручності.
Останнім часом влада в Пекіні замислилася над тим, щоб навести в цій справі порядок. Оголошено про намір створити централізовану базу даних іменних ієрогліфів. У випадку її появи громадяни КНР будуть змушені називати своїх чад, виходячи з можливостей цієї бази. Незареєстрований у ній «будівельний матеріал» для створення імен буде заборонено. Втім, уже зараз можна сказати, що найпоширеніші іменні ієрогліфи, що позначають, наприклад, «утворення держави» або «велике багатство», увійдуть до дозволеного переліку. Тож вибір, яким милозвучним ім'ям назвати свого «маленького імператора», у китайців у будь-якому випадку залишиться. Ну а щодо оригінальності їм доведеться трохи наблизитися до західних стандартів, відповідно до яких імен раз, два й ґуґлю.