Норвезьке суспільство не може визначитися з головними уборами мусульманок
«Здрастуйте, я – 23-річна мусульманка з Алжиру. Я хочу у вас вчитися, але мене турбує, чи можу я носити хіджаб під час навчання та подальшої служби?» «Ми не встановлюємо власні правила щодо уніформи. Будьте ласкаві звернутися до відповідних органів». Саме ці короткі рядки з листування арабки Келтум Хасснауї Міссум, яка приїхала до Норвегії 8 років тому, та керівництва Вищої школи поліції дали старт найбільш запеклим політичним дебатам у Норвегії за останні роки.
Келтум Хасснауї, мусульманка та мати трьох дітей, є норвезькою громадянкою і, за законом, має право претендувати на будь-яку державну службу. Досі вона працювала в різних приватних охоронних фірмах і всюди носила хіджаб, хоча часом через свою вірність релігійній традиції їй доводилося змінювати роботу.
«Як справи з віротерпимістю в державних організаціях?» – замислившись над цим сакраментальним питанням, вдумлива дама направила запити до десятків установ, від військового відомства до митниці. Скрізь на неї чекала обнадійлива відповідь: і в міноборони, і на митниці, і навіть у лікарні співробітникам дозволялося носити тюрбан, кіпу або паранджу спеціально розроблених кроїв та розмальовок залежно від їхніх релігійних переконань. Каменем спотикання виявилася лише поліція.
Міністерство юстиції та поліцейське управління підтвердили право претендентки замотуватися хусткою під час служби, але на диби стали профспілка поліції та громадськість. Профспілка заявила, що не допустить перетворення служби охорони правопорядку на релігійну установу і що форма має бути однаковою для всіх. Як показали опитування, 8 з 10 норвежців підтримали цю точку зору.
У лютому дебати зі сторінок газет перейшли на парламентський рівень. «Ми повинні вітати етнічне різноманіття в державних установах і сприяти залученню представників різних національних і релігійних груп у життя країни» – так відреагував на боротьбу пані Міссум за права жінок-мусульманок прем'єр-міністр Єнс Столтенберг. І тут же отримав відсіч від секретаря своєї Робітничої партії Мартіна Колберга, який закликав зупинити «ісламізацію Норвегії».
Його союзником виявилася права Партія прогресу, вже давно звертала увагу співвітчизників на «поступове перетворення країни на мусульманську державу». Це і будівництво мечетей, і все більш популярні заклики ввести в судочинство закон шаріату та клятву на Корані, і поява офіцерів та водіїв автобусів у формених тюрбанах, і приховане багатоженство вихідців з арабських країн. Сутка навколо хіджабів у поліції стала своєрідним «останнім боєм» ревнителів традиційних цінностей. 8 березня в Норвегії пройшли акції демонстративного спалювання головних хусток «звільненими жінками Сходу», паралельно з якими були влаштовані демонстрації їхніх противниць, закутаних у паранджі і які прагнули таким чином показати скандинавам свободу свого вибору.
Лінія фронту пролягла і по урядових коридорах. Міністерство юстиції розробило доповнення до закону про державну службу, згідно з якими роботодавцям наказувалося брати до уваги «релігійні аспекти», що стосуються співробітників. Міністерства праці та охорони здоров'я виступили проти. Медиків, зокрема, бентежило, що дами, закутані з ніг до голови в щільні хустки, не будуть отримувати в достатній кількості вітамін D, якого і так мало на похмурій півночі. А чиновники відомства праці були стурбовані тим, що хустки, які погіршують огляд і чіпляються кінцями за різні перешкоди, призведуть до зростання травматизму на виробництві.
Дискусія про хіджаб сьогодні захопила всю Норвегію. Глава кабінету міністрів оголосив, що головні убори мусульманок стануть предметом обговорення на всіх рівнях, перш ніж щодо допустимого ступеня їх впровадження в норвезьке суспільство буде прийнято остаточне рішення.
Олексій СМІРНОВ.
Нові Вісті