Як пишуть «Нові Известия», випадок, про який розповіла газета Le Monde, вкотре порушує проблему сумісності різних культур в одному суспільстві. Наскільки французьке суспільство, яке пишається виключно світським характером і рівністю людей усіх віросповідань, культур і рас, готове прийняти релігійні особливості людей?
Фаїза М. – марокканка 32 років, заміжня за громадянином Франції (теж мусульманином) і у Франції народила від нього трьох дітей. Вона постійно живе в країні з 2000 року, говорить французькою і попросила дати їй французьке громадянство. Відмова мотивована єдиною причиною: носінням бурки. Так араби називають чорний або темний жіночий одяг, який закриває все тіло, залишаючи лише щілину для очей. Вперше в історії Франції державна рада – найвищий судовий орган країни – взяв до уваги релігійну практику, висловлюючись про здатність іноземця інтегруватися у французьке суспільство, зазначає Le Monde. Фаїза М., йдеться у вердикті, «в ім'я радикальної практики своєї релігії проявила таку соціальну поведінку, яка несумісна з основними цінностями французької спільноти, а саме принципом рівності статей». У 2005 році суд першої інстанції відмовив Фаїзі М. з причини «недостатньої асиміляції». Після держради тепер апелювати їй нікуди.
Судячи з першої реакції, у політичних колах Франції, загалом, схвалюють це рішення. За словами першого секретаря соцпартії Франсуа Олланда, «закон застосовано правильно» і «не слід йти на поступки». У наданні громадянства потрібно в кожному окремому випадку враховувати ступінь асиміляції. Такої ж думки міністр вищої освіти Франції Валері Пекресс. Виступаючи по радіо, вона заявила, що «принцип рівності статей не підлягає обговоренню у Французькій Республіці». «За фактом носіння «бурки» слідують і факти, що ця жінка не ходила голосувати, не мала жодного самостійного життя в суспільстві і пересувалася лише в супроводі чоловіка», – підкреслила міністр.
У Франції останніми роками дебати крутилися в основному навколо хіджабу – мусульманської хустки, що закриває голову та шию. Законом від 15 березня 2004 року заборонено носіння явних ознак приналежності до будь-якої релігії в деяких державних установах, у тому числі школах, коледжах, ліцеях. Теоретично у всіх інших місцях хіджаб дозволений. Але час від часу бувають інциденти то тут, то там, особливо в меріях.
За законом будь-який іноземець, який уклав шлюб з громадянином Франції, через два роки отримує право на французьке громадянство. Але деякі статті того ж закону обмежують його. Чоловік або дружина повинні довести «свою асиміляцію у французькій спільноті, зокрема, достатнім, залежно від умов, знанням французької мови, прав та обов'язків, пов'язаних з французьким громадянством». Влада може відмовити у разі недостатньої асиміляції, що проявляється, зокрема, «поширенням екстремістських ідей, які відкидають основні цінності французького суспільства».
У цьому відношенні підкреслено світська Франція, мабуть, суворіша за інші країни Євросоюзу, який загалом проповідує ті ж основні цінності.
У Німеччині на посвідчення особи слід фотографуватися з відкритим обличчям, але одяг, у тому числі й бурка, не входить до числа умов для отримання громадянства. Достатньо прожити в країні не менше 8 років, мати чисте поліцейське досьє, успішно скласти мовний іспит із чітко визначеними критеріями. Із цієї осені вводиться обов'язкова відповідь на 33 питання про державний та суспільний устрій ФРН.
В Італії кандидат на натуралізацію через 10 років постійного проживання надсилає своє досьє до МВС, де спеціальна комісія оцінює його економічне становище та перевіряє відсутність правопорушень. Адміністративний суд області Лаціо виніс прецедентне рішення, що «дотримання культурних традицій» країни походження тією мірою, якою це не порушує чинного законодавства, не повинно впливати на натуралізацію.
У Нідерландах, у великих містах яких іммігрантів чи не більше, ніж населення «титульної» нації, громадянство надають автоматично через п'ять років легального проживання. Останнім часом запроваджено більш жорсткі умови: іммігранти повинні скласти мовний іспит, а при вступі в громадянство вимовити присягу на спеціальній церемонії.
У Великій Британії, яка довгий час відрізнялася особливою ліберальністю, теж вирішили дещо ускладнити вступ у підданство: його треба «заслужити». Існує обов'язковий іспит на знання основ британського суспільства. Однак міністр внутрішніх справ Джекі Сміт хоче піти далі. За її словами, британське громадянство має надаватися «тільки тим, хто говорить англійською, добре працює і платить податки». Але з особливостями одягу жодних проблем немає.