Обід для іспанців – це не лише смачна їжа, але й важливий час спілкування з друзями та близькими
Як зазначає оглядач Бі-бі-сі, іспанське слово sobremesa не має відповідників в інших мовах, хоча ідея тут досить проста. Це – час, яким ви насолоджуєтеся, сидячи за столом з друзями або близькими після завершення трапези.
Втім, перш ніж ви занурите ложку у свій гаспачо, дозвольте пояснити: іспанці зовсім не ставляться до їжі легковажно. Як іспанець, який обожнює смачно поїсти, скажу, що до вибору ресторану ми підходимо зазвичай з такою ж серйозністю та ретельністю, з якою деякі інші люди обирають автомобіль. Звісно, я почну з того, що дізнаюся, чи добре там готують, але мене також цікавитиме й інше важливе питання: чи затишне це місце і чи буде там приємно провести кілька годин.
Саме так – обід для іспанця не обмежується їжею. Це також час спілкування з друзями або з членами родини, час побалакати й посміятися, після чого багато проблем уже не виглядають такими серйозними. Якщо все, що вам потрібно, це наповнити свій шлунок, тоді краще поїжте вдома.
Соціальний аспект споживання їжі має для іспанця величезне значення. Коли ви не можете більше проковтнути жодного шматочка, обід не закінчується. Починається «собремеса». Це слово не має відповідників в інших мовах, його іноді перекладають як десерт, але це неправильно. Ідея тут досить проста.
Собремеса – це час, який ви проводите за столом після завершення трапези. І він майже завжди супроводжується сміхом, жартами та тією легкою бесідою, яка зазвичай виникає після смачного й ситного обіду.
«Коли я бачу, що люди не поспішають покинути стіл після обіду, для мене це ознака отримуваного задоволення, – каже Дані Карнеро, шеф-кухар ресторану La Cosmopolita в Малазі, куди люблять заходити найвідоміші кухарі Іспанії, коли опиняються поруч. – І нерідко гості насолоджуються цим часом більше, ніж їжею як такою. Собремеса – це чарівна мить», – підкреслює Карнеро.
На мою думку, авангардна, експериментальна кухня, де з кожної страви прагнуть зробити витвір мистецтва, не сприяє хорошій собремесі, оскільки занадто багато уваги приділяється самій їжі.
Коли я переїхав із Сарагоси до Мадрида, я познайомився з британським блогером Беном Кертісом, який живе в Іспанії вже років 20 і розповідає про іспанські традиції. Ми деякий час обмінювалися імейлами, обговорюючи різні речі, пов'язані з іспанською культурою, а потім я запропонував нарешті зустрітися й випити пива. На що він мудро зауважив, що краще вже тоді пообідати. Той обід настільки вдався, що відтоді ми обідаємо разом щонайменше раз на тиждень – і так уже шість років. І під обідом я тут маю на увазі не сендвіч у кафешці на швидку руку, а справжній іспанський обід – із трьох страв і, звісно, з вином.
Якщо ви знаєте якийсь інший, кращий спосіб зав'язати справжню дружбу, ніж довгі та регулярні спільні обіди, я хотів би його знати. Тому я віддаю перевагу класичним, невибагливим casas de comida, або сімейним ресторанам, де готують смачні домашні страви з простих і якісних інгредієнтів.
Мої спостереження показують, що чим смачніша їжа, тим краща собремеса. Однак відчути задоволення від трапези можна й після звичайного обіду, якщо ви провели його в чудовій компанії.
Картина Мануеля Бенедіто (Manuel Benedito)
так і називається – «Sobremesa»
Існує кілька правил собремеси. Найголовніше – ніхто не вискакує з-за столу, щойно обід завершився (за винятком термінових справ, звісно). Слід також залишатися за столом, за яким ви щойно їли. Післяобідній безлад – зім'яті серветки, пакетики з-під цукру та залишки десерту на тарілках – усе це частина собремеси.
Собремеса означає, що час обіду був настільки чудовим, що вам не хочеться, щоб він добігав кінця. Щойно ви встанете з-за столу, чари розвіються.
Тепла атмосфера собремеси часто сприяє душевним бесідам, які за інших обставин навряд чи відбулися б. «Ти мене надихнула...» – «Я давно хотіла сказати, як важливо для мене...»
Але це також час гумору, веселощів. Жарти ніколи не звучать так дотепно, як у злегка захмелілій компанії після смачного обіду. Варто вам сказати щось хоч трохи смішне – вдячний сміх співрозмовників гарантовано, навіть якщо ви просто щось переплутали. Так, саме тоді, коли ви щось переплутали!
Собремеса часто триває стільки ж, скільки й сам обід, а іноді навіть довше. Я народився на півдні Іспанії, де дуже спекотне літо провокує випадки воістину епічної за тривалістю собремеси. Вийти на вулицю здається цілковитим божевіллям, краще залишатися в прохолоді всередині.
Серед наших сімейних легенд є історія про те, як мій тато колись обідав з другом, і собремеса тривала так довго, що вони знову зголодніли й замовили вечерю. У мене такого подвійного обіду ще не було, але я дуже сподіваюся колись його влаштувати.
Звісно, трапеза з ранку до вечора – явище не повсякденне. Тривала собремеса зазвичай відбувається після святкування дня народження або якоїсь річниці, а також під час недільного обіду з родиною. Але й у робочий день багато іспанців знаходять час для неквапливого обіду, після якого ніхто одразу не біжить у справах. Хоча собремеса може завершувати й вечерю, традиційно вона все ж супроводжує обід.
Чому так? Навряд чи іспанці керуються правилом, що ситний обід корисніший за рясну вечерю. Просто обід – це завжди веселіше.
Я настолько люблю пишні трапези, що коли в мене немає на них часу, я просто насолоджуюся їх спогляданням у інших. Коли я поспішаю кудись у справах, я можу помітити через вікно ресторану чотирьох поважних сеньйор, які пліткують і заливаються сміхом, у той час як офіціант у краватці-метелику ставить перед ними каву без кофеїну. А на свята можна побачити компанію з 15-20 осіб, які замовляють уже не перший круг джину з тоніком, горлають пісні – загалом, так весело проводять час, що, дивлячись на них, неможливо стримати посмішку.
Дітям теж подобається собремеса, тому що батьки в ці моменти настільки зайняті собою, що не надто переймаються вихованням своїх чад.
Часом здається, що прийом їжі для іспанців – лише привід зібратися на собремесу. Треба сказати, привід цей чудовий, адже їжа в Іспанії майже завжди чудова, тож її можна розглядати як додатковий бонус до чарівних моментів післяобідньої застільної бесіди.