В усіх країнах Євросоюзу народжується занадто мало дітей
Як зазначає ІА «Росбалт», подібний висновок, зроблений групою вчених з німецького Інституту демографічних досліджень ім. Макса Планка (Росток), має жахати європейців. За довгими колонками цифр і графіками стоїть хльостка, як удар батога, фраза, підхоплена десятками газет і журналів: Європа вимирає. Вся – від моря і до моря.
Якщо раніше традиційно «старіючими» країнами вважалися Німеччина, Великобританія, Франція, а в приклад їм ставили південні європейські держави (Іспанія, Італія та Греція), то тепер німецькі демографи з цифрами в руках довели зворотне. В жодній з 27 країн Євросоюзу приріст населення вже кілька років не в змозі підтримати в майбутньому сьогоднішню чисельність населення. Всі графіки рівня народжуваності твердо і недвозначно прямують вниз.
Ростокські демографи виходять з передумови, що для підтримання кількості населення на нинішньому рівні (лише для підтримання!) кожна здатна до дітонародження жінка повинна народити в середньому 2,1 дитини (10 жінок повинні народити 21 дитину). В даний момент найближче до цього показника знаходяться Франція, Великобританія, Ірландія та скандинавські країни: середній показник тут від 1,8 до 2 дітей. Цього недостатньо, щоб підтримати в майбутньому нинішній рівень населення, але є надія на швидке збільшення рівня народжуваності.
В країнах так званого «німецькомовного простору» (ФРН, Австрія, Швейцарія, частина Бельгії) ситуація набагато гірша: тут на кожну жінку в середньому припадає півтори дитини. Зовсім погані справи в державах Центральної та Східної Європи: на кожну здатну народити жінку припадає 1,3 дитини. При цьому на сході та півдні європейського континенту за останні кілька років дещо знизилася середня тривалість життя, тому в цих країнах процес зменшення чисельності населення особливо помітний. Європейським лідером за рівнем народжуваності на даний момент є Ісландія, за нею йдуть Ірландія та Франція. Найгірше справи йдуть у Німеччині, Австрії та Словенії.
На цей раз дослідники знайшли вельми оригінальне пояснення процесу вимирання європейського континенту. На їхню думку, головна причина негативної тенденції – збільшення терміну активної трудової та громадської життя молодих європейців. Час, витрачений на отримання освіти, збільшується з кожним десятиліттям: наприклад, за післявоєнний період школи в Німеччині перетворилися з десяти- на тринадцятирічні, а середня тривалість отримання університетського диплома в європейських країнах зросла з 8 семестрів до 12-ти.
Більше того, в багатьох європейських державах після закінчення Другої світової війни поширилася традиція, що прийшла з Британських островів, згідно з якою освічений молодий чоловік або дівчина ще як мінімум рік проводить у подорожах по світу: як то кажуть, людей подивитися – себе показати. Все це призводить до того, що молоді люди набагато пізніше, ніж колись, вступають у «трудовий» період життя та створюють сім'ї, стверджують учені з Ростока в спеціалізованому журналі Demografische Forschung aus Erster Hand («Демографічні дослідження з перших рук»). Пізні шлюби, як правило, дарують світу менше дітей – це давно відомо.
Учені стверджують, що на благо процесу відтворення населення в Європі пішла все більш посилювана тенденція прийняття позашлюбних дітей у суспільстві. Якщо раніше в католицько-протестантській Європі діти, народжені поза шлюбом, зустрічалися з певною часткою відторгнення або жалю, то сьогодні цього немає. Народжені в «схожих із сімейними» умовах діти або діти, народжені поза шлюбом, цілком і повністю приймаються суспільством. Зміна суспільної свідомості в цьому напрямку відбулася в країнах Північної та Західної Європи приблизно в 1960-х – 1970-х роках. Саме тоді в цих державах було відзначено значне зменшення кількості офіційно укладених шлюбів, що в перші десятиліття призвело до зменшення рівня народжуваності. Тепер ситуація змінилася, і офіційний шлюб як такий більше не є фактором, що впливає на народжуваність.
Крім того, як фактор, що позитивно впливає на народжуваність, німецькі дослідники називають імміграцію. Вони опрацювали дані по восьми західноєвропейських країнах (Нідерланди, Великобританія, Португалія, Австрія, Італія, Франція, Іспанія та ФРН) і встановили, що в період з 1997 по 2006 роки частка приросту народжуваності в сім'ях іммігрантів у загальній кількості народжених тут дітей збільшилася з трьох до восьми відсотків. Тим не менш, ці показники, як і раніше, занадто незначні, щоб серйозно вплинути на загальний рівень приросту населення в цих країнах. Набагато важливіше, вважають демографи, турбота національних урядів про правильну сімейну політику.
Важливу роль відіграють матеріальні стимули, які ці країни створюють для того, щоб їхні мешканки охочіше народжували діток, а також забезпечення «взаємодії» між сім'єю та роботою. Як показує досвід, доступність дитячих садків та гнучкість робочого графіку для сімей з дітьми найкраще «підстьобує» бажання обзаводитися потомством. Більше того, центральною проблемою стає рівноправ'я між чоловіками та жінками. У північних країнах, де інфраструктура є найбільш розвиненою в Європі, і де чоловіки набагато більше, ніж в інших європейських державах, залучені в процес виховання дітей та в домашню роботу, набагато більше сімейних пар вирішують завести дітей і рішення це вони приймають набагато легше.
Отже, незважаючи на фактично жахливі цифри, наведені в дослідженні, демографи з Ростока все ж вважають, що європейці мають надію не вимерти з часом, подібно до неандертальців, які колись жили в прирейнських хащах. Просто, як кажуть статистики, слід потенційних дітей перетворити на реальних. Тобто – просто більше народжувати.