Все почалося з того, що ще у вересні 2004 року мер невеликого італійського містечка Дреццо з населенням 1 тис. осіб на кордоні зі Швейцарією заборонив одній з місцевих мешканок носити хіджаб і оштрафував її. 34-річна Сабіна Варроні в середині 1990-х років вийшла заміж за марокканця і прийняла іслам. У 2003 році вона здійснила хадж і з тих пір ходить на аравійський манер з напівзакритим обличчям. На її біду в селі проживають ще четверо мусульманок, однак вони не так суворо дотримуються релігійного стилю одягу. Що сподобалося місцевій владі, які порахували: раз інші можуть обходитися без хіджабів, то нехай і Сабіна «не вирізняється».
Через три роки міністр внутрішніх справ Італії Джуліано Амато згадав про цю давню історію і, мабуть, перебуваючи під враженням нещодавніх хвилювань у Франції, випустив директиву рекомендаційного характеру, в якій чітко сказано: немає хіджабам і паранджам в італійському суспільстві.
Італійці, таким чином, загрожують піти за найрадикальнішим прикладом вирішення «проблеми хіджабів» – голландським. Минулого року уряд Нідерландів заборонив будь-яку появу на вулиці в мусульманському вбранні. Більше того, в деяких містах жінок, які закривають своє обличчя, можуть взагалі виключити з соціального життя. Наприклад, міська рада Утрехта вже оголосила, що не виплачуватиме допомогу по безробіттю тим представницям «слабкої статі», які приходять на співбесіду з потенційним роботодавцем у хіджабах. Нагадаємо, що першою країною, ще три роки тому на загальнонаціональному рівні, яка порушила питання про хіджаби, була Франція. З тих пір у місцевих школах заборонено носіння цього одягу.
А ось на іспитах у Вільному університеті Брюсселя існує процедура підтвердження особи, коли студентку-мусульманку просять за ширмою у присутності лише жінок тимчасово відкрити обличчя. В принципі в Бельгії закон не забороняє носити навіть повне жіноче мусульманське вбрання (нікаб). Але це дуже рідкісне явище. Правда, триває суспільна полеміка, пов'язана з посиленими після 11 вересня 2001 року вимогами безпеки.
У березні верховний суд Великобританії заборонив школяркам носити на заняттях нікаб і дав право школам самим дозволяти або забороняти джильбаб – довге до п'ят мусульманське плаття – замість прийнятої шкільної форми. Що стосується хіджаба (що закриває лише волосся та шию), то ставлення до цього широко розповсюдженого атрибута одягу в більшості європейських країн загалом поки ліберальне. Нещодавно глава МВС Німеччини Вольфганг Шойбле рішуче виступив проти нікабів, але про хіджаби сказав, що забороняти їх – не справа політиків і влади.
На думку багатьох спостерігачів, терпіння європейців, які завжди славилися своїм толерантним ставленням до різних релігій та культур, почало закінчуватися після терактів у Нью-Йорку. А коли на початку 2006 року у світі гримів скандал із карикатурами на пророка Мухаммеда, європейські лідери вже відкрито перейшли в наступ. А це неминуче викликає відповідну реакцію в ісламському світі. Як заявив «НИ» шеф московського бюро арабо-іранського телеканалу «Аль-Алам» Абдалла Іеса, нинішня політика Європи не приведе до зближення двох зовсім різних культур. «Голови європейських держав постійно декларують, що хочуть вести діалог з мусульманським світом, однак при цьому діють так, що ні про який діалог не може бути й мови», – підкреслив Іеса.
Артем ОПАРІН, Олександр МІНЄЄВ.
Нові Вісті