Норвегія – світовий лідер за витратами на соціальні програми
Тоді ж акушерська допомога була децентралізована. «Акушери відвідують своїх підопічних вдома і контролюють їхній стан, – розповідає професор Б'єрн Бакке. – Але головне завдання фахівців – визначити, до якої групи ризику належить та чи інша вагітність – «зеленої» чи «червоної».
Жінка з благополучної «зеленої» групи отримала можливість народжувати там, де вона почувається найбільш захищеною. Це і є позитивним ефектом децентралізації – можливість вибору. Можна народжувати вдома, а можна в невеликій клініці материнства або в центральному пологовому будинку міста. Якщо жінку за медичними показниками записали до «червоної» групи, то на пологи вдома або в невеликому госпіталі їй не варто розраховувати. Жінки з групи ризику зобов'язані народжувати тільки в тих клініках, де цілодобово чергує бригада анестезіологів, де є умови для переливання крові. У карті ведення вагітності все це зазначено. До речі, це теж створює у жінки відчуття захищеності та турботи.
Із 2005 року в норвезькій охороні здоров'я діє трирівнева система відповідальності за пологи: перший рівень – пологові палати, де можуть розроджуватися жінки з «зеленої» групи. Їм достатньо викликати знайому акушерку по телефону, коли почалися перейми, і доїхати до пологової палати. Другий рівень – пологові будинки, які приймають близько 4500 пацієнток на рік, де крім акушерки чергують гінеколог, жіночий уролог, анестезіологи та педіатри. І, нарешті, третій рівень – kvinneklinik, де приймають у середньому 1500 пологів на рік і також 24 години на добу фахівці готові надати допомогу в будь-якому складному випадку. 90 відсотків норвежок віддають перевагу пологам у невеликих клініках із пропускною здатністю 500 пацієнток на рік. Причому це державні лікарні, де за пологову допомогу не треба платити.
Комфорт і спокій, а також висококваліфікований персонал – це, безумовно, важливо для породіллі. Але не менш важливо, що будь-яка норвезька багатодітна сім'я не залишилася наодинці з економічними труднощами. Норвегія – світовий лідер за витратами на соціальні програми. Зокрема, на підтримку сімей з маленькими дітьми йде близько одного відсотка від валового національного продукту. У 2007 році він склав 2,289 мільярда норвезьких крон, тобто близько 22 мільйонів крон спрямовано на допомогу сім'ям. Оплата відпустки по догляду за дитиною у норвезьких жінок – найвища у світі.
Нинішня схема введена в 1993 році, і з тих пір народжуваність у королівстві постійно зростає (зараз 1,8 – вище, ніж у більшості країн Європи). У Норвегії можна взяти 10 місяців зі збереженням 100 відсотків зарплати (в середньому це 25 тисяч доларів на рік) або 12 місяців, але тоді вам будуть платити 80 відсотків зарплати. Тобто за перші півроку догляду за дитиною норвежка отримає 12 500 доларів (для порівняння: шведка – 10 000 доларів, датчанка – 10 500). У Східній Європі, за даними компанії Mercer Human Resource Consulting, цифри зовсім інші: наприклад, у Чехії та Росії одні з найнижчих оплат відпустки по догляду за дитиною – 1762 та 2000 доларів на рік відповідно.
Відпустка по догляду за дитиною оплачується з держбюджету. Але у відпустку йде не тільки мати, але й батько! У перший рік після народження малюка батькові належить 5-тижнева оплачувана відпустка («для стимулювання батьківських почуттів»), але якщо тато не може нею скористатися, відпустка пропадає. Після перших трьох місяців після народження на вахту біля колиски цілком законно може стати і батько та отримувати за це належну йому зарплату. Після того як жінка вийшла на роботу, їй належать 5-тижнева щорічна відпустка, 37-годинний робочий тиждень, а також грант від уряду – якщо хтось із батьків вирішить посидіти вдома з дитиною до 2 років.
У Інгер Сетов, віце-президента однієї з нафтогазових компаній Норвегії, двоє дітей, яким ще не виповнилося 10 років. Інгер часто зустрічається з колегами-жінками з інших країн. Тільки кілька з них, які займають у бізнесі аналогічну посаду, дозволили собі мати дитину. «Наші роботодавці ставляться по-іншому до тих, у кого є діти, це інший рівень психологічної підтримки, – говорить Інгер. – Буває, під час телефонної наради у когось із співробітників заплаче дитина. Боси готові почекати, поки матуся не з'ясує, що з малюком».
Немаловажно, що в Норвегії з початку 90-х спостерігається постійне економічне зростання. І все ж норвежки весь час чимось незадоволені. «Система не буде повністю чесною по відношенню до жінки, доки відпустка по догляду за дитиною юридично не буде закріплена між батьком і матір'ю в рівних частинах. Тільки тоді жінка може стати повністю рівною на трудовому ринку, і, можливо, тоді ми вирішимо більше народжувати», – запевняє Інгер Сетов.
Поєднання громадянської ініціативи жінок з економічними можливостями країни, ймовірно, і створило той благодатний ґрунт, на якому Норвегія та Австралія пробилися в лідери рейтингу. До десятки найкращих також потрапили Ісландія, Нова Зеландія, Голландія, Бельгія, Німеччина, Швеція, Данія, Фінляндія. Але ось над чим варто задуматися. У жінок із країн, що замикають список, у 25 разів вищий ризик втратити дитину в перший рік життя та в 500 (!) разів більший ризик померти самій під час пологів. Росія в рейтингу, на жаль, повільно сповзає – зараз розташувалася на 38-й позиції, одразу за Румунією...