Ініціатива «самміту» (Integrationsgipfel) належить прем'єр-міністру Баварії Едмунду Штойберу. Вона була висунута ще в квітні у відповідь на розгул насильства серед столичних підлітків-іноземців і в суголоссі зі штойберівською ж вимогою посилити правила в'їзду до Німеччини для осіб, що становлять потенційну небезпеку демократичному державному устрою. Викликаний навесні нестройний звук голосів «за» і «проти», задум глави ХСС не потонув, як виявилося, в бюрократичних портфелях, а оформився в конкретний пункт урядової повістки дня. Втім, незважаючи на те, що 14 липня настане зовсім скоро, залишається незрозумілим, чи стане цей захід суто символічним, чи дасть реальний імпульс до внесення поправок до Закону про обмеження та врегулювання міграції.
«Символічною», природно, в хорошому сенсі, канцлер вважає саму ідею такої зустрічі, де в «прямому і відкритому діалозі» зійдуться за одним столом представники Федерації та комун, профспілок і церков, мігрантських об'єднань і відомств, що відають справами мігрантів. Зійдуться, щоб обговорити прорахунки, допущені колишніми і нинішніми властями в імміграційній та інтеграційній політиці, і виробити певний «національний план дій», свого роду «суспільний договір» між урядом і некорінним населенням Німеччини.
Реалізація його, за словами Ангели Меркель, стане «запорукою реальної інтеграції та гармонізації інтересів усіх етнічних груп, що проживають на території Німеччини».
Символічна і обрана дата – 14 липня, лише через кілька днів після закінчення ЧС-2006. Країна, що перебуває на піднесенні, згуртована успіхом улюблених гравців (тут, звичайно, ще б збірній ФРН у переможці вийти не завадило б, але це вже як пощастить), повинна буде єдиним фронтом проскандувати гасло чемпіонату «В гостях у друзів» і поширити його на повсякденну практику спілкування з прийшлим елементом. А «гості», які намірилися затриматися, – відповідно, з ентузіазмом прийняти нові правила гри, які їм мають намір запропонувати організатори «самміту», готові покаятися у власних помилках і водночас посилити покарання за помилки чужі.
Не менш символічною є участь у «самміті» вищих спортивних чинів. «З радістю» прийняли запрошення Ангели Меркель президент Німецького футбольного союзу DFB Тео Цванцигер і голова Німецького олімпійського об'єднання DOSB Томас Бах. «Футбол, – підтримав федерального канцлера Цванцигер, – розвиває не лише моторику, він зміцнює дух колективізму, вчить згуртованій грі людей найрізноманітнішого походження. Нам є чим поділитися з експертами – наприклад, досвідом у роботі з арбітрами, з іноземними тренерами». На тему «колосальної соціальної ролі спорту» висловився і Томас Бах, назвавши заняття фізкультурою для дівчаток із мігрантських сімей «перевіреним механізмом інтеграції».
Нескінченна кількість символів тішить і насторожує. «Такі заходи часто проводяться лише для того, щоб показати народові: політики працюють», – вважає Ганс-Олаф Генкель, професор Мангаймського університету, свого часу працював в урядовій комісії з питань імміграції під керівництвом Рити Зюсмут. Спікер фракції Лівої партії в Бундестазі Севім Дагделен взагалі називає «самміт» профанацією і закликає бойкотувати його. Головний її докір організаторам – регламентація зустрічі чотирма астрономічними годинами. «За такий час нереально навіть зачитати список справді існуючих інтеграційних проблем: мовні дефіцити, брак можливостей професійної освіти, порушення прав жінок, насильство, проституція... Зустріч – для "галочки", влада залишається вірною своїй лінії – вирішувати питання через голову тих, хто в їх вирішенні особливо зацікавлений».
Більшість мігрантських об'єднань, яким, здавалося б, має бути надано шанс висловитися нарівні з урядовими чиновниками, досі не отримали ні запрошень до федеральної канцелярії, ні програми, не кажучи вже про пропозиції заявити власні теми для розмови. «Такий хаос при підготовці свідчить про те, що в заходу відсутня більш-менш чітка концепція», – упевнена голова федерального Союзу жінок-мігранток Зідар Демірдеген.
Зрозуміло, хто буде основними ораторами «самміту». Зрозуміло, що і в якому обсязі кожен із них говоритиме, щоб укластися у відведені чотири години. Ініціатори зустрічі – ентузіасти з блоку ХДС/ХСС і землі Баварія – про необхідність посилити штрафні санкції проти «тих, хто ухиляється від інтеграції» та підвищити вікову планку для охочих возз'єднатися із законним подружжям до 21 року. Урядова уповноважена у справах міграції Марія Бемер, яка зберігає в портфелі конспект документів щойно завершеної в Потсдамі конференції своїх земельних колег, вимагатиме скасування механізму щорічного продовження візи (Kettenduldung) з метою «якнайшвидшого надання мігрантам права на працевлаштування». Соціал-демократи – закликати до збільшення обсягу курсів німецької мови до 900 годин та їх диференціювання за соціальною приналежністю тих, хто навчається. «Зелені» – публічно каятися.
Не виключено, що саме «нові зелені» ідеї ляжуть в основу перегляду деяких положень такого дорогого раніше їхньому серцю Закону про імміграцію. «Ми повинні запитати, нарешті, мігрантів: а що ви зробили для розвитку нашого суспільства?» – ось що тепер пропонує голова партійної фракції в Бундестазі Рената Кюнаст. Неправі, виявляється, були «зелені», які в останні десятиліття «позиціонували себе як адвокатів для іноземних співгромадян», – робили вони це, пояснює Кюнаст, наперекір блоку ХДС/ХСС, який «проповідував національну ворожнечу». Але сьогодні політичні противники вже не ті, і навіть готові назвати Німеччину країною мігрантів, тож і «зеленим» бунтувати немає сенсу, а краще засісти за підготовку «інтеграційної концепції», що містить, зокрема, пункт про мовне тестування чотирирічних дітей та обов'язкові курси для «тих, хто виявляє дефіцит мовленнєвого спілкування».
Безграмотність мігрантського населення, схильність іноземних підлітків до насильства, геттоїзація – усі ці проблеми не можна розкласти по поличках «суспільного договору», і інструкціями з позначкою «терміново» їх не вирішити. Як не викорінити з політичних голів укорінену в них хибну думку про масовий і неконтрольований в'їзд іноземців до Німеччини. Імміграція з часів турецько-італійських «гастарбайтерів» і «військових» біженців перетворилася на якесь опудало, обросле стереотипами.
Так, минулого року фахівці з Федерального відомства у справах міграції та біженців BAMF нарахували 450 тис. новоприбулих. Але 330 тис. з них були сезонними робітниками й повернулися додому після збору врожаю. 20 тис. зроблять це після закінчення тимчасових трудових договорів. На 19%, порівняно з попереднім роком, скоротилася армія шукачів політичного притулку. Усього 20 тис. осіб, кажуть експерти BAMF, – «класичні» іммігранти, які приїхали до Федеративної Республіки, щоб залишитися в ній жити й працювати. І лише 500 відкрили свої підприємства – крапля в морі, не здатна дати країні такий необхідний приплив додаткових робочих місць. «Німеччина перестала бути цікавою для переселенців, – вважає професор Хенкель. – І вона не стане такою знову, доки політики не перейдуть від абстрактних дискусій до реальних перетворень у науковій та економічній сферах».
Ось про що треба думати. І говорити на «самітах». А те, що в них не доведеться взяти участь усім охочим представникам мігрантських об'єднань, – так досвідчений пастух теж не завжди радиться з вівцями, кого з них відбирати як виробників, а кого відправляти на м'ясокомбінат. Мовляв, професіоналу видніше, а нестройне бекання нічого не змінить. Щоправда, і вівці пастухів не обирають.
За даними Федерального статистичного відомства, у 2005 році на постійне місце проживання до ФРН в'їхало близько 6.000 контингентних біженців із країн колишнього СРСР та близько 7.500 етнічних німців. Заяв про надання політичного притулку (Asyl) було подано 29.000 (у 2004-му – 35.000, у 2003 році – 50.000). Не більше 10% з них можуть бути задоволені. 53.000 віз у межах возз'єднання сімей видало Міністерство внутрішніх справ (у 2004-му – 66.000, у 2003 році – 76.000).