Грекам поки не вдалося побудувати комунізм на руїнах історії
«Один із найважливіших факторів відтворення бідності – це вихід дітей зі школи. У сільськогосподарських та туристичних регіонах діти кидають школу ще до дев'ятого класу, щоб працювати. Частка таких дітей зросла з 10 тис. на рік у 2007 році до 17 тис. у нинішньому. І це трагедія.
Ці діти виявляються не просто низькокваліфікованими, вони не освічені взагалі. Багато з них не можуть навіть написати своє ім'я. Вони кажуть: «Моїй сім'ї потрібні гроші». Але це невірний шлях. У підсумку бідність успадковується точно так само, як успадковується багатство», – говорить Нікос Бузас, аналітик грецького національного центру соціальних досліджень EKKE.
Нікос Бузас – один із провідних дослідників проблеми бідності в сільських регіонах Греції. За його підрахунками, в окремих регіонах частка бідних суттєво перевищує 30%. Це викликано особливостями соціальної системи Греції, яка часто ігнорує проблеми жінок у сільській провінції, а також низьким освітнім рівнем населення.
Коли пан Бузас говорить про дитячу працю, я уявляю собі старшокласників, які кинули школу заради заробітку, однак уже через день реальність виправляє мене. У вуличній таверні містечка Яніна, неподалік кордону з Албанією, я бачу, як дівчинка років семи працює офіціанткою: приймає замовлення та розносить готову їжу. На годиннику вже за північ, і присутність дівчинки в таверні виглядає саме як важка робота, а не спонтанне бажання дитини, яка заскочила пообідати, допомогти своєму батькові. Інформувати поліцію в даному випадку марно – кожен поліцейський чудово знає, що відбувається в таверні на центральній вулиці міста.
Одна з проблем бідності в Греції в тому, що для бідних верств населення сім'я – це і опора, і система, яка пригнічує будь-які спроби соціального сходження, пояснюють мені греки. «Сім'я – це єдина підтримка для людей, це скеля, на якій все тримається, – але при цьому вона ж і тягар. Більшість живе з батьками – до тридцяти років і навіть довше», – говорить Іоанніс Скандаліс, молодий грек із Яніни, який довгий час працював у гуманітарній організації Humanet, а зараз зайнятий у фармацевтичній логістиці. Іоаннісу пощастило: незважаючи на молодість, у нього є робота, яка може його прогодувати.
Іншим у Яніні та околицях пощастило менше: «Майже в кожній сім'ї є безробітні. Нових робочих місць майже немає. Компанія, в якій я працюю, нова, її мало хто знає, але до нас щодня люди просто дзвонять у двері і запитують, чи немає роботи для них. Сільське господарство було єдиною роботою, якою люди тут уміли займатися. Довгі роки говорили, що треба працювати в якихось інших галузях: люди залишали домівки і переїжджали в міста, зараз у Фессалії, в інших регіонах маса покинутих будинків. Але роботи в містах немає. Єдиний спосіб врятуватися від безробіття – повернутися до сільського господарства і годувати себе», – говорить пан Скандаліс.
Ідея вимушеного повернення до сільського господарства популярна в бідному регіоні Яніни. «Ми – сільськогосподарський регіон, тут маса фермерів. Але якщо це сім'я, то фермером числиться тільки чоловік, а дружина – формально помічник. Її не існує для держави, у неї немає прав на лікарню, ліки і так далі. Раніше фермери не були бідними, а зараз – бідні. Через політику Євросоюзу в регіоні припинили вирощувати апельсини, ми закуповуємо їх у Бразилії! Маса фермерів знищили апельсинові дерева, тому що Євросоюз вимагав зробити це.
Дивіться далі: сьогодні ми виробляємо 350 тис. тонн пшениці на рік, а потрібно мільйон тонн. Але в 1980 році ми виробляли два мільйони тонн. Тоді ми могли прогодувати себе, сьогодні – ні», – обурюється активістка комуністичної партії в Яніні Фотіні Цолу. Цолу складається в компартії вже двадцять років, «половину свого життя», каже вона. «Комуністична ідея не тільки найправильніша. Вона ґрунтується на знанні, а не тільки на ідеях», – говорить пані Цолу.
Яніна – ідеальний регіон для компартії, хоча Греція взагалі ліва країна. Офіційний рівень безробіття тут 12,5%, але насправді йдеться про куди вищі цифри. Статистика не вважає безробітними людей, які пропрацювали в році хоча б один день. По місту, як і по Афінах, розвішані плакати з політиками з уряду партії ПАСОК – на фоні шибеничної петлі. На дверях розвалених будинків написи «Продається».
Завдяки своїй природі Яніна могла б бути туристичним центром, але відсутність пристойних готелів і нерозвинена інфраструктура роблять її нецікавою для туристів з ЄС, а бідність самої Греції та навколишніх країн закриває можливості внутрішнього туризму. «Люди працюють на двох роботах, з ранку до ночі, і все одно грошей не вистачає. А чиновники кажуть: ви самі винні. Це основна їхня ідея, що бідні винні у всьому, і в кризі теж. Люди страждають на депресії, багато самогубств – через стрес», – резюмує пані Цолу.
Емоційні слова активістки компартії з Яніни я знову чую в Афінах. У центральному офісі Комуністичної партії Греції здається, ніби на грецькій землі виник шматочок СРСР. Перед входом в офіс стоїть пам'ятник Леніну і майорить червоний прапор, співробітники ходять коридором з томиком вибраних робіт Карла Маркса, і, схоже, це єдина можливість в Афінах проїхатися не на німецькому ліфті OTIS, а на старому грецькому ліфті. Сама величезна бетонна будівля оточена триметровим сталевим парканом, масивні ворота відкриває охоронець, який сидить у броньованій будці.
«Комуністи – традиційна мішень провокаторів», – пояснює російською член ЦК КПГ Елезіос Вагенас. Величезний плакат на торці будівлі, на якому зображений кулак, що громить напис «ПАСОК», назву правлячої в Греції партії, мабуть, є відповіддю на всі можливі провокації.
«Проблема бідності в Греції дуже гостра. За офіційними даними, бідних понад 20% населення, тобто понад два мільйони осіб, – розповідає член ЦК КПГ Макіс Пападопулос. – Наприклад, згідно з дослідженням профспілки трудящих приватного сектора (це проурядова профспілка, це не комуністи), людині потрібно 800 євро за наявності власного житла та 1100 при оренді житла.
Одним з важливих показників зростання бідності є зростання заявок на отримання кредитів. 60% греків мають кредити, 20% мають труднощі з їх виплатою, майже 3% взагалі припинили виплати. Якщо у 2007 році 3,7% кредитів з іпотеки обслуговувалися нерегулярно, то у 2010 році – 8%. За споживчими кредитами ці цифри зросли з 6 до 20%. Кожен десятий грек скорочує витрати на одяг, кожен двадцятий – на продукти харчування», – говорить пан Пападопулос.
Тут, в Афінах, важко зрозуміти, наскільки вірні докори комуністичної опозиції. Так, у самому центрі міста можна побачити дітей, які жебракують, а в скверах чимало бездомних. Однак досі Греція залишається країною, де показник площі житла на одну людину один з найвищих у Європі. У той час як частина греків працює на високооплачуваних державних синекурах, інша частина місяцями не бачить зарплати – як, наприклад, позаштатні працівники Акрополя, які перекрили вхід до історичної пам'ятки, вимагаючи виплатити їм борги із зарплати.
«Греція – це бідна країна багатих людей», – говорить мені колега-журналіст. По-справжньому багаті греки намагаються не платити податки, а соціальна система перевантажена найскладнішою системою пенсій, у тому числі успадкованих, наприклад, дітьми чиновників. У підсумку тим, хто справді потребує, грошей часто не вистачає.
Однак у ситуації економічної кризи уряд мало що може зробити, вважає Нікос Бузас з EKKE: «Масштаб приховування податків завжди був чудово відомий. Це виключно політична проблема. Якби уряд хотів вирішити її, це було б просто – в інших країнах Європи цю проблему вирішили. Наше суспільство побудоване несправедливо, і в цьому головна проблема. Близько 70% податків з доходів, які збирає уряд, – це податки із зарплат і пенсій. Тобто це податки, які платять найбідніші громадяни. Ця ситуація має змінитися. Я не знаю, як і коли»./p>
Схоже, єдиною силою, яка може виграти від триваючого збідніння грецького суспільства, тут, як і в багатьох країнах Європи, можуть стати тільки ліві популісти.
Читайте також матеріал на тему: БІДНІСТЬ ЄВРОПИ: СКАНДИНАВІЯ
Сергій СУМЛЕННИЙ,
Олександр КОКШАРОВ.