У Португалії бідність сприймається як складова частина нерівного суспільства
«У Португалії, як і в багатьох інших країнах Південної Європи, не змогли побудувати соціальну систему, аналогічну тій, що існує на півночі континенту. Довгий час Португалія була надто бідною, щоб дозволити собі систему соцзабезпечення, будівництво якої, по суті, почалося лише у 1980-х, після революції гвоздик 1974 року. Однак вона не дозволяє ефективно перерозподіляти доходи, особливо в умовах далеко не ідеальної податкової системи.
Подібна ситуація – поєднання пізнього створення соціальної системи, середнього рівня доходів, повільного зростання продуктивності праці, проблем у збиранні податків – веде до збереження високого рівня бідності на півдні Європи. Середземноморська бідність не ендемічна для Португалії», – розповіла «Експерту» Леонор Васконселлуш-Ферейра, економіст з Університету Порту.
Дійсно, у країнах на півдні ЄС велика частка «сірого» сектора економіки, який фактично виведений з-під податків. Ця частка варіює від 23% у Португалії до 28% у Греції та Іспанії, що обмежує можливості урядів збирати податки та перерозподіляти доходи на користь найбідніших.
Обмежені можливості уряду ведуть до того, що багато португальців навіть не звертаються за соціальними допомогами. Так, лише половина безробітних реєструється на біржі праці. Інші вдаються до допомоги родичів – адже на півдні Європи сімейні зв'язки, як і раніше, сильні.
Відіграють роль і культурні відмінності. «На півдні Європи, включаючи Португалію, бідність сприймається як якась вроджена даність. Ті, хто народжений у бідності, часто навіть не намагаються нічого змінити, оскільки вона сприймається ними як невід'ємна риса того спільноти, в якій люди народжуються і живуть. Це різко відрізняє сприйняття бідності на півночі та сході Європи, де люди більш індивідуалістичні, що стимулює їх підвищувати свій рівень життя за рахунок роботи та кар'єри. У Португалії бідність сприймається як складова частина нерівного суспільства, на відміну від більш егалітарного підходу в північних країнах ЄС», – розповідає Тьягу Нунеш, співробітник благодійного фонду Caritas у Лісабоні.
Дійсно, за опитуваннями Eurobarometer, 53% португальців вважають бідність вродженим станом; трохи менша частка опитаних (від 45 до 50%) в Іспанії, Греції та Італії згодні з цією думкою.
Але поточна економічна криза веде до того, що бідність охоплює все більшу частку португальців. Так, за останній рік кількість отримувачів допомоги через фонд Caritas зросла на 30%, або на 60 тис. осіб. Організація не в змозі допомогти всім, хто звертається до неї за допомогою. Ще один благодійний фонд, NutriAction, провів дослідження, яке показало, що 600 тис. португальців не отримують достатньої кількості калорій через бідність. Причому деякі опинилися на межі справжнього голоду. За оцінками соціальної організації Banco Alimentar, яка щодня забезпечує харчуванням 240 тис. португальців, 27% з 10-мільйонного населення країни змушені обходитися без їжі щонайменше один день на місяць.
«Це абсолютно жахливо, десять років тому таке неможливо було собі уявити. Ситуація з бідністю в Португалії дуже погіршилася з 2000 року, особливо за межами великих міст. У сільській місцевості та в невеликих містах бідність лише зростає через неспроможність економіки забезпечити економічне зростання. Криза посилила ці тенденції», – розповіла «Експерту» Ізабель Бранку, співробітниця Banco Alimentar у містечку Брага на самій півночі Португалії.
Це навіть вплинуло на характер міграцій: якщо ще нещодавно Португалія була магнітом для бразильських мігрантів, то у 2009 році кількість португальців, які вирушають за океан до швидко зростаючої Бразилії, вперше перевищила зворотний потік.