Кажуть, що російська версія програми Microsoft Word так і не знає слова «банкомат», підкреслюючи його червоним. Прогрес, як зазвичай, залишає далеко позаду неповороткого софтверного гіганта. А може, у Microsoft працюють люди, яким не потрібні готівка в суботу вранці, як це сталося 40 років тому з мешканцем Великобританії Джоном Шепердом-Берроном.
Він працював у компанії De La Rue, основним бізнесом якої тоді було виробництво захищеного паперу для грошових знаків. Однак Шеперд-Беррон залишився без банкнот на цілі вихідні, тому що для отримання готівки в ті «стародавні» часи потрібно було постояти в черзі у відділенні, а працювали англійські банки тоді п'ять днів на тиждень, з 9 ранку до 3 години пополудні і ні хвилиною більше.
Історія (та й сам винахідник, який у свої 82 роки благополучно живе на півночі Шотландії) замовчує, що так і не було куплено на неотримані гроші, але надвечір Шеперд-Беррон опинився у ванні. Чи бігав він, вискочивши з води, Джон Шеперд-Беррон з переможним криком «Еврика!», також не відомо. Але не секрет, що конкретно уявив собі винахідник, занурившись у ванну і замислившись про свою проблему: автомат з продажу шоколадних батончиків. Прийнявши ванну, Шеперд-Беррон приступив до сімейної вечері. На той момент ідея в його голові оформилася настільки, що винахідник уже обговорював з дружиною концепцію персонального ідентифікаційного номера – PINу.
Шеперд-Беррон знав напам'ять свій шестизначний армійський номер і думав було зробити шість цифр стандартом для коду авторизації. Однак його дружина Керолайн з упевненістю сказала, що не здатна запам'ятати більше чотирьох цифр. Так PIN-код назавжди став чотиризначним.
Подальша історія банкомата, очевидно, має змусити ридати будь-яку людину, яка мала справу з ідеями та їх впровадженням не в «консервативній» Англії, а на території Східного блоку.
Помившись і поговоривши з дружиною у вихідні, вже в середу Шеперд-Беррон у своїй папероробній компанії зібрав нараду і представив проект. У п'ятницю того ж тижня керівництво De La Rue зустрілося зі співробітниками банку Barclays за коктейлем із джину та гіркої настоянки з Тринідаду і Тобаго. Банкіри погодилися миттєво. Через кілька місяців перший банкомат був урочисто відкритий у відділенні банку на півночі Лондона. Зараз ці пристрої у Сполученому Королівстві видають 5.455 фунтів кожну секунду, 24 години на добу, 7 днів на тиждень.
У De La Rue, треба сказати, обрали правильного партнера. Саме Barclays у 1959 році замовив перший банківський комп'ютер, а за рік до описаних подій випустив першу кредитну картку. Тоді, втім, до банкомата поняття «картки» стосунку не мало. Після полонієвої історії це звучить моторошно, але роль пластикової картки в першому банкоматі виконували паперові чеки з нанесеними на них мітками з радіоактивного вуглецю. Як згадує сам винахідник, з часом, коли радіоактивні матеріали стали викликати велику настороженість, він порахував, наскільки небезпечною була така технологія. Як виявилося пізніше, щоб зашкодити своєму здоров'ю, потрібно було з'їсти і перетравити 136 тис. чеків.
Після розпізнавання міток і введення PIN-коду банкомат видавав суму, що не перевищувала 10 фунтів. Втім, як згадує Шеперд-Беррон, такої суми цілком вистачало на те, щоб безшабашно провести вікенд.
Спочатку банкомат називали «роботом-касиром», адже це були часи романтичного захоплення прогресом. З часом в англійській закріпилося професійне словосполучення «automated teller machine» або ATM, нейтральне «cash machine» – «машина з готівкою» та розмовне «hole in the wall», тобто «дірка в стіні». Не соромлячийся новинок Barclays навіть зареєстрував останнє словосполучення як торгову марку і тепер відповідний напис несуть на собі всі банкомати цього банку. У нас прижилося слово «банкомат», як і в багатьох інших країнах континентальної Європи, де поряд із цим зустрічаються інші подібні конструкції (німецьке Geldautomat і Bankautomat, наприклад).
Тепер банкомат не можна зустріти хіба що на орбіті – там уже не все безкоштовно, але готівка ще не приймається. На Землі ж банкомат, схоже, благополучно переживе і загибель готівки, і розвиток більш прогресивних засобів ідентифікації людини, ніж PIN-код і пластикова картка.
Де знаходиться найпівнічніший банкомат, сказати важко. Не виключено, що цю лондонську ідею просунув до верхівки планети мешканець британської столиці і начальник Чукотки Роман Абрамович. З найпівденнішим банкоматом ясність є: він просто розташований на Південному полюсі.
Роботі з банкоматом тепер навчають собак-поводирів і це, здається, не надто складне завдання, адже, згідно з опитуваннями, кожен восьмий британець визнає, що успішно знімав гроші в банкоматі, перебуваючи при цьому в такому ступені алкогольного сп'яніння, що згадати, як це відбувалося, він не в змозі.
Скоро не потрібно буде і запам'ятовувати численні (за кількістю розвалених всюди карток) PIN-коди. Очевидно, вже в недалекому майбутньому банкомати будуть впізнавати власника картки в обличчя. Концепція PIN-коду також може бути оновлена. Банки в США обговорюють ідею впровадження так званого «надзвичайного PIN-коду». Працює ця система так: якщо злі люди змушують вас зняти гроші, слід ввести не звичайний, а «надзвичайний» код. Банкомат гроші як ні в чому не бувало видасть, чим, можливо, врятує вам здоров'я, але заодно до місця транзакції викличе і поліцію, придивиться до того, що відбувається, всіма прихованими камерами, а то й забезпечить вас міченими купюрами. Втім, зрозуміло, у нас на батьківщині це не спрацює через відому незграбність вітчизняних правоохоронців.
Готівці все менше місця в цьому світі. Обслуговування її коштує грошей. Її необхідно друкувати, перевозити, охороняти, перераховувати, утилізувати і так далі. Банкомати, тим не менше, легко справляються з такими новими завданнями, як оплата послуг та всіляких квитків (від лотерейних до філармонічних), торгівля рингтонами та іншим ефемерним товаром. Навіть прийом пожертв їм під силу: в одному з монастирів Німеччини ящики з прорізом замінили спеціальними банкоматами, що дозволяють здійснити благодійну транзакцію без дотику до грішних папірців. Зрештою, і позбутися купюр тепер можна, засунувши їх все в той же банкомат і збільшивши свої безготівкові активи на наявну суму.
Так недовго і до повернення банкомату функції його праотців – торгівлі шоколадними батончиками, адже, додавши до нього лазерний зчитувач штрих-коду, можна замінити касира в супермаркеті... Вже сьогодні у Великобританії банкомати не тільки видають 95% готівки, але й продають марки.
Банкомат – ровесник Памели Андерсон і бітлівського альбому Sgt. Pepper's Lonely Hearts Club Band. Для людей, які отримують зарплату на картку, вигляд цієї сірої коробки, можливо, настільки ж чарівний, а звук підйому шторки віконця видачі готівки – не менш приємний, ніж Lucy in the Sky with Diamonds. І поки ліміт зняття готівки не вичерпано, ми будемо відчувати до Джона Шеперда-Беррона лише вдячність.
Євген ПАПЕРНИЙ.
Lenta.ru