Як переконався на власному досвіді колумніст BBC Travel, культура Ісландії, породжена століттями спільних труднощів та негараздів, нагадує нам про те, як важлива та могутня стійкість
У пошуках відповіді на це питання я допитувався всіх, хто був готовий зі мною поспілкуватися, їв хаукарль (протухле м'ясо акули), пив, не просихаючи і, звісно, купався в Блакитній лагуні – чарівному геотермальному комплексі, який став в Ісландії синонімом блаженства.
Незабаром після мого від'їзду один з найбільших ісландських банків збанкрутував, і економіка країни опинилася на межі краху, ставши жертвою світової фінансової кризи 2008 року. Рівень безробіття зріс у вісім разів, а рівень довіри до різних установ – наприклад, банків і парламенту – впав.
Я вирішив, що всезагальному щастю в Ірландії прийшов кінець. Але я помилявся.
«Економічна криза майже не позначилася на відчутті щастя», – така думка Дори Гудмундсдоттір, спеціаліста в галузі охорони здоров'я та автора масштабного дослідження, результати якого були опубліковані в міжнародному науковому журналі Social Indicators Research, присвяченому показникам якості життя. Мало того, що загальний рівень щастя під час кризи знизився зовсім небагато, так ще й 25% населення заявили про те, що стали більш щасливими. Що ж це таке відбувається?
«Багато людей пережили дуже важкі часи, пенсіонери втратили свої заощадження. Але коли живеш у невеликій країні, всі знайомі виявляються поруч, – пояснив мені Карл Блендаль, редактор газети з Рейк'явіка. – Люди, які втратили роботу, не ізольовані від суспільства, ризик відчуження не такий великий, як у більш великих країнах».
Це важливо розуміти: щастя для ісландців – значною мірою спільна справа. Незважаючи на безліч національностей, які проживають у Рейк'явіку, Ісландія багато в чому нагадує маленьке містечко. Як кажуть самі ісландці, люди тут не бояться впасти в чорну діру, тому що чорних дір тут немає. Поруч завжди знайдеться хтось, готовий підхопити того, хто падає. Як сказав мені один американець, який переїхав жити до Ісландії, якщо машина застрягає в снігу, хтось обов'язково зупиниться, щоб допомогти.
Насправді, рівень довіри один до одного тут настільки високий, що ніхто не дивується, бачачи, як шестирічні діти йдуть до школи в зимових сутінках без супроводу дорослих.
З типовим ісландським оптимізмом Блендаль навіть угледів у фінансовій кризі нові можливості: «Тепер можна почати з чистого аркуша. Хто знає, може, це наш шанс побудувати ще більш справедливе і відкрите суспільство, в якому влада буде розподілена більш рівномірно, а колишні корисливі інтереси та економічні блоки підуть у минуле».
Судячи з усього, таке прагнення до відкритого справедливого суспільства і є для ісландців ключем до щастя. За даними останньої доповіді Організації Об'єднаних Націй, присвяченої щастю у всьому світі, в Ісландії це благо розподілене рівномірно. Це означає, що більшість ісландців щасливі приблизно в однаковій мірі, тоді як в інших країнах – особливо на Близькому Сході та в Латинській Америці – існують колосальні відмінності у рівні щастя. Це важливо, оскільки «нові дослідження показують, що люди значно щасливіші, якщо живуть у суспільстві, де немає нерівності в питаннях щастя». Іншими словами, якщо нашим ближнім погано, нам і самим буде не надто добре.
Ісландці, мабуть, інтуїтивно засвоїли цю істину. Крім того, довгі століття злигоднів та ізоляції загартували цей народ. Чого варті одні лише зимові сутінки, виверження вулканів і непривітна природа, настільки чужа нашому світу, що в 1965 році Національне управління США з аеронавтики і дослідження космічного простору (НАСА) обрало Ісландію як тренувальний полігон для астронавтів екіпажу космічного корабля «Аполлон», яким належало висадитися на Місяці.
Впертий оптимізм панує в Ісландії всюди. Люди в цій країні цілий рік купаються під відкритим небом; тут не прийнято засуджувати ближнього за звільнення з набридлої роботи або відмову від неблагополучних стосунків. Ця стійкість проявляється і в багатій літературній спадщині країни, що сягає давніх саг вікінгів про героїзм, виявлений у біді.
Сьогодні в Ісландії публікується більше книг в розрахунку на душу населення, ніж де б то не було у світі. Деякі психологи вважають, що література – як і інші складові культури – у важкі часи служить своєрідним буфером. Оповідь дозволяє висловити своє горе і тим самим полегшити його. Крім того, література виступає засобом передачі творчої енергії.
А вже ісландці-то дійсно вміють цінувати написане слово, що знаходить своє відображення в поширеному прислів'ї: «Краще босоніж, та з книгою». Якщо щасливі думки існують, то це точно одна з них.