Релігійний закон посварив ізраїльських політиків
Відповідно до релігійних канонів – Галаха – єврейська національність в Ізраїлі передається по материнській лінії: наприклад, якщо у людини мама росіянка, а батько єврей, то з точки зору раввінату він не буде вважатися євреєм, хоча і має право на репатріацію до Ізраїлю. Відповідно до Галахи близько 300 тис. євреїв Ізраїлю не є євреями. Для Ізраїлю, де проживає всього 7,5 млн осіб, з яких 1,5 млн араби, це велика цифра.
Визнання національності по матері породило чимало жартів серед російськомовних ізраїльтян, особливо тих, хто прибув із СРСР у 1970-х: «В Союзі нас обзивали жидами, переїхали до Ізраїлю – виявилися росіянами».
Неєвреї за Галахою не відчувають жодної дискримінації з боку ізраїльського суспільства. Крім одного-єдиного випадку – коли вони вирішують вступити в шлюб. Оскільки інститутом шлюбу в Ізраїлі відають релігійні структури, його реєстрація можлива лише після визнання раввінатом того, що молодята є євреями. Якщо ж раввінат засумнівається у справжності документів хоча б одного з тих, хто одружується, такий шлюб в Ізраїлі не може бути укладений. З цієї причини багато ізраїльтян незалежно від того, чи є вони євреями за Галахою чи ні, вважають за краще з раввінатом не зв'язуватися і «розписуватися» за кордоном.
Ізраїльське суспільство в цілому стикається з такою проблемою, як відсутність у багатьох репатріантів, а Ізраїль складається з них на третину, знань про іудейську культуру та традиції. Особливо це стосується російськомовних євреїв, які приїхали до Ізраїлю в 1990-х роках. Дуже багато з них досі вважають головним своїм святом Новий рік, ігноруючи той факт, що літочислення в Ізраїлі ведеться від сотворіння світу, а не від Різдва Христового, а тому ізраїльський Новий рік (Рош а-Шана) святкується у вересні. Звичний же для росіян Новий рік, що настає в ніч на 1 січня, тут офіційним святом не є.
На думку багатьох місцевих релігійних діячів та чиновників, неповага до іудейської культури, незнання традицій своєї країни, неоднорідність ізраїльського суспільства ведуть до його розколу. Єдиний, з точки зору багатьох фахівців, вихід – спрощення гіюра. Мета – не просто записати людину в паспорті євреєм, але й просвітити її, долучити до основ іудейської віри. Однак зараз ця процедура в Ізраїлі настільки складна, що багато репатріантів просто не наважуються «ставати євреями».
Законопроект партії Авігдора Лібермана (сам він, до речі, уродженець Молдови), за задумом авторів, мав зробити гіюр доступним для будь-якого ізраїльтянина. Суть законодавчої ініціативи в тому, щоб передати гіюр з відання Вищого раввінатського суду в компетенцію міських раввінів, що суттєво знизило б бюрократичний тиск на кандидатів в іудеї.
Однак законопроект поповнили своїми поправками релігійні партії, в результаті чого він у разі схвалення парламентом, на думку експертів, лише ускладнить процедуру гіюра, оскільки вона повністю опиниться в руках іудейських ультраортодоксів.