Як виглядає перерва на обід у різних країнах світу? Що їдять люди посеред робочого дня, чим перекушують? Чи надовго відволікаються на їжу? І чи смачна ця їжа? Кореспондент Бі-бі-сі запитав про це жителів різних міст світу і отримав сім різних способів перекусити, якими поділилися з нами офісні працівники з різних країн.
Індія: обід з доставкою
Нині у тих, хто живе і працює в Мумбаї, на обід набагато менше часу, ніж раніше, каже Мукул Парех. Зазвичай він з'їдає свій ланч під час півгодинної перерви прямо на робочому місці.
Парех працює адміністратором у бухгалтерській компанії. У нестачі часу на нормальний обід він звинувачує пробки на дорогах і постійно зростаюче навантаження на співробітників. Тож головне для офісних працівників Мумбаї – перекусити дуже швидко. І хоча він зазвичай приносить їжу з дому, є й альтернативний варіант – унікальний, суто мумбайський.
Контейнери з гарячою їжею (тиффіни) може доставити прямо в офіс кур'єр зі служби доставки обідів, так званий даббавала. Причому їжа може бути як з ресторану, так і приготована кимось у домашніх умовах.
Даббавали використовують унікальну систему відстеження сотень тисяч замовлених страв, роблячи в середньому менше ніж 3,4 помилки на мільйон замовлень. Як пояснює 63-річний Мукул Парех, ця секретна система передається з покоління в покоління всередині сімейного бізнесу даббавал.
Уганда: закуска з лотка
Уганда – ще одна країна, де у великих містах важлива швидкість обіду. Сара Гімоно працює менеджером проєктів у некомерційній організації в місті Мбале. За її словами, коли їси швидко, залишається більше часу на роботу, але обід люди пропускають вкрай рідко.
«В Уганді вечеря не така важлива, як обід. Під час обіду можна трохи відпочити від роботи, – пояснює 27-річна Сара, яка зазвичай вирушає під час 30-хвилинної перерви до сусіднього ресторанчика. – Робоча етика в різних компаніях в Уганді відрізняється досить сильно – і хтось обідає прямо на робочому місці, а хтось може піти в один із сусідніх ресторанів і перекусити там з колегами».
Гімоно в якомусь сенсі пощастило – вона часто працює над своїми проєктами поза офісними стінами в різних містах Уганди, і їй легко залишатися ситою завдяки існуванню безлічі вуличних лотків з недорогою та смачною їжею.
Хороший приклад такої їжі – те, що тут називають «ролекс» (від слова roll, «загортати»): у чапаті (щось на кшталт тонкого лаваша) загортають суміш із смаженої цибулі, помідорів і яєць. Ролекси продають усюди.
США: серія дрібних перекусів
Професійний вигульщик собак 40-річна Ванесса Монрой каже, що в Нью-Йорку можна провести всю перерву в черзі за салатом або сендвічем. Натомість вона бере з собою з дому різні батончики та інші нешвидкопсувні продукти, на кшталт сушених фруктів, щоб перекушувати протягом робочого дня.
«Для мене простіше як слід поснідати вранці вдома, а потім набити сумку пакетиками з їжею». Їсти маленькими порціями, але часто – набагато корисніше для здоров'я, ніж обідати один раз трьома великими стравами, переконана вона. Коли перекушуєш потроху, після їжі немає відчуття важкості та сонливості, як це часто буває після «справжнього» обіду, каже Ванесса. «Швидкий перекус зручніший, але тільки не фаст-фуд», – наголошує вона.
До речі, у США обідня перерва, як правило, коротша, ніж у багатьох інших країнах. Дослідження 2016 року, яке провела фірма Edenred, показало, що, наприклад, 51% опитаних американців витрачає на обід від 15 до 30 хвилин і лише 3% – більше 45 хвилин. Це набагато менше, ніж у Франції, де 43% опитаних витрачають на обід щонайменше 45 хвилин.
Філіппіни: поїсти з джолліджипа
Jollijeeps, «веселі джипи» – пересувні лотки з їжею – з'явилися в Макаті приблизно п'ять років тому завдяки ініціативі місцевої влади впорядкувати торгівлю продуктами на вулицях міста, розповідає Фейт Рагас, менеджер в інвестиційній фірмі. Її улюблений «веселий джип» – за три хвилини ходьби від її офісу і називається Lirios.
«Замість звичайної жирної їжі, яку часто продають у пластикових упаковках на вулицях, «джолліджипи» пропонують здорову, по-домашньому приготовану їжу як альтернативу ресторанам і кафе, куди далеко не кожен працівник може собі дозволити піти під час обіду», – пояснює Рагас.
На Філіппінах вважається важливим, щоб у вас було щодня три повноцінні прийоми їжі, тому трудове законодавство передбачає годинну обідню перерву для кожного, хто працює по вісім годин на день.
Франція: обід у ресторані
Франція відома щедрістю своїх звичаїв щодо перерв на обід. У вже згаданому дослідженні Edenred, як ви пам'ятаєте, вказується, що 43% французів витрачають на обід 45 і більше хвилин, причому 72% щонайменше раз на тиждень обідають у ресторані.
Паризький дизайнер і оформитель Франсуа Пелон зазвичай купує продукти в місцевому супермаркеті та обідає разом з колегами на офісній кухні. Але щонайменше раз на тиждень вони всі разом вирушають до ресторану в 20-му муніципальному окрузі столиці, де проводять за обідом приблизно годину.
На роботі він і його колеги дуже багато розмовляють, обговорюють ідеї один одного, обмінюються поглядами, і такі бесіди тривають за обідом. За словами 35-річного Франсуа, це важлива частина французького життя.
Є й ще одна приємна особливість обідніх перерв у Франції, де випивається 11,3% вина, споживаного у світі (дані 2014 року). «По п'ятницях ми не такі напружені, і йдемо з колегами в ресторан, де під час обіду можемо випити пива або вина».
Єгипет: ресторанний дворик у торговому центрі
«Я не їм фаст-фуд, ніколи його не купую. Тож я або приношу їжу з дому, або купую на винос щось просте в одному з сусідніх ресторанів», – розповідає 31-річна Тамар Кассабіан, яка працює менеджером в одному з найбільших торгових центрів Каїра, Citystars Heliopolis.
Оскільки в Єгипті зазвичай снідають пізно і досить щільно, то, за словами Кассабіан, перерва на обід зсувається на 3, а то й на 4 години дня. Вечеря ж буває о 9 вечора, а то й пізніше.
«У багатьох компаніях роблять перерву о 13 або 14 годині, але люди найчастіше беруть з неї лише хвилин 30 на каву або легкий перекус, щоб решту півгодини використати на обід пізніше», – розповідає вона.
Кассабіан каже, що приблизно рік тому працівники почали користуватися послугами таких компаній, як Yumamia, що рекламують себе як «постачальника здорової їжі».
Бразилія: домашні заготовки
Еліза Ріналді приносить з дому приготовлені складові частини майбутньої страви – якісні продукти, з яких на роботі вона готує собі обід. Вона працює директором з комунікацій та контенту, її офіс у центрі Сан-Паулу. Її бізнес-партнер Наташа робить те саме, «тому що так ми економимо гроші та їмо здорову їжу», – пояснює 34-річна Еліза.
Ріналді визнає, що її приклад не типовий для Сан-Паулу, де обід вважається основним прийомом їжі. «Більшість компаній пропонують талони на обід як частину соцпакету від роботодавця, тому в перерву люди зазвичай йдуть кудись перекусити».
«У Сан-Паулу, як правило, довгий робочий день, багато хто працює з 9 до 19, тому годинна перерва на обід поза стінами офісу цілком розумна. Зараз багато хто хотів би зламати цю традицію відсиджування в офісі, але досі існує усталений погляд на речі: якщо тебе немає на робочому місці, значить, ти мало працюєш».