Небезпечна хвороба може стати результатом вашої мрії про екзотичну подорож
У спекотні країни їдуть не тільки заради відпочинку. Бізнесмени, трудові мігранти, працівники посольств та українські солдати миротворчих сил ООН – всі вони потрапляють до «групи ризику». Уряди європейських держав найбільше побоюються за своїх громадян, які відвідують Азію, Африку та Південну Америку, де найбільш поширені інфекційні захворювання.
Природні джерела таких хвороб, як чума та холера, існують практично у всьому світі, але так склалося, що смертельно небезпечним для людини мікроорганізмам найкраще живеться (і розмножується) в умовах спекотного тропічного та субтропічного кліматів. Тому протягом століть Схід та Південь щедро «обдаровували» Європу збудниками найстрашніших захворювань.
Зараз уже важко уявити, що лише кілька десятків років тому, у двадцяті роки ХХ століття, епідемії грипу забирали тисячі життів. Вчені подолали багато хвороб, серед туристів стають все більш популярними різноманітні лікувальні тампони Clean-point, але при цьому нові хвороби виникають знову і знову. Деякі з них, наприклад, СНІД або лихоманка Ебола, невиліковні.
Щоб убезпечити громадян та запобігти поширенню інфекційних захворювань, у всіх великих аеропортах більшості держав існують служби епідеміологічного контролю. І працюють вони не дарма. У московському аеропорту Шереметьєво, наприклад, лише за один рік медики виявили 53 (!) випадки імпорту небезпечних захворювань з-за кордону.
Іншим ефективним способом боротьби із занесенням інфекцій є обов'язкові щеплення при відправленні до неблагополучної країни та інші профілактичні засоби. Головним центром, який розробляє методики та засоби боротьби із заморськими епідеміями, на просторах колишнього СРСР залишається Інститут медичної паразитології та тропічної медицини ім. Марциновського в Москві. Його матеріали та рекомендації використовують лікарі в усіх країнах СНД, у тому числі й в Україні.
Вірусні захворювання, звісно, найстрашніше, що можна привезти з тропіків, адже від них можуть постраждати й оточуючі. Для самого ж мандрівника не менш небезпечними можуть бути харчові отруєння, спричинені незвичною або недоброякісною їжею. Але – про все по порядку.
Вірусні та інфекційні захворювання, якими можна обзавестися в теплих краях, поділяються на дві групи. До однієї входять ті, проти яких застосовують профілактичні препарати, а до другої – ті, від яких можна вберегтися самостійно. Останні менш небезпечні, зате зустрічаються вони набагато частіше. Наприклад, у Туреччині та Єгипті великий ризик заразитися амебною дизентерією та іншими захворюваннями, джерело яких – заражена нечистотами вода.
Напевно, найважча з хвороб, що поширюються таким шляхом – холера. Холерна паличка потрапляє в організм людини під час заковтування води під час купання, при питті, через посуд та одяг, а також через їжу, яка не піддається термічній обробці (молоко, сирі фрукти, салати тощо). Після інкубаційного періоду (від кількох годин до 5-ти днів) з'являються перші симптоми: сильний токсикоз (нудота, блювання, головний біль) та розлад шлунка. Звертайтеся до лікаря, як тільки ви запідозрите недобре: сприятливий результат можливий лише при стаціонарному лікуванні в лікарні. Самолікування може тільки погіршити ситуацію. Раніше проти холери виїжджаючим за кордон робили щеплення, але тепер цю практику припинили.
Спалахи холери відзначалися в Туреччині, Індії, Індонезії, Ірані, Іраку, Афганістані, Лаосі, Болівії, Гватемалі, Бразилії, Гондурасі, Мексиці, Нікарагуа, Перу, Сальвадорі, Анголі, Нігерії, Гвінеї, Гані, Бурунді, Сомалі, Чаді, Уганді, Танзанії та Сьєрра-Леоне, а в останні роки – і в ряді приморських районів України.
Вода, в яку потрапляють каналізаційні стоки, може бути джерелом зараження гепатитом А. Це, звісно, не найважча з форм гепатиту, у хронічну форму вона зазвичай не переростає, але все одно – кому хочеться підірвати власну печінку?
Уникнути холери, гепатиту та дизентерії нескладно, потрібно просто дотримуватися елементарних правил гігієни: ретельно мити руки перед їжею та приготуванням їжі, а також після відвідування туалету, пити тільки кип'ячену або розфасовану фабричним способом воду (цією ж водою мити фрукти та овочі), купувати продукти тільки в магазинах.
Одне з найважчих вірусних захворювань, широко поширене в країнах з тропічним та субтропічним кліматом,- це жовта лихоманка. Спалахи цієї хвороби були зареєстровані майже в п'ятдесяти державах (майже всі країни Центральної та Південної Америки потрапляють до групи ризику; найнебезпечніші країни Тропічної Африки). Жовта лихоманка погано піддається лікуванню – кожен четвертий випадок закінчується смертю.
Перші симптоми з'являються через 3-6 днів: головний біль, висока температура, висип. Потім хвороба вражає нирки та печінку, розвивається жовтяниця та ниркова недостатність. Єдиний спосіб уникнути жовтої лихоманки – це заздалегідь зробити щеплення (щеплення проти жовтої лихоманки, між іншим, є єдиним обов'язковим для українських громадян при відвідуванні ними країн Африки та Латинської Америки). Причому щеплення можна робити тільки в той день, коли куплено вакцину. Вакцина розрахована на двох людей, але самостійно її ділити не можна – цим має займатися лікар.
Для щеплення необхідно з'явитися не менше ніж за 10 днів до від'їзду, маючи при собі паспорт та довідку про стан здоров'я з поліклініки за місцем прописки (довідка має свідчити про те, що протипоказань проти щеплення немає). Імунітет проти жовтої лихоманки після щеплення зберігається у людини протягом десяти років.
Не менш підступною, ніж жовта лихоманка, є малярія. Науці відомі її чотири форми, найсерйозніша з них – тропічна (вона дуже погано піддається лікуванню і без швидкого лікарського втручання може призвести до смерті). Інкубаційний період різних форм цього захворювання – від одного тижня до трьох років. Перші симптоми хвороби – підвищення температури, головний біль, слабкість, сильне потовиділення та озноб.
Малярія широко поширена в багатьох країнах із спекотним кліматом, а тропічний її різновид – в Африці. Щоб уникнути зараження малярією, необхідно приймати спеціальні препарати, причому почати прийом потрібно за тиждень до від'їзду. Найпоширеніший препарат від малярії – делагіл (хлорохін) (1 таблетка на добу). Щоправда, в деяких країнах збудники малярії мають стійкість до делагілу. У цьому випадку потрібно приймати метакельфін або фансидар (по одній таблетці на тиждень протягом 6-ти місяців, з наступною заміною на делагіл). Дозування протималярійних препаратів для дітей повинен призначати лікар.
Медики радять після прибуття в країну призначення проконсультуватися про необхідність і порядок профілактики малярії з лікарем посольства, а після повернення на батьківщину повідомити дільничного лікаря про своє прибуття. До речі, приймати протималярійні препарати потрібно ще чотири тижні після приїзду.
На жаль, щоб уберегтися від малярії, однієї хіміопрофілактики мало. Переносником малярії всіх форм є комарі (укуси москітів зазвичай безпечні). Тропічні комарі, як і вітчизняні їхні родичі, вдень віддають перевагу вологим тінистим місцям, а вночі виходять на полювання, і тоді жодний шум і яскраве освітлення міст їм не на заваді. У вечірній час потрібно обов'язково вдягати одяг, що закриває більшу частину тіла. Враховуючи те, що ввечері температура в місцях «таких віддалених» перевищує 30 градусів, це не дуже приємно.
Не забувайте і про репеленти – речовини, що відлякують комах (традиційної в'єтнамської «зірочки» може бути недостатньо). Є багато інших сучасних (часто, правда, недешевих) засобів захисту від укусів: лосьйони, креми, аерозолі та спиртові розчини. Репеленти потрібно наносити на шкіру, бажано також просочувати ними одяг (предмети гардеробу з натуральних тканин від хімії, як правило, не страждають). Не допускайте потрапляння репелентів у очі та рот, на слизову або на пошкоджені ділянки шкіри! Термін дії репелентів залежить від навколишнього середовища: чим вища температура і вологість повітря, тим менший термін дії (від 30 хвилин до кількох годин). Змивати репеленти потрібно водою з милом, у жодному разі не використовуючи губки та мочалки.
Житлові приміщення потрібно щовечора обробляти аерозолем, який містить синтетичні піретроїди (головне – не забути обробити аерозолем сітки на дверях і вікнах). Замість аерозолів можна використовувати електрофумігатори та протимоскітні спіралі. Після цього потрібно протягом півгодини провітрити приміщення, не знімаючи протимоскітних сіток (щоб не отруїтися самому). Не зайвим буде окремою протимоскітною сіткою захистити й місця для сну.
У деяких країнах, у т.ч. в Індії, В'єтнамі, Мозамбіку, Зімбабве та на Мадагаскарі останніми роками реєструвалися випадки захворювання на чуму. Шкірно-бубонною чумою, характерною збільшенням лімфатичних вузлів, людина може заразитися від гризунів або інфікованих бліх. Якщо одразу не звернутися до лікаря, можуть виникнути ускладнення у вигляді легеневої чуми (у цьому випадку людина може заразити й оточуючих). Зараз і шкірно-бубонна, і легенева чума у разі своєчасного звернення до лікаря піддаються лікуванню.
Але, якщо всі перераховані вище захворювання так чи інакше піддаються лікуванню, то ВІЛ-інфекція, кінцева стадія розвитку якої – СНІД, веде до летального результату. Нагадаємо, що найкращий спосіб уберегтися від СНІДу – стриманість, стриманість і ще раз стриманість. Пам'ятайте також, що СНІД передається і через кров та виготовлені з неї препарати. У слаборозвинених країнах майже повністю відсутня система контролю донорської крові, тому не зайвим буде запастися одноразовими шприцами. До речі, цей захід не буде зайвим у будь-якому випадку, адже через кров можна заразитися не лише СНІДом.
Останнім часом багатьох наших туристів, які люблять спекотні країни і вже переситилися готелями та облагородженими пляжами, намагаються привабити різними «дикими» приморськими куточками. Такий підхід, звичайно, дуже романтичний, але далеко небезпечний. У ряді тропічних регіонів у прибережному піску живе мігруюча личинка, яка із задоволенням за зручної нагоди переселяється в людину. Щоб уникнути такого «приємного» сусідства, доведеться вам позбавити себе задоволення без підстилки або лежака погрітися на пісочку і ходити по березі босоніж.