Навіть через двадцять років після об'єднання Німеччини східні землі все ще не зрівнялися із західними
Рік за роком колишня НДР залишалася синонімом депресивного знелюдненого регіону, де економічна стагнація веде до зростання неонацистських настроїв, а вигляд міст визначають покинуті будинки з вибитими шибками. Не дивно, що слова колишнього канцлера згадувалися політиками та економістами виключно в саркастичному ключі. Але тепер, вочевидь, Східній Німеччині судилося відставати від Західної вже недовго.
«Результати об'єднання Німеччини набагато кращі, ніж прийнято вважати. Звісно, поки що східні та західні регіони ще не зрівнялися в економічних показниках, але, скажімо, продуктивність праці в нових землях становить сьогодні вже понад 70% від західнонімецького рівня – це вже дуже серйозно» – так оцінив в інтерв'ю «Експерту» підсумки двадцятиріччя аналітик Інституту німецької економіки IW Клаус-Гайнер Рьоль.
Задоволення пана Рьоля можна зрозуміти, адже в 1991 році продуктивність праці на території колишньої НДР становила лише 42% від західнонімецького рівня. За двадцять років розрив у продуктивності праці між Заходом і Сходом скоротився майже вдвічі – середньорічне зростання продуктивності праці становить у Німеччині 2%, а в східних регіонах воно тримається на позначці 2,4%.
Поліпшуються й інші показники. Приріст обсягів експорту минулого року становив у різних східних федеральних землях від 26% (Бранденбург) до 37% (Саксонія). Рівень зарплат до сплати податків становить у колишній НДР 80% від західного рівня – в результаті вартість виробництва одиниці продукції нижча, ніж на заході країни, на 13%. «На Сході відносно низькі зарплати, триваліший робочий день, а також зростаюча продуктивність праці. Звісно, вартість праці там вища, ніж у сусідніх Чехії чи Польщі, але вища й продуктивність праці», – пояснює аналітик Deutsche Bank Research Клаус-Гюнтер Дойч.
Зростання на дріжджах субсидій
Стрімке зростання економічних показників Східної Німеччини значною мірою базується на гігантських субсидіях, закачаних західними німцями в економіку нових земель. Тільки в межах програми прямого субсидування колишньої НДР, що фінансується через додатковий «податок солідарності» – його платять усі працюючі в західних землях громадяни (в тому числі переселенці зі східних регіонів), – східні землі вже отримали €1,4 трлн. І продовжуватимуть отримувати підтримку до 2019 року, коли програма має бути завершена.
Таке масштабне стимулювання східних земель регулярно ставало приводом для невдоволення жителів колишньої Західної Німеччини – і навіть серед східнонімецьких політиків дедалі частіше починають лунати голоси на підтримку скасування субсидій. Але як би там не було, субсидії зіграли свою позитивну роль у розвитку Східної Німеччини, вважають у DB Research.
«Про те, чи можна було проводити субсидування східних земель більш ефективно, можна сперечатися найближчі сто років. Але очевидно, що єдиним більш розумним з точки зору економіки кроком була б лише поступова інтеграція колишньої НДР, крок за кроком. Оскільки ж об'єднання відбулося в один день, то іншого виходу, окрім масштабних субсидій, не було. Інакше відтік населення зі Сходу був би набагато активнішим, виробництво стрімко скоротилося б, падіння споживання закрутилося б по спіралі, і наслідки були б вкрай важкими. Сьогодні видно, що в цілому субсидії виявилися дієвим механізмом підтримки економіки колишньої НДР», – говорить Клаус-Гюнтер Дойч.
Складності розвитку
Депопуляція справді могла стати згубною для Східної Німеччини. Навіть при субсидіях колишня НДР зіткнулася з багаторічним падінням чисельності населення. Починаючи з 1991 року щорічна міграція зі східних земель до західних перевищувала зворотний потік на 20-160% при середньому значенні 60%. Іншими словами, на 1.000 приїхалих на Схід «вессі» припадало 1.600 виїхалих на Захід «оссі». І цей процес так до кінця й не зупинився: півтора року тому п'ять із шести найбільш страждаючих від депопуляції федеральних земель Німеччини були східними землями (виняток – традиційно депресивний західний Саар, який опинився на п'ятому місці за темпами депопуляції).
Окрему проблему становить той факт, що близько 400 тис. східних німців регулярно їздять на роботу на захід країни. В першу чергу це молоді освічені німці, які не знаходять для себе гідного застосування на сході. «Коли уряд Саксонії-Ангальт обирає гаслом федеральної землі «Ми прокидаємося раніше за інших», можна сказати: звісно, вам же їхати в сусідню федеральну землю на роботу», – іронізує аналітик Deutsche Bank Research Саша Брок.
Навіть позитивно налаштовані експерти визнають: розвиток Східної Німеччини далекий від ідеалу. «Економічний розвиток Східної Німеччини неоднорідний. Тут є промислово розвинений південь – Саксонія, частина Саксонії-Ангальт – і слабкий у промисловому плані північ. Північні землі, наприклад Мекленбург-Передня Померанія, намагалися робити ставку на туризм, але зрозуміло, що один туризм не може принести регіону процвітання», – говорить Клаус-Гайнер Рьоль з IW.
Проблема неоднорідності розвитку регіонів яскраво виявилася на прикладі нещодавніх виборів до парламентів трьох федеральних земель Німеччини – східнонімецьких Саксонії та Тюрингії, а також західного Саару. Якщо у відносно благополучній Саксонії консервативний ХДС зберіг лідерство, набравши, як і п'ять років тому, 40% голосів, то в сусідній Тюрингії консерватори зазнали нищівної поразки. Тут партія Анґели Меркель втратила 13% голосів і змогла лише на 3% випередити радикальну партію «Ліві», яка набрала 27% голосів і стала другою за значущістю партією Тюрингії. «Жителі Тюрингії незадоволені політикою ХДС. Незадоволені безробіттям, низькими зарплатами, депопуляцією регіону», – заявила «Експерту» член правління партії «Ліві» в Тюрингії Катрін Кріст.
Схід наздоганяє
Втім, успіх «Лівих» у східнонімецькій Тюрингії з деякою часткою іронії можна назвати й успіхом інтеграції Східної Німеччини. Адже лідером тюринзьких «Лівих» є уродженець західнонімецького Бремена Бодо Рамело, який переїхав до Східної Німеччини лише після об'єднання країни. «Молодіжна організація ХДС намагалася нападати на Бодо Рамело, заявляючи, що він, мовляв, «не місцевий», але в них нічого не вийшло», – резюмує Катрін Кріст.
Успіхи лівих сил особливо помітні в тих регіонах Східної Німеччини, які найбільш серйозно постраждали від світової економічної кризи. Криза серйозно торкнулася експортно-орієнтованих компаній, насамперед у хімічній, металургійній та машинобудівній галузях. Сильно постраждали й розташовані на сході дочірні підприємства західнонімецьких компаній. В одному тільки тюринзькому Айзенасі, де знаходиться один із заводів Opel, від майбутнього цієї компанії безпосередньо залежить 6,5 тис. робочих місць.
Але загалом становище східних земель не таке погане, як можна було очікувати. Так, криза порівняно мало торкнулася невеликих східнонімецьких компаній, що працюють у сфері медицини, у харчовій промисловості та в інших нециклічних галузях. «Криза загалом посилить східнонімецькі компанії та допоможе їм перейти до більш «високої» спеціалізації. Ті ж балтійські верфі, які до кризи піднімалися на хвилі буму і не могли відбитися від замовлень на виробництво танкерів і поромів, тепер природним чином будуть змушені переключитися на виробництво, скажімо, криголамів. Вони давно цього хотіли, але в роки буму не було причини зробити цей крок, – вважає Дойч із DB Research. – Нагадаю, що п'ять років тому ми прогнозували припинення економічного зростання в Мекленбурзі-Передній Померанії, але з того часу економіка цієї землі зросла більш ніж на третину. Ми не збираємося повторити свою тодішню помилку і говорити про зупинку зростання».
Згоден з тим, що криза зіграє на руку Східній Німеччині, і Клаус-Хайнер Рель із IW: «Деякі галузі східнонімецької економіки отримали сильний удар від кризи – досить згадати збанкрутілі верфі Wadan Yards у Вісмарі. Але загалом нові землі постраждали від кризи менше, ніж захід країни. Спад тут не настільки глибокий. У підсумку розрив між Сходом і Заходом завдяки кризі скоротиться ще більше».