Приїхавши до Тбілісі навіть ненадовго, неодмінно варто сходити до національної галереї помилуватися картинами Ніко Піросмані
Як зазначає «Lenta.ru», снідати в Тбілісі особливо не прийнято, але для наполегливих – яйця Бенедикт, млинці, вафлі, омлети сервірують у La Strada. Чорний бургер з лососем і ньокі з сиром та карамелізованими волоськими горіхами теж диво як гарні. Окрім цього італійського проекту, до якого доклав руку блискучий Айзек Корреа, є мережеві Entre, Coffee Bean і Wendys.
В обід, щоб совість і джинси, що врізаються в талію, не мучили, вирушайте на фунікулер. У прилеглому до нього ресторані готують найкращі в місті хачапурі по-аджарськи, які подаються в трьох розмірах. Жадібничати не варто – маленького цілком достатньо. Змішайте яйце, сир і масло, відламуйте тісто з країв і макайте в начинку, що вийшла. Цінне знання: можна замовити аджарулі без тіста всередині, і це дуже смачно.
Запивати найкраще традиційним старовинним тбіліським напоєм – шоколадним лимонадом. А на десерт – пончики з кремом, штуки дві, ну або скільки вам не соромно. Тільки без самодіяльності, інші десерти небездоганні!
Вечеряти кошерніше за все в ресторанах, відкритих у тбіліських квартирах. Гарний приклад – Purpur, де європейська кухня сусідить із традиційними спеціями та способами приготування. Ще одне атмосферне місце – Qeto I Kote. А для вегетаріанців є єдиний у Тбілісі проект з вегетаріанською їжею – «Лейла». Пхалі, сирні палички, кукурудзяні коржі варто брати, не замислюючись про наслідки.
Старе місто – це передусім дворики, увиті плющем і лозою. А всередині, звісно ж, кафе та бари. «O, moda, moda», наприклад. Їжа тут європейська з помітним італійським впливом. У меню салати, пасти, сендвічі та досить гарний вибір вин, а сам дворик – крихітний, з великою кількістю дерев і рослин, завдяки яким відчуваєш себе дуже усамітнено і романтично.
Коктейльна культура в місті розвинена не сильно, мохіто все ще on top, а про penicilin тут поки не знають. Але вихід завжди знайдеться, хоча в даному випадку, скоріше, вхід – у бар Rooms hotel. Дринки авторські, бармени відмінні, публіка приємна. Не пропустіть коктейль на чачі, але ця опція для ласунів.
Вночі Тбілісі не спить. Його мешканці діляться на дві частини: половина йде в McLaren співати караоке (за словами місцевих, він най-най), а інша віддає перевагу нічним клубам, які не поступаються берлінським. Місця грузинської сили – Home, Lolita і хоч уже трохи втомлений, але ще ого-го El Сentro. В останньому як бонус – живий бенд, як правило, що виконує кавери в джазовій обробці.
Якщо пощастить, потрапите на якийсь фестиваль, яких у місті чимало. Наприклад, у вересні place to be був парк біля фунікулера, де на один день розбили шатра, перетворивши простір на епатажний цирк-шапіто. Музика – найпрогресивніша, а за пультом – як грузинські обдарування, так і популярні європейські діджеї.
Щоб відчути себе справжнім тбіліським тусівником, години о четвертій вирушайте в хінкальню: м'ясні, з сиром, з картоплею та грибами, кожного по штучці. Тільки давайте без приборів. Це важливо!
Вино ллється в Грузії, як з рогу достатку. Щоденного, щохвилинного червоного та білого під будь-які завдання та бюджет у країні стільки, що дегустувати доведеться не єдиний раз на день.
У місті вино – напій номер один, а винні бари – чи не найпоширеніший елемент тбіліського ландшафту. Експерти одностайні: на вулиці Ерекле II потрібно шукати заклад g.Vino – дуже комфортне місце з прекрасною винною картою. На вулиці Коте Абхазі (вона ж Леселідзе) є магазин Vinomania, не проходьте повз. І, звісно, культове місце – Vino Underground на вулиці Галактіона Табідзе, особливо для цінителів органічних вин.
Коли втомитеся гуляти, насолоджуватися життям, гарними краєвидами та їжею (якщо це взагалі можливо), неодмінно сходіть до національної галереї помилуватися картинами Ніко Піросмані. Вам же цікаво подивитися на портрет жінки, якій бідний художник подарував мільйон червоних троянд? До Театру ляльок Резо Габріадзе теж варто купити квиток, тому що таких тонких, гарних і вражаючих вистав удень з вогнем не знайдеш. До Грузинського театру опери та балету ім. Паліашвілі має сенс зазирнути, однак краще обирати вокальний жанр, це якось надійніше.
На згадку про Тбілісі везіть додому вино (через високі ціни в аеропорту запасатися краще в міських енотеках і супермаркетах), домашню чурчхелу (у маленькому магазинчику на вулиці Міміношвілі продається найкраща в місті), прикраси та одяг грузинських дизайнерів з Dots і пару-трійку зайвих кілограмів. Тому що відмовляти собі в пхалі, пеламуші та хінкалі – просто злочин проти смаку.