Загалом Єлисейський палац погодився пожертвувати 1,2 тис. пляшок вина з президентської колекції. Це, звісно, далеко не все, а лише десята частина всіх запасів, які збирали в погребі з 1947 року. Головний французький сомельє Віржинія Руті зробила ставку на, мабуть, найвідоміші виноробні регіони країни, запропонувавши виставити на аукціон вина з Бордо та Бургундії. Привабити покупців має й те, що всі ці вина колись подавалися на прийомах у Єлисейському палаці, тож за келихом цього напою приймалися доленосні державні рішення.
Причому покупку вина з колекції французьких президентів не можна назвати надмірною розкішшю. Початкова вартість деяких лотів становить від 15 євро, а багато чого, як обіцяли організатори, цілком можна придбати менше ніж за 100 євро. Втім, представлені і дорожчі вина зі стартовою ціною 2,2 тис. євро, як Петрюс (Petrus) 1990 року.
Звісно, за 15 євро там нічого не вдасться купити. Першого вечора аукціону найдешевшою виявилася пляшка за 350 євро. Однак у середньому належність напою до Єлисейського палацу збільшувала вартість вина вдвічі. Знаменитий Петрюс, який рекламував аукціонний дім, пішов з молотка за 5,8 тис. євро. Найстарішою з проданих пляшок виявилася Шато Латур (Chateau Latour) 1936 року – вона пішла за 3,5 тис. євро.
Сумніватися в тому, що Єлисейський палац виручить непогані суми за свої лоти, не доводиться. Ще до початку аукціону ними зацікавилися в Китаї, США, Росії та Японії. Частину французької колекції, судячи з усього, можна буде скуштувати потім у великих готелях та ресторанах, які спокусилися пропозицією купити чудове вино з історією.
Втім, полиці погреба в Єлисейському палаці порожніми не будуть. Головною метою розпродажу є збір коштів на оновлення винної колекції та одночасно на допомогу державному бюджету. На виручені гроші планується купити скромніше вино для урядових прийомів, а різницю – віддати на суспільні витрати. Загалом аукціон розраховує виручити за ці вина 250 тис. євро. Скільки залишиться для передачі до скарбниці після купівлі нових вин, сказати складно. У будь-якому разі для французького бюджету сума в пару сотень тисяч євро мізерна, тож сприймати розпродаж як реальний захід економії складно.
До такої символічної жертви на благо народу у Франції вдаються не вперше. Зовсім нещодавно – у нинішньому січні – влада бургундської столиці Діжона виставила на аукціон половину своїх винних запасів, щоб виручені гроші витратити на соціальні потреби. Вони погодилися продати навіть у кілька разів більше, ніж Єлисейський палац, а виручили лише близько 150 тис. євро.
У 2006 році були розпродані запаси з винного погреба муніципалітету Парижа, які почав збирати ще колишній президент Франції Жак Ширак, коли працював у столичній мерії. Ширак особисто обирав, яке саме вино слід купувати. Багато чого було придбано за порівняно низькою ціною, але суттєво набрало вартості за час зберігання.
Майже за 30 років там накопичилося близько п'яти тисяч пляшок вина, які призначалися для особливих прийомів у мерії. Щоправда, з часом потреба в них відпала – пити на прийомах у міській адміністрації стали набагато менше, ніж у 1970-х роках. А утримувати погріб і не пити з нього вино – надто дороге задоволення, яке Париж середини 2000-х уже не міг собі дозволити.
Економити на благородних напоях готові й інші європейські країни. Кілька років тому попрощатися з винними запасами вирішили британські міністри. Їхня логіка була такою ж, якою зараз керуються їхні французькі колеги. Утримувати власний погріб ставало все дорожче, а виділяти на нього додаткові кошти було просто немислимо. Народ і так прийшов у жах, дізнавшись, що міністри скорочують соціальні виплати за келихом вина за десять тисяч фунтів (12 тис. євро). У підсумку політики вирішили хоча б забезпечити погребу самофінансування: вони продали найдорожчу частину колекції, загальна вартість якої оцінювалася у два мільйони фунтів стерлінгів (2,3 млн євро), і спрямували ці гроші на зберігання напоїв, що залишилися.
У Швеції й узагалі вирішили заощадити на королівській родині. Голова провінції Кальмар у Швеції Стефан Карлссон вирішив, що королівське подружжя, а отже, і всіх інших гостей, цілком можна пригощати вином дешевшим і не витрачати державні кошти на дорогі напої. За його розпорядженням на прийомі в березні 50 гостям, включаючи короля Карла XVI Густава та його дружину королеву Сільвію, довелося задовольнятися дешевим рейнським вином 2010 року Ecologica Berlina. Це вино можна купити в будь-якому шведському магазині за 59 крон. Та й то шведські гастрономічні журнали вважають, що вино не варте цих грошей.
Стефан Карлссон взагалі славиться у Швеції тим, що витрачає на офіційні прийоми менше за інших губернаторів. Він вступив на посаду в лютому 2012 року і відтоді взяв із скарбниці на подібні заходи приблизно 14 тис. крон.
Такому вмінню економити дійсно можна лише позаздрити. До того ж навряд чи шведського короля можна збентежити простим вином. Він і сам відомий надзвичайною скромністю, яка особливо впадає в очі російським журналістам на тлі пристрасті вітчизняних чиновників до розкоші.
Дар'я ЄРЕМІНА,
«Лента.Ru».