Кілька років тому мені захотілося знайти родичів Бернхарда фон Платена (1733–1774), офіцера з Померанії, який прибув разом із колоністами на Поволжя і розділив із ними не найпростішу долю.
Разом із колегою Ніною Паульзен ми написали листи всім Платенам Німеччини та з'ясували, що навіть архіваріус цього численного дворянського роду нічого не знає про Бернхарда і, відповідно, нічого не знайшов на величезному родовідному дереві, яке він невпинно оновлює. Але наш лист схвилював багатьох фон Платенів, і один із них відшукав у своєму архіві відомості про зниклого безвісти в смутний час офіцера-родича Семирічної війни. Так з'явилася ще одна гілочка на родовідному дереві, щоправда «тупикова»: колоніст і вчитель Бернхард фон Платен не залишив нащадків. Натомість виклав історію свого переселення до Росії у віршованій формі і став автором під номером один у літературі російських німців.
У сучасній Німеччині мало професійних дослідників, які займаються генеалогією. Заняття це трудомістке і не завжди виправдовує витрачені сили та час. Тому й є долею ентузіастів. Знайти в середньовічних архівах щось суттєве можна лише про тих, хто скоїв щось значуще. З людей, які володіли тоді письмом, такими були королі, дворяни та церковнослужителі. Простий же народ для укладачів хронік не становив особливого інтересу. Прізвищ тоді, як відомо, не було. Але з розвитком ринкових відносин люди, які вирушали у справах до сусідніх міст і країн, отримували до імені додаткові прізвиська, що вказували на місце їхнього походження, рід занять або особливі якості. Так з'явилися прізвища більшості простолюдинів, які передавалися їхнім дітям. А через те, що до кінця XIX століття, аж до появи словника Дудена, у німецьких землях писали в основному так, як говорили і чули, то й написання одного й того самого прізвища могло бути в різних землях неоднаковим.
У XVI столітті в католицьких і євангелічних церквах стали з'являтися церковні книги. Тому успішні розшуки в галузі генеалогії можливі саме з цього часу.
До книг заносили дані про хрещення (часто ідентичні з датою народження), одруження та смерть людини. Записи робили в міру здійснення подій і там, де в книзі було вільне місце. При хрещенні записували імена дитини, батька та хрещеного. Дівоче прізвище матері замовчувалося. Дівочі прізвища згадувалися лише в записах про одруження. Весілля в ті часи зазвичай проходили за місцем проживання (народження) нареченої, де в церковній книзі й робили відповідні записи. Нинішні дослідники, які вивчають походження прізвищ, не знаючи цих тонкощів, можуть швидко зайти у своїх пошуках у глухий кут.
Наступними важливими свідченнями є грамоти про успадкування якоїсь власності. Також корисними в генеалогічних дослідженнях бувають рекрутські списки, в яких реєстрували всіх здорових юнаків. У євангелічних місцевостях Німеччини у XVIII столітті були популярними поминальні промови, які пастори зачитували на похоронах. У них узагальнювалися відомості про покійного. Листки з такими промовами зазвичай віддавали його близьким. Як джерело інформації вони дуже цінні.
На жаль, багато архівних матеріалів загинули у вогні Тридцятилітньої війни (1618–1648), тому для більшості дослідників пошук закінчується цим періодом. Врятувати свої особисті документи вдавалося, як правило, дворянам, тож їхні родоводи можна простежити і в більш ранні часи. Збереглися багато списків багатих бюргерів, а також студентів університетів (із зазначенням прізвища, віку та походження). Реєстрацію ж усіх жителів у германських землях (окупованих Наполеоном) стали проводити лише на початку XIX століття.
У багатьох церковних книгах другої половини XVIII століття можна знайти записи про одруження пар, які завербувалися на переселення до Росії. Також збереглися списки тих, хто вирушив туди сухопутним або морським шляхом, тих, хто прибув на місце майбутніх колоній. В українських і російських архівах є матеріали всіх ревізій (що проводилися там у XIX столітті) та сільгоспперепису 1917 року.
Нещодавно побачив світ четвертий том списків перших колоністів, які прибули на Волгу в 1764–1767 роках («Einwanderung in das Wolgagebiet: 1764–1767»), що включають у себе 24 колонії від Райнхард (Осиновка) і до Варенбург (Привальна). З цими списками можна ознайомитися на пересувній виставці Земляцтва німців з Росії «Народ у дорозі. Історія та сучасність російських німців».
Виставка регулярно проходить і в школах. Можна уявити потрясіння місцевих школярів, коли хтось із них раптом з'ясовує всю свою родовідну, чи не до десятого коліна. Наприклад, відкривши навмання список переселенців можна прочитати наступне: «колонія Сузанненталь (вона ж Вінкельман) була утворена 3 серпня 1767 року». Далі йде список усіх першопоселенців і серед них: «Карл фон Вінкельман (31 рік), католик, лейтенант з Граца, дружина Марія (28 років), до колонії прибули 3 серпня 1767 року, ними отримано від Саратовської контори опікунства двоє коней...».
Таким чином, у списках можна знайти ім'я, прізвище, вік, віросповідання, дізнатися, звідки переселенець родом, з'ясувати професію, сімейний стан та форму допомоги з боку російської держави. Колоністи прибували не лише з Гессену чи Швабії, як часто згадують про походження поволзьких німців, але й з багатьох інших куточків німецьких земель: з Баварії, Франконії, Пфальцу, Саксонії, Гольштинії, Ельзасу та ін. Були також вихідці з Франції, Данії, Польщі, Швейцарії. Вже згаданий Карл фон Вінкельман прибув з австрійського Грацу. До речі, до Росії переїжджали не лише селяни. Серед колоністів були представники практично всіх професій тогочасної Європи. Інший російський німець може виявити предка, який на батьківщині був ювеліром або ткачем, а землеробства навчився на берегах Волги. Переселення тривало багато місяців і супроводжувалося чималими труднощами, так що втрати серед колоністів перевищували 10% тих, хто вирушив у далеку путь. Тому у списках першопоселенців часто можна зустріти овдовілих або осиротілих.
При вивченні свого родоводу потрібно враховувати, що кількість предків (або нащадків) з кожним поколінням стає більшою. Крім того, предки могли переїжджати з однієї колонії в іншу.
Як зазначає «Русская Германия», завдяки іменному та географічному покажчику, яким забезпечені всі чотири томи російською та німецькою мовами (1-й том: Антон – Францозен; 2-й том: Галка – Куттер; 3-й том: Лауб – Пройсс; 4-й том: Райнхард – Варенбург) пошук може бути дуже успішним.
Більш детальну інформацію можна отримати, зв'язавшись безпосередньо з авторами цього унікального дослідження: Nordost-Institut, Calsowstrasse 54,37085 Goettingen, E-Mail: [email protected] або [email protected].