Секрет гарему
Її мешканці пишаються тим, що в їхній країні є все на світі: снігові гори й пустеля, річки, море й океан, апельсини та реліктові пробкові дерева. Там трапляються місця, де, позасмагавши на пляжі та поринувши в теплу бірюзову воду, вже за пару годин ти можеш стати на гірські лижі. В Іспанії з її довгою і химерною історією мирно уживаються мавританські мінарети, католицькі собори й помпезні палаци епохи імперії Карла V.
Країну недарма називають музеєм просто неба. Вона вся оповита легендами. Так, за переказом, Севілью заснував Геркулес. Він же відділив Європу від Африки Гібралтарською протокою, створивши Середземне море. Іспанці на знак вдячності розмістили його зображення на зелено-білому прапорі Андалусії - найпівденнішої провінції Іспанії.
Цей край приваблював багатьох - греків, римлян, арабів, які затрималися довше за інших. Вони залишили після себе безліч архітектурних шедеврів, серед яких вишукано-красивий палацовий комплекс Альгамбра в Гранаді. У ньому східні володарі хотіли втілити свої уявлення про рай як про розкішний сад із дзюркотливими фонтанами та палацами з дорогоцінного каміння. Арабський слід можна виявити й у стравах національної кухні. Наприклад, уже за назвами десертів, приготованих за старовинними рецептами, - «мрія Аллаха», «секрет гарему» - можна зрозуміти, що вони запозичені в арабів.
Поряд із цим в Іспанії знаходиться й один із найбільших християнських храмів світу - Кафедральний собор, який поступається за площею лише соборам Святого Петра в Римі та Святого Павла в Лондоні. Він розташований у столиці Андалусії Севільї, і його будівництво завершилося 1401 року. Там спочиває тіло Христофора Колумба. Свого часу королева Ізабелла Кастильська заклала особисті прикраси, щоб спорядити експедицію Колумба на пошуки Америки. Коли великий мореплавець помер, його останки переправили до Іспанії. Уродженець Генуї Колумб не хотів, щоб його ховали в іспанській землі. Але вихід був знайдений: труну поставили не на землю, а на чотири підпорки у вигляді фігур чотирьох королів, що представляють Кастилію, Арагон, Наварру та Леон. Існує повір'я: якщо потерти пальцями черевик лівої фігури, то це діє як любовний приворотний засіб, правої - як відворотний. Не треба й придивлятися, щоб побачити: обидва черевики стерті однаково.
До речі, саме в Севільї народилися художники зі світовим ім'ям Веласкес і Мурільйо, жив аристократ дон Мігель Маньяра, який послужив прообразом Дон Жуана. І саме в севільській в'язниці, куди потрапив Сервантес за те, що не зберіг казенні гроші, в його уяві постав лицар сумного образу Дон Кіхот.
А от «сєвільський цирульник» у Севільї не бував: Бомарше вигадав його, перебуваючи в Мадриді, де жили його сестри. Французький драматург поселив свого персонажа саме в столиці Андалусії, оскільки вона завжди славилася веселощами, гумором, динамізмом. Невипадково тут же мешкала непокірна красуня-циганка Кармен. Як кажуть в Іспанії, «Севілья - не географічна назва, а стиль життя».
Експансивні іспанці взагалі люблять давати своїм містам барвисті характеристики. Звучні імена носять курорти - Коста-Брава, Коста-дель-Соль. Місто Кордову з легкої руки одного іспанського поета називають урочистою квіткою Іспанії, Саламанку - золотим містом, а про Мадрид кажуть, що він знаходиться за крок від раю. Красу батьківщини та її людей, чарівність мальовничих вуличок і двориків, що спонукають до ніги та мрій у час сієсти, оспівав у своїх віршах Федеріко Гарсіа Лорка.
У кожної іспанської провінції і навіть у кожного міста є своє обличчя. Взяти, наприклад, Каталонію. Її столиця Барселона - друге за величиною місто Іспанії. З цією назвою асоціюється атмосфера середньовічних замків і лицарських турнірів і корида на Монументальній площі биків. Тут живе іспанська співачка Монтсеррат Кабальє. У Барселоні регулярно з'являється Микола Басков, який бере в неї уроки співу.
Але для багатьох Каталонія - це насамперед світ Сальвадора Далі, великого сюрреаліста, майстра фантасмагорії, який довів до досконалості мистецтво епатажу. Невелике містечко Фігерас заповнене туристами, тому що там знаходиться Театр-музей Далі. Тих, хто мало знає про цю людину, музей приводить у замішання, тим часом сам Далі за життя наполягав, щоб відвідувачам нічого не пояснювали. Наприклад, портрет Бетховена написаний чорнильною рідиною восьминога, а в пам'ятника Ньютону дірка в голові - як хочеш, так і розумій. До речі, там можна помацати руками «каділак» великого сюрреаліста, який раніше належав королю мафії Аль-Капоне.
Що стосується Гранади, то її головна візитна картка - це особлива молодіжна атмосфера: адже кожен шостий мешканець міста - студент. А в Мадриді при всій великій кількості пам'яток родзинкою є, звичайно, movida (хоча ніхто точно не може пояснити значення цього слова). За межами країни його розуміють без перекладу - славу про мадридську мовіду туристи рознесли по всьому світу. Мовіда - це все, що рухається, переміщується, вирує. Іншими словами, це безтурботне веселе нічне життя, розваги, відкриті всю ніч дискотеки та кафе.
Іспанія - це відчуття вічного свята. Не дивно, що на цей феєрверк, як метелики, злітаються гості з усього світу. Іспанія отримує понад 6% усіх світових доходів від туризму і посідає третє місце за кількістю іноземців, які її відвідують. Останнім часом серед них зростає частка тих, хто приїжджає до Іспанії навчатися.
Цей інтерес зрозумілий: адже в країні створені всі умови для здобуття якісної освіти. Не зайве зазначити, що вона посідає сьоме місце у світі за кількістю студентів на 100 тис. осіб. Іспанія прагне зробити все, щоб її гостям було приємно і комфортно жити, навчатися та відпочивати.
Треба сказати, що при позірній безтурботності та веселій вдачі іспанці дуже поважають усяке прагнення до пізнання, і визначення «синя панчоха» вони сприймають не як образливе прізвисько, а як комплімент. Можливо, зокрема, тому вони особливо гостинно зустрічають тих, хто приїжджає до них набиратися розуму. Наявна в країні інфраструктура дозволяє іноземцям вивчати іспанську мову та здобувати якісну університетську освіту.
Ліфт нагору
Система освіти в Іспанії вибудувана дуже чітко і нагадує ліфт, що піднімається вгору. На своєму шляху він робить зупинки. На кожній з них частина пасажирів виходить, а решта їдуть далі. Нас цікавитимуть ті зупинки, на яких наші студенти зможуть увійти в ліфт.
Почнемо з того, що серед понад 21 тис. початкових і середніх іспанських шкіл є як державні, так і приватні, а серед останніх є деяка кількість шкіл-пансіонів. Теоретично в них можна віддавати й досить маленьких дітей. Але чи є в цьому сенс? Як правило, батьки (або самі діти) націлюються на подальший вступ до іспанського вишу. З цього випливає, що й до іспанської школи вигідніше піти на тому етапі, коли там здійснюється підготовка дітей до університету. Що ж це за етап?
Треба мати на увазі, що обов'язкова середня освіта (educacion secundaria obligatoria) розрахована на школярів до 16 років, після чого вони переходять на наступну сходинку (educacion secundaria post-obligatoria). Ліфт зупинився: одні діти підуть здобувати професійно-технічну освіту, а інші продовжать підйом до диплома бакалавра, вступивши до бакалавріату - bachillerato (не плутати з міжнародним університетським ступенем бакалавра!). Bachillerato - це дворічна підготовка до університету. От на цій зупинці дитині й варто увійти в ліфт.
У дітей буде можливість обрати один із чотирьох напрямів навчання: природничі науки або медицина, гуманітарні та суспільні науки, природничі науки або техніка. Є також низка предметів, вивчення яких є обов'язковим для всіх напрямів. Знання оцінюються за 10-бальною системою, задовільною вважається оцінка «п'ять» і вище. Тих, хто не склав іспити з кількох предметів, залишають на другий рік.
Отримання диплома бакалавра, в принципі, дає можливість вступати до університету. Але треба мати на увазі, що іспанські виші мають велику автономію і можуть висувати власні умови. Наприклад, деякі університети вважають рівень bachillerato недостатнім і вимагають від претендента пройти додатково спеціалізований передуніверситетський курс Curso de Orientacion Universitaria (COU).
Звичайно, зовсім не обов'язково саджати дитину в іспанський ліфт на поверсі бакалавріат, вона може спокійно отримати атестат зрілості й удома, попутно вивчивши мову в спецшколі або на курсах, а вже потім вступати до іспанського вишу. Теоретично це можливо. Але тільки теоретично.
Складність полягає в тому, що всі абітурієнти - і самі іспанці, і іноземці - незалежно від того, до якого вишу вступають, в обов'язковому порядку повинні складати вступний іспит Prueba de Accesso a la Universidad, або Selectividad. Цим Іспанія суттєво відрізняється від більшості інших зарубіжних країн. Selectividad - комплексний іспит, покликаний виявити загальний рівень освітньої підготовки майбутнього студента. Включено предмети як обов'язкові, так і на вибір вступника (гуманітарного або технічного напряму, залежно від вишу).
Selectividad служить також для того, щоб перевірити, як зарубіжний абітурієнт володіє іспанською.
Як добре влучити в десятку
Не тіште себе ілюзіями: підготуватися до складання цього іспиту самостійно дуже важко. Якщо варіант bachillerato не відбувся, найімовірніше, доведеться скористатися іншою можливістю - записатися на іспанські підготовчі курси для абітурієнтів-іноземців. Там дітей натаскують саме на складання Selectividad. Тривалість курсів різна, від трьох місяців до двох років - залежно від рівня підготовки вступника. Програма занять складається індивідуально для кожного абітурієнта. Неповнолітнім може бути наданий опікун.
Ще дві можливості з успіхом штурмувати Selectividad нам підказали в компанії, яка допомагає батькам відправляти дітей на навчання до Іспанії: «Можна вступити до іспанського приватного коледжу, який готує до цього іспиту, що коштуватиме (з проживанням та харчуванням) 7 тис. євро на рік. «Вищий пілотаж» - такий самий навчальний курс в англійській школі-пансіоні. Він коштуватиме вдвічі дорожче, зате діти отримають подвійну освіту - англійською та іспанською мовами, за англійською та іспанською програмами. Все залежить від того, який подальший освітній шлях батьки намітили для своїх синів і доньок».
Отже, вступний іспит складено, в активі - певна кількість балів. Тепер доведеться шукати університет, де цей результат є прохідним. На деякі найпрестижніші факультети приймають лише відмінників із «десятками», в інших випадках умови можуть бути дуже м'якими: скромних «п'ятірок» буде достатньо.
Останній шанс заскочити в ліфт - це переведення до іспанського вишу з вітчизняного (із втратою року). Між іншим, цей варіант не такий уже й складний. Але є деякі умови: переводитися можна лише після другої складеної сесії і лише з денної форми навчання, напрям навчання в нашій країні має приблизно відповідати тому, куди планується переведення. Треба володіти іспанською мовою - хоч її при зарахуванні перевіряти не будуть, але ж учитися не екзаменаторам!
Природно, іноземців приймають і на магістерські, і на докторські програми. Частина з них пропонується англійською мовою.
За прикладом наслідного принца
Тепер, мабуть, варто познайомитися з тими навчальними закладами, куди ми так прагнемо. Сьогодні в Іспанії налічується понад 60 вишів, готових прийняти іноземців. Переважна більшість університетів - державні, вони дають можливість здобути прекрасну освіту класичного зразка, до того ж за цінами, які порівняно із середнім європейським рівнем, швидше, можна назвати символічними (800-1.000 євро на рік). У приватних вишах навчання в кілька разів дорожче, але вони пропонують нові професії, на які ще довго зберігатиметься підвищений попит.
Традиційно університети сильні у викладанні історії, філософії, фізики, мистецтв. З нових курсів популярністю користуються, зокрема, інформаційні технології, біомеханіка, готельна справа, екологія, туризм.
В іспанських університетах (чи не знак якості!) навчалися члени іспанської королівської родини. Так, король Хуан Карлос I у 1960-1961 роках був студентом Мадридського університету, де вивчав конституційне та міжнародне право, економіку й податки. Інфанта Елена-Марія, старша дочка королівського подружжя, здобула магістерський ступінь з педагогіки в університеті Comillas у Мадриді, а молодша дочка інфанта Кристина опановувала політичні науки в мадридському університеті Соmplutense. Що ж до спадкоємного принца Феліпе, то він вивчав право та економіку в Мадридському автономному університеті.
Присуджувані в Іспанії наукові ступені мають назви, відмінні від тих, які прийняті у сфері вищої освіти в багатьох інших країнах.
Своєрідна структура університетів країни відрізняє їх від європейських та американських. До їхнього складу входять чотири види навчальних підрозділів. Це університетські факультети (facultades universitarias), де можна вивчити всі дисципліни, крім технічних. Після трьох років навчання отримують ступінь дипломованого спеціаліста - Diplomado, а при подальшому навчанні - ступені наступних рівнів вищої освіти (аналоги магістра, доктора наук). Це також вищі технічні училища (escuelas technicas superiores), що дають можливість отримати такі ж ступені. Крім того, існують університетські школи з професійною орієнтацією (до речі, вони проводять конкурс документів та особових справ, без іспитів) та університетські коледжі, що дають вищу освіту першого рівня (бакалавр).
V як victoriaUniversidad de Salamanca - один із найстаріших університетів у світі, створений у 1218 році. Кажуть, спочатку він довгий час суперничав з Оксфордом. На його лавах сиділи люди, які стали гордістю Іспанії, - Сервантес, Кальдерон, Лопе де Вега. З цим університетом пов'язані багато легенд і переказів. Наприклад, старовинна прикмета говорила, що успішно складе іспит лише той новачок, який відшукає в орнаменті на фронтоні сховану там жабу. Ще одна легенда пояснює, як в Іспанії з'явилася корида. Якщо зайти у внутрішній двір університету, одразу впадає в око, що стіни вкриті червоними літерами V (victoria, перемога). Цю позначку за часів Середньовіччя залишали ті, хто отримав докторський ступінь. Студент, який довів свою спроможність у науках, мав ще довести й те, що він став справжнім чоловіком, і для цього вбити бика. От ті, кому це вдавалося, і ставили на стіні переможний знак V кров'ю вбитої тварини. Однак траплялося, що гинув не бик, а людина. Оскільки навчання коштувало дуже дорого і випускники цінувалися на вагу золота, їм стали дозволяти купувати собі дублера, який бився з биком за гроші. Так і виникла корида.
Одним із найкращих університетів Іспанії вважається також Мадридський, до складу якого входять 19 факультетів, Вища школа інформатики, шість університетських шкіл, 30 інститутів і 12 шкіл професійної спеціалізації. До числа престижних належать і такі молоді університети Іспанії, як Севільський і Валенсійський.
У Барселоні знаходиться університет ESADE, що входить до десятки найкращих європейських університетів і бізнес-шкіл. ESADE, де викладання ведеться іспанською та англійською мовами, має економічний і юридичний факультети, а також відділення туризму та школу іноземних мов. ESADE є центром прийому екзамену D.E.L.E., що підтверджує, що іноземець вільно володіє іспанською мовою. У Барселоні ж знаходиться Вища школа туризму Euroaula, створена при університеті міста Жирона. Спеціалізації - готельний бізнес та управління закладами громадського харчування, туристичні компанії, консультант і гід (засоби інформації в туризмі). Студенти вивчають такі предмети, як структура ринку туризму, вступ до економіки, основи права, звітність, структура та обладнання готелів та інші. Вивчаються також дві іноземні мови. Студенти проходять стажування в готелях і туристичних агентствах. Euroaula пропонує також курси підвищення кваліфікації та перепідготовки професіоналів за такими напрямами, як вступ до Інтернету, інформатика та діловодство, екологічний туризм, програми з розваги туристів, протокол та етикет, прикладна інформатика та інші.
Другу вищу освіту можна здобути і в Університеті Гранади. Особливим попитом користуються готельно-туристичний бізнес, міжнародне право, світова економіка.
Язик до Барселони доведеВраховуючи зростаючий попит на вивчення іспанської мови іноземцями (а у світі сьогодні кількість таких далекоглядних людей наближається до мільйона), Іспанія створила розгалужену мережу мовних шкіл. Їх налічується кілька сотень. Є певні стандарти навчання мови, що визначаються Інститутом Сервантеса. Єдиний для всіх іноземців стандарт володіння іспанською мовою підтверджується дипломом D.E.L.E. (Diploma de Espanol como Lengua Extranjera), для його отримання треба скласти спеціальний іспит, до якого готують усі хороші мовні школи. Вони, до речі, прагнуть перевершити одне одного в різноманітності: одні роблять акцент на курсах підвищеної складності, таких як іспанська для юристів, менеджерів з туризму, комерсантів. Інші пропонують своїм студентам у вільний час зайнятися спортом і верховою їздою або розважають їх екскурсіями, танцями та прогулянками на яхтах.
Загалом, знайти відповідний варіант нескладно. Головне - це те, що в Іспанії навіть найнудніше зубріння перетворюється на свято, а в університетських містах життя нагадує вічну молодіжну тусівку. Одне слово - movida!