У XV столітті російський монах Філофей винайшов цікаву теорію: в історії людства було три Рими, а четвертому не бувати. Тобто. Був Перший Рим на Тибрі, занепав і впав. Був Другий Рим на Босфорі, він же Константинополь, занепав, став Стамбулом і впав. Є Третій Рим на Москві-ріці, він стоїть, стоятиме. А четвертому Риму - не бувати.
Ідея самовпевнена, бо немає нічого вічного під місяцем. Але як би там не було, її відомість у нас мала б приваблювати мешканців Рима №3 до Рима №1. Цього не відбувається: у Римі на Тибрі російську мову поки що можна почути рідко (кажу не про туристів, яких, утім, не дуже багато, а про тих росіян, які обрали це місто як своє постійне чи тимчасове помешкання). Частіше чуєш англійську, американську, французьку, німецьку, японську мову. Не те що в Лондоні, Нью-Йорку, Берліні та Парижі, де по-російськи говорять уже на кожному кроці. Це дивно: Рим - чудове місто, надзвичайно гарне, неймовірно різноманітне і, попри деякі незручності, дуже комфортабельне. І - що важливо - він поки що відсотків на 20 дешевший, ніж Лондон, відповідно, дешевший навіть за Берлін.
Але одразу вгамуймо пал тих, хто бажає купити собі квартиру в Римі. Є немала перешкода - ставлення римлян до іноземців. Їх можна зрозуміти. З одного боку, іноземці становлять одну з найважливіших статей доходу міста. З другого - римляни втомилися від мільйонів туристів, які без діла тиняються вулицями, погано розуміють місцеві коди поведінки й лізуть у всі щілини.
Крім того, мешканців Рима, природно, дратує, що в місті є десятки тисяч "сплячих квартир", які належать багатим іноземцям, що живуть там від сили місяць на рік, а решту часу стоять зачиненими. Квартирне питання в місті стоїть гостро, а тут - "понаїжджали всякі й навіть тут не живуть".
Додайте до цього римський nonmefregismo ("а мені на це начхати").
Тому, зважаючи ще й на сюрреалізм італійської бюрократії, щоб купити чи винайняти якусь нерухомість у Римі, іноземцеві доведеться продертися крізь деякі перепони. Якщо він готовий одразу чи за зрозумілою схемою заплатити потрібні гроші, не факт, що угоду буде здійснено легко. Римляни, при всій відкритості їхньої душі, підозрілі до чужинців.
Приклад. Емігрант із СРСР у 1981 році, чекаючи на можливість в'їхати до США, опинився транзитом на три місяці в Римі й закохався в Італію. В Америці зробив непогану кар'єру автора та ілюстратора дитячих книжок. І три роки тому вирішив оселитися з родиною в Римі. Почав шукати квартиру. До нього, попри його американський паспорт і всі банківські гарантії, принюхувалися. "Американець? А чому в нього російське прізвище? А чи не бандит він? І що це за професія - письменник і художник?" Ситуацію врятував випадок. Саме під час пошуку квартири в книгарні Rinascente, одній із найвідоміших у Римі, відбулася презентація його нової книжки, виданої в Італії. Господарі будинку, де містилася бажана квартира, побачили, що їхній потенційний покупець вітається з дуже шанованими людьми, яких показують по телевізору, і сумніватися перестали. Нині пан Романський живе у дуже гарній квартирі в одному з наймиліших місць Рима, поруч із парком Villa Celimontana.
Perche Roma ("чому Рим")?
Перш ніж вирішити переселитися до Рима, природно, варто замислитися, чому саме туди.
Позитивний аргумент. Це одне з найкрасивіших і найбагатших на пам'ятки культури та мистецтва міст планети. Клімат там, як би там не було, кращий, ніж у Москві, Дубліні та Лондоні. Там досі дихає атмосфера dolce vita (хоча вже не така спокуслива, як за часів Фелліні). Там можна блукати вулицями й мріяти, а можна й плідно працювати: Рим - це столиця однієї з головних європейських країн. Від Рима близько до інших європейських центрів, а до східного берега США летіти на чотири години менше, ніж від нас. Нарешті, у Римі багато зелених просторів, де легко дихається.
Негативний аргумент. У Римі найвищий рівень шуму серед європейських мегаполісів. Там жахливий вуличний рух, і тільки неймовірне вміння римлян лавірувати з точністю до сантиметра в потоці машин, скутерів і пішоходів дозволяє уникнути каліцтва, а то й вірної смерті. У Римі процвітає корупція, і внаслідок цього майже все залежить від зв'язків. Нарешті, клімат там може бути огидним. Улітку - "собачий час", тобто caniculae. Термометр піднімається до 40 градусів, місто розжарюється, як сковорідка, дихати нічим. Узимку температура рідко падає нижче п'яти градусів, але можливий пронизливий вітер і дощ на половину тижня.
Тож думайте. І не забувайте, що Рим - місто дивне й чудесне. Вибирайте ті шматочки його мозаїки, де вам зручніше. Для зручності вибору врахуйте, що Рим поділений на 27 районів, розташованих по спіралі, починаючи з Castel S. Angelo (1) і закінчуючи E.U.R. (27).
Вибрати нелегко. Ідеальне місце проживання можна знайти на відстані 20 км від римського Форуму, де стоїть "Золота миля" - місце, де за часів давніх римлян починалися відліки поїздок від міста до решти всесвіту. Наприклад, можна купити віллу чи будиночок на Альбанських пагорбах або десь біля містечка Фраскаті, неподалік від Кастелло-Гандольфо, літньої резиденції Римського понтифіка. Там прохолодно навіть у канікули, зелено, але ціни ті самі, що на Французькій Рив'єрі чи на березі Женевського озера.
Можна спробувати придбати апартамент у центрі історичного Рима. Ідеально — щоб позаздрили багато міжнародних мільйонерів — купити велику квартиру в Театрі Марчелло. Це величезна споруда, наполовину менша, ніж Колізей, побудована понад 2000 років тому, природно, сильно зруйнована, потім відреставрована і перетворена на туристичний об'єкт. Але частина його аркад і виїдених часом колон приховує одні з найдорожчих квартир у світі. Жити там — серйозніше, ніж придбати житло в Кенсінгтон Гарденз у Лондоні або оселитися на авеню Гош у Парижі. Але це корпоративні квартири, і щось там купити можна буде, тільки якщо всі швейцарські гноми і Білл Гейтс збанкрутують за три хвилини, а ви встигнете це зловити.
За бажання можна спробувати стати власником однієї з вілл на пагорбі Джаніколо поруч із Ватиканом, де суціль посольства, а спокій охороняють карабінери, що стоять на кожному розі. Зелено, тихо і дуже дорого. Приблизно таке ж місце — Паріолі, поруч із садами Пінчо і Віллою Боргезе. Житло тут має захмарну вартість. Трохи дешевше, але теж дуже дорого — квартира на верхньому поверсі якогось старовинного палаццо в центрі міста, з власним садом на даху і панорамним видом.
Це — ідеальні, тобто майже недосяжні варіанти. Тепер — про їхню протилежність, про місця в Римі, де селитися не варто.
Як у будь-якому великому місті, у Римі є дешеві та криміногенні, віддалені від центру передмістя, розташовані вздовж залізничних колій і автострад і забудовані обшарпаними блочними коробками. Збудували їх здебільшого в 50-70-ті роки, коли населення Рима бурхливо зростало, а тепер не знають, що з ними робити — комунікації постаріли, і будь-яка засувка на водопроводі заміною не обійдеться. Такими є, наприклад, Пренестіно Торпіньяттара (22), Гарбателла Тор Маранча (25), нижня частина Портуенсе (23) і Праті Фіскалі (12).
Але треба враховувати, що іноді за пів кілометра від цих похмурих бетонних хащів трапляються цілком чарівні квартали. Зовсім особливе місце на самому півдні міста — район E.U.R. Назва — абревіатура від Esposizione Universale di Roma, "Всесвітня Римська виставка", комплекс, який Муссоліні почав будувати в 1942 році і зі зрозумілих причин не добудував. А територія виставки була задумана як зразковий фашистський мікрорайон для робітників. Будівництво було завершено в 50-70-ті роки, а останнім часом E.U.R. зазнав модернізації. Тут нетипові для Рима прямі широкі вулиці з курйозними назвами (проспект Електроніки, проспект Громадянськості, проспект Соціального забезпечення, проспект Спортивних досягнень...), доволі зелено, муссолінієвські мегаломанські споруди нині здебільшого зайняті офісами різних компаній, недорого і досить приємно. Але зовсім несхоже на Рим у звичному уявленні.
Дуже колоритне і поки що цілком помірне за цінами місце — Тестаччо. Тестаччо розташований на стику Джаніколо-Трастевере (5), Трастевере-Авентіно (6) і Віале Марконі (24) і забудований був здебільшого за Муссоліні як економічне житло для робітників. До 70-х Тестаччо став досить неблагополучним районом, але потім поступово почав перетворюватися з напівтрущобного місця на цілком симпатичне. Будинки почали реконструювати відповідно до сучасних стандартів, сюди перебиралися представники інтелігенції та середнього класу, відкривалися модні магазини, галереї та ресторани. Але при цьому Тестаччо зберігає особливу, дуже живу атмосферу, яка змушує згадати фільми великого Фелліні.
Тепер — про місця дорожчі, але більш-менш доступні. Поруч із Тестаччо — Авентинський пагорб. Якщо вас не цікавить міська тусівка, ви любите тишу і зелень, і при цьому у вас достатньо коштів, цей район Рима — для вас. Сюди рідко дістаються туристи (хоча до Колізею та Форуму десять хвилин пішки), навколо посольства та монастирі, свіже повітря, недарма римські патриції тут селилися здавна.
Якщо ж близькість до міської цивілізації для вас є ключовим фактором, варто задуматися про невелику квартиру в районі віа Венето, Квірінале — Вімінале (3), тут найбільша концентрація американських мешканців Рима, дорогих готелів і дорогих і дуже поганих ресторанів. Місця там схожі на Великі бульвари Парижа, тільки з меншим розмахом. Можна спробувати знайти щось поруч із п'яцца Навона, п'яцца делла Ротонда або п'яцца ді Спанья (Пантеон — П'яцца Венеція, 2). Кажу про невелику квартиру, тому що про велику — див. вище. Але й щось більш-менш двокімнатне навряд чи обійдеться вам дешевше пів мільйона євро.
Гуманніші умови — в буржуазних районах навколо нижньої частини віа Фламінія (Фламінія — Паріолі, 16) і п'яцца Мадзіні (Праті — Делла Вітторія, 15). Там забудова переважно кінця XIX — початку XX століть, тобто у вас не буде можливості милуватися кам'яною кладкою та дерев'яними балками XVI століття, зате є ліфт і, взагалі, схоже на те, до чого ви звикли, якщо живете у звичайному європейському місті.
Дедалі престижнішою стає верхня частина району Монтеверде, поруч із парком Доріа-Памфілі та з посольським кварталом на верхівці пагорба Джаніколо (Вілла Памфілі, 20). Тут поки що дешевше, ніж на пагорбі Авентіно, і більш простонародно, але напевно через п'ять років цей район ставатиме дедалі дорожчим.
Нарешті, у цьому короткому огляді про район, у якому я сама живу вже чотири роки і дуже щаслива. Це - Трастевере («Затибр'я») - Gianicolo - Trastevere, 5. Першими тут, ще в IV столітті до н. е., поселилися євреї, сирійці та інші вихідці з Малої Азії. Тобто - «приїжджі». У ті часи Трастевере не вважалося частиною Рима, хоча до Капітолія - 15 хвилин пішки. Цей квартал переживав і часи розквіту, і перетворювався на нетрі. Нині це один із наймальовничіших куточків старого Рима, туристичний, але не перетворений на Діснейленд, і досі зберігає напрочуд дружню, напівсільську атмосферу. Ціни тут стають дедалі вищими, і я побоююся, що з часом Трастевере стане таким же дорогим, як округа п'яцца Навона і віа Джуліа. Що ж, хто не встиг - той запізнився.
Усе це - лише розрізнені камінці римської мозаїки. Збирайте її самі та пам'ятайте, що Рим - місто настільки різноманітне, що зрозуміти його до кінця не можуть самі римляни.
Агата ФАРРЕЛЛ-КЛІВІО.
Переклад Анни СОЛОВЙОВОЇ.