Карловарська «Бехеровка» на сьогодні є найбільш продаваним лікером у сегменті гірких трав'яних лікерів
Як зазначає «Радіо Прага», ще до винаходу знаменитого лікеру родина Бехер відігравала помітну роль у житті Карлових Вар. Німець Георг Бехер переїхав до цього міста Західної Чехії приблизно в другій половині XVI століття, а його син став міським мірошником. У середині XVII століття родина отримала право відкрити в місті аптеку, якою вони володіли протягом двох з половиною століть. Поступово Бехери перетворилися на найбагатшу та найвпливовішу родину цього знаменитого курортного міста, а її представники обіймали важливі посади – були членами міської ради і навіть бургомістрами.
Бехери в історії карловарських готелів та колонад
Саме Бехери збудували в Карлових Варах так звану Чеську Залу, яка пізніше перетворилася на знаменитий гранд-готель «Пупп». Одним із найвідоміших членів родини був лікар Давид Бехер, який жив у XVIII столітті. Він заклав основи бальнеології – науки, що вивчає походження та фізико-хімічні властивості мінеральних вод, а також методи їх використання для профілактики захворювань.
Давид Бехер виділив базові хімічні елементи карловарської води, вказав на важливе значення вуглекислого газу, що міститься в ній. Давид Бехер чимало сприяв зведенню над цілющими джерелами павільйонів та колонад, без яких сьогодні неможливо уявити цей чеський курорт.
Цей «Гіппократ із Карлових Вар», як називали його сучасники, радив своїм пацієнтам пити воду прямо на місці, поки вона найбільшою мірою зберігає свої лікувальні властивості.
Слава і гордість Карлсбада
Його племінник Йозеф Вітус Бехер (1769-1840) на початку XIX століття прославив Карлові Вари на весь світ, створивши знаменитий лікер. І сьогодні в Карлових Варах діє фабрика, що виробляє зелені пляшки з етикеткою, яка не змінювала свого вигляду з XIX століття. Директор Томаш Бризгал підтверджує – і в наші дні склад трав, на яких настоюють лікер, зберігається в секреті: «Звісно, конкретний перелік ми не озвучуємо. Можу, однак, відкрити таємницю, що це – суміш двадцяти видів трав і прянощів. Трави збирають, в основному, в Чеській Республіці та Центральній Європі, а прянощі, звісно, прибувають із далеких країн – з Азії та Африки».
Про секрети «Бехеровки» існує чимало легенд, частина з яких – чиста правда. Наприклад, точний склад трав знають лише дві людини, і Томаш Бризгал це підтверджує: «Так, це так. Якраз я і мій колега Богуслав Піх і є ті двоє обраних, які знають рецепт. Ми пов'язані не лише обіцянкою зберігати таємницю, а й договором про секретність, який ми підписали».
Богуслав Піх свято оберігає таємницю лікеру вже 45 років. Щоб збити зі сліду бажаючих дізнатися секретний рецепт «Бехеровки», керівництво підприємства навіть замовляє зайві трави, змінює продавців прянощів. «Жоден із постачальників не повинен знати, який конкретно обсяг прянощів нам потрібен на рік, і які саме види трав. Все це – частина нашого секрету.
Ми не можемо надіслати комусь конкретний список: «Пришліть нам стільки-то того і стільки-то іншого», – сміється Томаш Бризгал. Не секрет, що основа «Бехеровки» – це винний дистилят, що містить приблизно 75% алкоголю. Подібна рідина, отримувана шляхом перегонки виноматеріалу, слугує основою для бренді та інших подібних алкогольних напоїв. Із розсекречених інгредієнтів лікеру можна назвати перець, корицю, аніс, апельсинову цедру, кардамон...
Рецепт з англійським акцентом
Однак повернімося до творця лікеру. Йозеф Вітус Бехер був торговцем колоніальними товарами і, як багато членів родини, серйозно цікавився хімією і, звісно, розбирався в спеціях. Коли йому виповнилося 25 років, Йозеф заснував своє перше підприємство з виготовлення спиртних напоїв і почав робити лікери.
А потім стався той Господній великий випадок, який нерідко стає поштовхом для найважливіших відкриттів. У 1805 році в домі Бехера «У трьох жайворонків» оселився якийсь князь Максиміліан Фрідріх фон Плеттенберг зі своїм особистим лікарем – англійцем Крістіаном Фробрігом.
Бехер часто вів бесіди з англійським медиком, з яким тісно здружився. Обидва знавці хімії нерідко обговорювали трави та їхні властивості, і на прощання Фробріг залишив своєму карловарському приятелеві рецепт якогось лікеру. Два роки Йозеф Вітус доопрацьовував цей напій, який у 1807 році почав продавати як шлункові краплі – недарма вважається, що «Бехеровка» стимулює травлення.
У маленьких пляшечках рідина для шлунка продавалася прямо в домі «У трьох жайворонків» під назвою Carlsbader English Bitter – на згадку про того самого англійського медика. Потім лікер отримав назву Original Karlsbader Becherbitter і поступово завоював величезну популярність, причому не лише в межах Австрійської імперії, а й за кордоном.
Свій таємний рецепт Йозеф Вітус Бехер залишив сину Яну (Йоганну) Бехеру (1813–1895), який з 1838 року взяв випуск лікеру у свої руки. У 1866 році «Бехеровку» почали розливати в типові плоскі півлітрові пляшки, чий дизайн придумав зять господаря – Карл Лаубе. Сама етикетка лікеру – справжня криптограма символів і загадок. На ній важко не помітити літери JB, тобто «Ян Бехер», але це далеко не все – зображення двох прянощів, кориці та гвоздики, відкривають таємницю рецепту цього лікеру. У 1907 році пляшка набула свого зеленого кольору – він захищає напій від проникнення сонячних променів і зберігає аромат трав.
Сьогодні в Карлових Варах у колишньому приміщенні фабрики відкрито музей – Jan Becher Muzeum, який щороку відвідує 60 тисяч туристів. Там зберігаються старовинні етикетки, пляшки і навіть бочки, в яких визрівав знаменитий лікер, який колись створив Йозеф Вітус Бехер. А його син Ян Непомук Бехер, чий підпис донині красується на кожній етикетці лікеру, вважається засновником фірми, без продукції якої неможливо уявити не лише Карлові Вари, а й саму Чехію.
У ХХ столітті «Бехеровка» перетворилася на один із найпопулярніших чеських брендів на світовому ринку. У 1997 році компанія стала частиною міжнародного холдингу Pernod Ricard. Сьогодні «Бехеровка» експортується до більш ніж 40 країн світу – минулого року продажі перевищили 3,6 мільйона літрів.
Як пити знаменитий чеський лікер? «Бехеровка» легко змішується з іншими напоями, тому вона така популярна при приготуванні коктейлів. Найвідомішим можна назвати «Бетон», у якому поєднуються «Бехеровка», тонік і лайм. Цей коктейль навіть був представлений на міжнародній виставці EXPO 1967 у Монреалі.
Тим, хто віддає перевагу пити чистий лікер, Томаш Бризгал радить охолоджувати напій до нуля градусів, однак все, звісно, – справа смаку.