Але це так, до слова. Адже враження від прочитання одного з путівників, у якому столиця грецької держави була представлена настільки непрезентабельно, стали найбільшим розчаруванням під час подорожі до Афін. І, слава Богу, єдиним. Хоч недоліків на землі древніх еллінів виявилося достатньо. Якщо дивитися на речі очима нашої людини, природно.
У витоків європейської цивілізації
Навіть якби Греція не розташовувалася в зоні середземноморських субтропіків, якій сам Бог велів бути курортною, нагородивши її масою привабливих для будь-якого відпочивальника елементів, територія Древньої Еллади користувалася б великою популярністю. І річ тут значною мірою полягає в тому, що цивілізація, яка виникла на території, де нині розташоване грецьке королівство, цілком справедливо вважається колискою цивілізації європейської.
Якщо ви не встигли забути історію стародавнього світу, яку вивчали в школі, то повинні знати, що Стародавня Греція - окрема віха в цьому розділі. Віха цілісна, самодостатня, але водночас без неї - нікуди.
Перші ознаки появи цивілізованої людини на території Стародавньої Греції відносяться до дуже давніх часів. Місце, на якому розташовані Афіни, за переказами, отримало своїх перших мешканців приблизно в XVI-XIII ст. до н. е. Мабуть, не дивно, що місто просто перенасичене пам'ятками давньоеллінської культури, якими нинішні греки надзвичайно пишаються. Хоча, якщо врахувати, що з часів розквіту тієї давньої цивілізації по грецькій землі пройшлися навалою вандали, остготи, болгари, албанці та інші народності, про чистоту грецької раси (а також її права на спадщину давніх еллінів) можна посперечатися.
Але як би там не було, пам'ятники давньої культури, якими пишаються греки, на які задивляється весь світ, знаходяться в Афінах, і саме це надає місту неймовірний колорит. Серед сучасних будівель, одягнених у скло, Акропольський пагорб із Парфеноном виглядають дуже навіть мальовничо. А храм Зевса Олімпійського на площі Конституції дуже навіть гармонує з Національним садом, будівлею Парламенту та Панафінейським стадіоном.
Давнина в Афінах тісно переплелася із сучасністю, і вже за одне це столицю Греції слід любити й цінувати. Іншого такого міста у світі немає. Тому, хто там ще не був, наполегливо рекомендую завітати. Не пошкодуєте.
І, мабуть, єдине відчуття, з яким ви будете покидати це місто, буде жаль. Жаль про те, що не все вдалося подивитися, не скрізь вдалося побувати кілька разів і насолодитися тим, що виявилося непідвладним часу та руйнівному впливу людської діяльності.
Перераховувати всі пам'ятки Афін немає сенсу - можна щось упустити і надати неповну картину цього діючого та густонаселеного музею просто неба. Але, мабуть, ті, кому цікаві культурно-історичні пам'ятки, чудово знають про їх наявність, а також про те, у якій чималій кількості вони є в столиці Греції. Тим же, хто далекий від мистецтва, для кого Афіна Паллада та афінська Плака - тотожні поняття, навіть перелік найзаповідніших місць Афін із розширеними коментарями ніяк не допоможуть.
Без чого Афіни - не Афіни
Своєю назвою Афіни завдячують богині Афіні Палладі - богині-діві, яку шанують як богиню війни й перемог, а також богиню мудрості, знань, мистецтв і ремесел. Згідно з легендою, Афіна вийшла з голови Зевса - головного бога в давньогрецькій міфології - у повному військовому обладунку.
Згідно з іншою легендою, коли жителі міста, названого згодом Афінами, попросили одного з головних божеств Олімпу взяти покровительство над ними, виникла суперечка між Афіною та богом моря Посейдоном. Щоб завоювати прихильність городян, Посейдон своїм тризубцем ударив по скелі, звідки негайно забило джерело (з огляду на гірський ландшафт і спекотний клімат - подарунок більш ніж гідний).
Мудра Афіна відповіла ще більш гідно - встромила спис у землю, який перетворився на перше оливкове дерево. Дерево, завдяки якому й прославилася Греція - один із найбільших у світі експортерів оливкової олії та, природно, самих оливок.
Після такого дару елліни більше не роздумували й прийняли покровительство доньки Зевса, а на її честь на Акрополі було зведено неповторний храм Парфенон. «Неповторний» - тому що були спроби збудувати такий самий (наприклад, у США), але всі потуги наслідувачів наштовхнулися на секрети архітекторів Парфенона, які полягають в оптичних обманах людського зору, на підставі чого й були збудовані колонади храму.
Афіни небезпідставно вважаються приморським містом, про будівництво дачних будинків у якому мріяли ще патриції. За давніх часів афіняни славилися лідерами в загальногрецькому морському союзі, який дуже успішно протистояв нашестю персів. До речі, одне з найбільших досягнень еллінів, на думку їхніх нащадків, полягає в тому, що давні греки змогли зупинити просування азіатів на захід, зберігши передумови для розвитку Європи в тому вигляді, у якому вона існує сьогодні.
Але, незважаючи на історичні підопліки та велику кількість пляжів розташованих біля самого узбережжя готелів, Афіни не є приморським містом у чистому вигляді. Великі Афіни, що включають у себе низку передмість, - так. Безпосередньо Афіни - ні.
Але це не заважає столиці Греції приваблювати любителів відпочинку на морі. Затока Саронікос, на березі якої ще в середині минулого століття розташовувалися дачні селища та добре відоме у світі спорту портове передмістя Пірей (у ньому базується найкращий футбольний клуб Греції «Олімпіакос»), нині - у межах міста. На карті, звісно, там усе ще значаться, скажімо, Вуліагмені чи Гліфадія, але насправді це вже - самісінькі Афіни.
Місто, схоже на сонце
Афіни за останні півстоліття розрослися дуже і дуже. Потовстішали, погладшали, обзавелися потомством, кількість якого в межах Великих Афін сягає п'яти мільйонів осіб.
Столиця є столиця. Вона завжди притягує до себе підвищену увагу. Тому недивно, що саме до Афін спрямовувалися делегації переселенців - як із грецьких містечок, так і з-за кордону. Наприклад, з СРСР та Туреччини. Словом, спільними зусиллями населення головного грецького міста суттєво збільшилося.
А оскільки кількість мешканців зростала, відповідно, зростали й обсяги необхідної їм житлової площі. При нинішніх технологіях зведення висотних будівель, здавалося б, жодних складнощів не повинно було б бути. Але... Згідно з усталеним в Афінах законом, жодна будівля не повинна сягати рівня Акрополя - цього серця столиці, її давнього цементуючого ядра, на якому та біля якого розташовані найвідоміші історичні місця. Афіни забудовувалися невисокими, за нинішніми мірками, п'яти- та семиповерховими спорудами, що змушувало місто розширюватися та розповзатися по долині.
Місто, якщо поглянути на карту, схоже на сонце, промені якого ведуть із центру на околиці. Вони перетинаються павутинками дрібних промінчиків, які створюють загальну картину міської транспортної мережі. Ця мережа заплутана, незважаючи на удавану стрункість міських кварталів.
Наземний транспорт здебільшого рухається через центр. Тому з району в район іноді зручніше діставатися своїм ходом і витратити на подорож півгодини, ніж їхати з пересадками на громадському транспорті та опинитися в місці призначення за годину. Щоправда, для цього слід орієнтуватися в назвах (а вони здебільшого, якщо присутні, написані грецькою) вулиць та в їхній неймовірно заплутаній нумерації будинків. Або хоча б у межах мінімальної норми володіти англійською.
Греки, слід зазначити, хлопці вельми дружелюбні та завжди готові прийти на допомогу. Навіть якщо вони самі не знають, де знаходиться потрібний вам об'єкт, вони все одно вкажуть шлях. Наскільки він точний - питання інше, але без відповіді, будьте певні, ви не залишитеся. Тому зупиняти доведеться чи не всіх зустрічних, щоб отримати інформацію в комплексі та зробити правильні висновки.
Як би дивно це не звучало, з метро афіняни познайомилися лише два роки тому. До початку XXI століття в межах міста існували наземні аналоги підземки, але нагадували вони, радше, лінії пересування приміських електричок, та й розгалуженістю похвалитися не могли.
Природно, з культурою поведінки в метро елліни (вони наполегливо називають себе саме так, вважаючи, що «грек, грецький» - слова римського походження) не знайомі. Вхід і вихід із вагона в Афінах відбувається в абсолютно довільному порядку. При цьому ті, хто входить у вагон, починають рух уперед одразу ж, щойно відчиняються двері. А ті, хто збирався вийти, у цей час ще сидять на своїх місцях. Штовханина, самі розумієте, неймовірна. Але цей недолік грекам можна пробачити. Тим більше що відсутність навичок пересування в метро доповнюється традиційною еллінською неквапливістю, лінню та прагненням відкладати все на останній момент.
Напевно, саме тому затори на вузьких вуличках Афін, яких у місті переважна більшість, - не рідкісне явище. Більше того - звичне.
Манера поведінки афінян на вулицях вирізняється рідкісною недбалістю. Сам бачив, більше того - брав участь, піддавшись загальному настрою, у переході восьмисмугового шосе в місці, для нього зовсім не призначеному. Втім, це було більше схоже не на перехід, а на петляння зайця між автотранспортом. Причому колективне.
Їздити цим містом не простіше, ніж ходити пішки. Найуніверсальнішим засобом пересування можна вважати мотоцикл або моторолер. На них легко лавірувати як між припаркованими в повному безладі автомобілями на вузьких вуличках, так і в заторах, які досить часто утворюються на ширших дорогах.
Як організатори Олімпійських ігор 2004 року, які відбудуться саме в Афінах, збираються вирішувати транспортну проблему - загадка ще та. Напевно, найпростіше або виселити на цей час половину мешканців за межі столиці, або збудувати нове місто, де й провести змагання чотириріччя.
Принаймні, жвавої будівельної діяльності в Афінах не спостерігається, хоча багато будівель реставруються та приводяться до ладу. Але темпи, темпи... Вони дуже бентежать. І дай Боже, щоб до відкриття Олімпійських ігор в Афінах вдалося збудувати або відреставрувати хоча б дві третини того, що було намічено.