Віртуальна «монополізація» Штатами цілого континенту відбувається не без невільного потурання канадців. У той час як Америка невпинно являє себе, наполегливо пропонуючи світові полюбити своє відполіроване до неймовірної правильності обличчя, Канада намагається власне обличчя знайти. Коли в канадця запитають, хто він такий, він, швидше за все, відповість «не американець». Але негативне визначення не вносить ясності в метушливу канадську душу. Кажуть, немає іншої країни, громадяни якої були б так само сильно стурбовані спробою усвідомити або знайти самих себе, пошуком того, що англійською називають «identity» і відносно правильно перекладають українською як «національна ідентичність». Цілісний канадський міф все ще не створений, і вираз «канадський народ» все ще звучить якось дивнувато.
«Але ж живуть якось?» – скажете ви. Живуть, і непогано, відкриваючи дітям на майбутнє Offshore Trusts, а експерти ООН ось кілька років тому порахували, вийшло – найкраще за всіх у світі живуть канадці. Повітря і вода чисті, медицина безкоштовна, працюєш – платять непогано і регулярно, залишишся без роботи – допоможуть грошима... У хіпі, пам'ятаєте, такий девіз був – «just being», просто жити. А попутно самовизначатися...
ПРИРОДА
Це те, чого в Канаді найбільше, більше, ніж людей, будинків і машин. Чверть країни вкрита лісами – ялина, сосна, ялиця. Ліси потроху рубають для потреб найбільшого у світі целюлозно-паперового виробництва, але рубають дбайливо – канадці зациклені не лише на ідеї ідентичності, а й на екології. Рух «Грінпіс» народився саме в Канаді. Тільки на семи відсотках канадських земель росте щось, окрім деревини, однак цей клаптик колишніх прерій настільки родючий і ретельно оброблений, що канадці збирають там хліб для себе і на продаж – країна вважається найбільшою світовою житницею. Канаді ж належить десята частина світового запасу прісної води. Мається також у достатніх кількостях нафта і газ. Людей менше – в деяких місцях всього по три людини на квадратний кілометр, а більша частина (90% з 29 мільйонів) – живе на півдні країни, тіснячись на 12% величезних канадських територій. Що вдієш, клімат...
КЛІМАТ
У Канаді чотири яскраво виражених пори року. Взимку, наприклад, сніг, чимало лякаючий домосідів з Аризони та Нью-Мексико, які вибралися в сусідню країну. Влітку – спека. Не скрізь, правда. Найтепліший клімат – у провінціях уздовж кордонів зі Сполученими Штатами, найспекотніше місце влітку – облюбована українцями Манітоба, південь Британської Колумбії та Онтаріо. Природні зони в Канаді ніби зсунуті на південь. Клімат Монреаля, що лежить на широті Сімферополя, ненабагато м'якший, ніж у Москві, а на широті Москви у східній Канаді вже тундра. Найм'якший клімат (якщо про міста) у Ванкувері та Сент-Джонсі, найлютіші морози взимку в Єллоунайфі, Саскатуні, Вінніпезі та Вайтхорсі.
ГЕОГРАФІЯ
«Торкаючись трьох великих океанів, вона лежить, розкинувши міста, вкрита сіткою меридіанів, непереможна, широка, горда...» Тієї країни, про яку були написані ці вірші, більше немає, тому можна було б подарувати вірші Канаді, тим більше, що все сходиться, навіть про океани. Їх навколо і справді три: Атлантичний, Льодовитий і Тихий. Сусід у Канади один – США, кордон з ним – найдовший неохоронюваний кордон у світі. Географічний поділ Канади такий: атлантичні провінції – Нью-Брансвік, Нова Шотландія, Острів Принца Едварда, Ньюфаундленд; центр країни – Квебек і Онтаріо, провінції прерій – Манітоба, Саскачеван, Альберта, Британська Колумбія; північ країни – Юкон і Північно-західні території.
У країні шість часових поясів, максимальна різниця між ними – п'ять з половиною годин. Столиця Оттава розташована на півночі провінції Онтаріо. Більша частина українських емігрантів так званої «першої» та «другої» хвиль обирала собі на проживання Онтаріо або «провінції прерій».
ІСТОРІЯ
Вузлові проблеми Канади – трансформовані вузлові факти історії країни. Відкрита Канада була британцем Джоном Каботом (під псевдонімом північно-східного Китаю). Погано розуміючи, куди він потрапив, британець поплив далі, зате другий першовідкривач Канади – Жак Картьє, француз, дістався аж до верхів'я річки Св. Лаврентія. За цим французом прийшли інші, відтіснивши аборигенів – індіанців та ескімосів. Вони заснували Квебек і назвали країну Новою Францією.
Жили-поживали французи до 1759 року в Канаді, тим часом між Англією та Францією розгорілася жорстока боротьба за першість на північноамериканському континенті, що отримала назву Семирічної війни. У 1759 році біля Квебека французи програли англійцям вирішальну битву і змушені були віддати їм землі. Французи дуже журилися через програш і намагалися відстояти себе, своє звичне життя від англомовних переможців. Це призвело до утвердження в 1774 році «Квебекського пакту», який гарантував французьким переселенцям офіційне визнання французьких цивільних законів і релігійних свобод.
Тим часом не всім англійцям і шотландцям була до вподоби життя в сусідніх лише формованих Штатах, і частина з них прийшла на схід Канади, утворивши Верхню (англійську) Канаду. У 1848 році Верхня Канада об'єдналася з Нижньою (французькою), і країна потроху стала підбирати під свою юрисдикцію інші регіони. У 1867 році об'єднані на той момент території стали називатися Канадським домініоном. Останнє територіальне придбання країни датується 1949 роком, коли Ньюфаундленд, який найдовше залишався англійською колонією, оголосив себе десятою провінцією Канади.
КОРОЛЕВА ТА ЇЇ ПІДДАНІ
Політичний устрій Канади – конституційна монархія. Королева Великобританії Єлизавета II делегує свої повноваження генерал-губернатору країни. Загалом, все це формальність, але якщо ви, після трьох років постійного проживання в Канаді, побажаєте стати її громадянином, вам доведеться принести урочисту клятву на вірність королеві та її спадкоємцям.
У реальності країною керує парламент, що складається з палати Громад і Сенату. У палаті Громад засідає прем'єр-міністр, члени його уряду та представники опозиційних партій. Міністри є членами парламенту і беруть участь у розробці різних соціальних програм, у тому числі й у сфері еміграції. Уряд діє на трьох рівнях: федеральному, провінційному та муніципальному; відповідно в країні діє триступенева система оподаткування. Ставки федерального податку єдині для всієї країни.
АНГЛОФОНИ ТА ФРАНКОФОНИ
Для чверті жителів Канади рідна мова – французька, для 62% – англійська. Ще 13% називає рідною одну з наступних мов: італійська, китайська, українська, російська, грецька, фарсі, німецька, нідерландська, іспанська. Так, є ще ірокезька. Офіційних мов дві – англійська та французька, в теорії справжній канадець повинен уміти спілкуватися будь-якою з них. На практиці в Квебеку (крім Монреаля), вам складно (точніше, просто неможливо) буде спілкуватися з місцевими жителями англійською, а десь у Новій Шотландії вам не зможуть відповісти французькою. Канадська англійська – це не зовсім британська англійська і не цілком американська англійська, хоча в ній багато американізмів, а орфографія ближча до британської, ніж до американської. Періодично робляться деякі спроби «виловити» та систематизувати основні закономірності «канадського діалекту», але найчастіше такі спроби закінчуються виданням словників із кумедними текстами та кумедними назвами. Почуєте – зрозумієте. Тобто – не зрозумієте...
Що стосується французької, то й тут не все, як на батьківщині мови, хоча за чистотою канадської французької поставлений стежити персонал цілого університету – університету Лаваля в Квебек-Сіті.
«КАНАДСЬКИЙ ХАРАКТЕР»
Його визначають, порівнюючи канадців з їхніми найближчими сусідами. Канадці у спілкуванні менш агресивні, ніж американці, менш фамільярні – у їхній «англійськості» більше власне англосаксонського, ніж американського. Водночас вони можуть здатися більш індиферентними, ніж американці. Їхні стосунки здаються більш формальними, «відстороненими». Серед певного прошарку американців побутує думка про канадців як про поліцейських донощиків, людей, які побіжать до найближчого телефону скаржитися, якщо їх обжене на дорозі людина, що їде з перевищенням швидкості. Забавно, але точно такі ж історії, незважаючи на уявну різницю темпераментів, канадці розповідають про американців. Що стосується суспільства в цілому, то воно на повірку виявляється сильно ідеологізованим. Можна нескінченно критикувати устрій світу в деталях, але замах на «основні цінності» неприпустимий. Канадці – історичні оптимісти, і не дозволять завадити їм бути такими...
«Заграниця» №6, 1999 р.
Інформація «Заграниці».