Зараз її багатство і привабливість з кожним днем обростають новою силою і легендами. Хоча якихось півстоліття тому мало хто чув про цю державу. Арабські Емірати. Рай для туристів, бізнесменів і заробітчан. Останніх тут найбільше. Це не тільки вихідці з Південно-Східної Азії, які не гребують будь-якою чорною роботою. Лави приїжджих працівників тіснять європейці та мешканці менш багатих близькосхідних країн. Представники Заходу працюють у сфері високих технологій і банківської діяльності. Мешканці ж Східної Європи – все більше у сфері обслуговування. Втім, сфера обслуговування в Арабських Еміратах передбачає і найдавнішу професію – проституцію.
«Відпусти мене, мамо, в Емірати!»
Ті, хто відвідував Дубай, цілком міг спостерігати власними очима сексуальну окупацію міста слов'янками. Звісно, тут і тисячі конкуренток із країн Азії та Африки, але, як відомо, на Сході завжди цінувалася біла шкіра та біляве волосся.
Тіла секс-трудівниць зі Східної Європи, Тайваню, Філіппін, Марокко, Єгипту, Сомалі – як частина інтер'єру в будь-якому готелі. Їхні призовні усмішки та пропозиції за доступною ціною – частина сервісу в нічних клубах, казино та ресторанах. Їхнє дефіле по тротуарах та узбіччях доріг – незмінний фрагмент вуличного ландшафту. Хочеш – милуйся, не хочеш – плюйся. Емірати – центр арабського секс-туризму. Сюди з'їжджаються із сусідніх країн Затоки у пошуках сексуальної свободи та заборонених розваг. Можна приїхати на вихідні. А можна відриватися тиждень. Алкоголь, азартні ігри, галасливі клуби та дівчата на будь-який смак і гаманець.
«Російськими з Москви» тут називають себе більшість повій як із російської глибинки, так і з України, Молдови, Білорусі, Узбекистану та Казахстану. Їм вірять: кому яке діло до поганої вимови та характерного акценту. Російська – це означає з колишнього СРСР. Російська – це означає красива та доступна.
Якщо тіло заважає справі
Гроші не пахнуть – сказала мені одна дівчина, яка приїхала в Емірати на заробітки. Називає себе Вікторією, живе тут уже п'ять років. Виглядає дуже доглянутою та привабливою. Мінімум косметики та прикрас. Грамотна приємна мова. Знімає дорогу квартиру в хорошому районі, новенький BMW, не шкодує грошей на себе кохану та послуги пластичних хірургів. Зараз їй 26. На батьківщині – мама, син і троє молодших сестер. Утримує їх і відвідує кожні три місяці. Сім'я думає, що вона працює в турфірмі.
Колись Вікторія починала тут, як і сотні співвітчизниць. Продавала себе. Потім вирішила, що продавати інших вигідніше. Стала привозити з колишнього Союзу дівчат для секс-бізнесу. За кожну новеньку їй платили $2.500.
- Не вірте тим, хто каже, що її продали в рабство насильно, а вона, бідолаха, ні про що не підозрювала. Це дуже рідкісні випадки. Більшість дівчат не сліпо їдуть на заробітки в арабську країну. Вони чудово розуміють, якого сорту робота на них чекає.
Я слухаю монолог і не розумію, з якої причини Вікторія відверто говорить зі мною про подібні речі. Я не знаю, чому вона вважає, що незнайома людина не використає цю інформацію проти неї і не піде в поліцію.
- Навіщо ти мені все це розповідаєш?
- Просто набридло брехати. Я брешу все моє життя. Будь що буде. А поліції я не боюся. За роки, проведені тут, у мене з'явилося багато впливових «друзів» у різних структурах.
Мені не хочеться продовжувати бесіду. Але Вікторія просить вислухати її сповідь. Виявилося, що це ще не все.
- Я заробляю гроші й тим, що роблю підпільні аборти. На це великий попит. І грошей не шкодують. З кожного аборту отримую мінімум $1.500. Платять, звісно, в дирхамах.
В арабському світі аборти заборонені. За законами Шаріату це страшний злочин, за що передбачено суворе покарання.
- Хто твої клієнтки? Російські дівчата, яких ти привозиш?
- Так, я їм надаю повний сервіс, – усміхаючись, відповідає вона. – Ну й іншим не відмовляю – арабкам, філіппінкам, румункам.
- У тебе є спеціальне обладнання, інструменти, освіта нарешті?
- Ні. Але в тих, кого до мене привозять, немає вибору.
- Ти займаєшся брудною і дуже ризикованою справою. Навіщо?
- Кожен заробляє як може. А ризик я намагаюся мінімізувати. Клієнтки, як правило, налякані. Та й розголос їм не потрібен. Крім цього, вони не знають ні мого імені, ні адреси, не бачать навіть мого обличчя. Я одягаю чорний арабський одяг і нікаб, що закриває обличчя. Аборти роблю в знятій для цих цілей квартирці в глухому районі, куди жінок привозять інкогніто.
Я дивлюся в очі моїй випадковій співрозмовниці і намагаюся зрозуміти мету розмови. Що це? Бажання висловитися і зняти накопичений душевний тягар? Дефіцит спілкування та пошук розуміння, а може, прощення? Чи ж просто «театр одного актора» і маячні фантазії людини з не зовсім здоровою психікою? Я не знаю відповіді на це питання. Але дуже хочеться вимити руки.
«Ми не зірки в небі. Нас зняти можна»
А цю фразу я почула від іншої людини, Миколи з Києва, у минулому – музиканта, який також уже кілька років гріє руки на секс-індустрії. Щоправда, свою роботу називає шоу-бізнесом, а себе – продюсером. Каже, що не використовує примусу і сексуальної експлуатації:
- Будь-яка дівчина може просто відпрацювати обумовлені в контракті 600 баксів на місяць за танці і потім поїхати додому. Але якщо вона хоче заробити більшу суму, то їй не обійтися без зустрічей із «гостями». І в цьому їй ніхто перешкоджати не буде. Тим більше, що все відбувається в одній із кімнат готелю, майже під моїм наглядом. Я ж дбаю і про безпеку дівчини.
За межі готелю дівчатам категорично заборонено виходити. Це умова контракту. Однак Микола каже, що в рідкісних випадках вони виходять, але тільки в його супроводі.
...Порожній зал нічного ресторану. Час близько півночі, але клієнтів цього вечора майже немає. На невеликій сцені – група молоденьких (18-20 років) дівчат у білих чоботях-ботфортах і дуже коротеньких прозорих сукнях. Вони виконують пісню арабською мовою і рухаються в такт музиці. Їхні спокусливі погляди і рухи сповнені бажання і спрямовані лише до однієї персони в цьому залі, до єдиного глядача, який самотньо вечеряє за столиком просто перед сценою. Літній араб у національному одязі, схоже, більше поглинутий їжею, ніж принадами російських красунь. І тому повністю ігнорує натяки купити і подарувати будь-якій дівчині, що сподобалася, вінок із троянд або символічну корону. Але службовець ресторану стоїть напоготові з оберемком вінків і дюжиною блискучих корон.
Сенс процедури такий: будь-який гість, якому подобається дівчина, може заохотити її. Для цього потрібно купити у службовця намисто з троянд або корону (що дорожче) і надіти на дівчину. Чим більше заохочень від гостей – тим більше грошей заробляє артистка, оскільки потім усі подарунки вона віддає назад службовцю і отримує половину сплачених шанувальником грошей. Щоправда, нерідко гості роблять подібні подарунки з натяком на продовження ближчого знайомства.
Міфом більше, міфом менше
«Бідні росіяни, яке жалюгідне видовище», – чую я коментар нудьгуючого британця за сусіднім столиком. Він звертається до мене:
- А ви знаєте, звідки привезли цих дівчат?
- Припускаю.
- Усіх росіян сюди привозять із бідних сіл. Раніше ці дівчата дуже важко працювали на фермах.
- З чого ви взяли?
- Подивіться на їхні руки. У них типові селянські руки. Ці дівчата – дочки фермерів, які з дитинства дуже багато працювали. Я знаю, про що говорю.
«Ох, ще один міф. Смішно», – подумала я і не стала заперечувати. Хай цей британець думає, що хоче. А в головному, можливо, він і правий. Жінок експортують із вимираючих пострадянських провінцій, останнє, що там залишилося, – молоді міцні тіла. Чиїсь дочки, дружини, подруги. Самі просяться, начитавшись чергових газетних оголошень про закордонні заробітки. Юність і краса в асортименті, за прейскурантом. І товар цей, часто, поверненню вже не підлягає…