Тату настільки міцно вкоренилися в німецькому суспільстві, що часом їх уже не помічають
З тату на співбесіду
Чи варто навмисно демонструвати тату на співбесіді, коли влаштовуєшся на роботу? «При першому знайомстві з роботодавцем тату все-таки краще не показувати, – вважає Катаріна Штарлай, дизайнерка і член Німецької ради з етикету (Deutscher Knigge-Rat). – Це означатиме, що ви зосереджуєтеся на головному, змістовній частині вашої розмови, а не намагаєтеся в першу чергу привернути увагу до власної персони».
При цьому, як уточнює німецька експертка з питань стилю та моди, про те, що тату у вас є, можна і навіть потрібно повідомити в процесі бесіди – щоб зрозуміти ставлення роботодавця. Але ваша поведінка не повинна підпадати під формулу «прийшов і здивував». Ви не намагаєтеся комусь щось довести, а просто інформуєте.
Загалом член Німецької ради з етикету підтверджує висновки останніх досліджень: «Наявність тату у людини в наші дні вже не робить її винятковою. Тату настільки міцно вкоренилися в суспільстві, що ми вже часом не помічаємо, є вони чи ні. Загалом тату вимагають такого ж толерантного ставлення, як і багато інших тем».
Тату як модне явище
Хоча суспільство вже звикло до тату, зазначає Deutsche Welle, скандали з недоречними зображеннями час від часу виникають у найрізноманітніших сферах. Згадаймо історію, коли на фестивалі музики Ріхарда Вагнера в Байройті змушений був знятися з титульної партії у спектаклі «Летючий голландець» російський співак Євген Нікітін. Причина – наявність на його тілі тату, витлумачених як «нацистські».
Чи існують взагалі табу? «Звичайно, вони є. Забороняються тату з дискримінуючими та такими, що звеличують насильство, зображеннями», – наголошує Катаріна Штарлай. За її словами, тату сьогодні наносять на тіло представники всіх професій, усіх верств населення. «Раніше тату, поки на них не прийшла мода, найчастіше вказували на належність людини до тієї чи іншої угруповання – як правило, кримінальної. На підсвідомому рівні ми досі так чи інакше зчитуємо цю інформацію», – каже авторка нещодавно виданої в Німеччині книги «Тату в професії».
Однак сьогодні тату можуть носити і правоохоронці. Щоправда, поліцейським у Німеччині заборонено мати тату та пірсинг на видних місцях. Якщо ж вони закриті уніформою, а самі зображення не суперечать правовим нормам, то жодних проблем не виникне.
Тату і бізнес
Якщо в побуті обговорювати тату та їхніх носіїв уже не прийнято, то зовсім інша справа – ділові кола. Щоб тату не викликало непорозумінь і неприємних наслідків для бізнесу, компаніям слід відкрито говорити на цю тему зі своїми співробітниками. Важливо розуміти, на якого клієнта ви працюєте. У своїй книзі авторка наводить приклад німецького концерну SAP. «Там вважають, що співробітники самі в змозі оцінити ситуацію, коли тату можна показувати, а коли його краще приховати», – цитує Штарлай керівника відділу кадрів.
Інший приклад – фірма, що працює у сфері будівельних матеріалів. У компанії поділяють клієнтів на дві групи. Перша – це безпосередні покупці: вони до тату ставляться легко. Друга – це великі замовники, архітектори: вони ставляться до тату стримано. У спілкуванні із замовниками співробітники фірми не виставляють свої натільні малюнки напоказ.
Для тих, хто живе і працює в Німеччині, у нашої експертки є кілька практичних порад. «У ділових колах досі діяло правило «допускається все, що приховує майка». Сьогодні поріг чутливості змістився. Фірми стали більш терпимо ставитися до цього модного явища. Головне, щоб власник тату почувався комфортно. Топ-менеджер в елегантній сукні може дозволити собі показати тату на шиї на корпоративному вечорі.
Роблячи тату, пам'ятайте про те, що це рішення – на все життя. Навіть сучасні методи видалення тату не завжди гарантують стовідсотковий результат», – попереджає авторка книги про тату на роботі. Малюнок на тілі – справа глибоко особиста. Головне, щоб майстер з нанесення тату розумів це, а не розглядав клієнта як полотно для своїх художніх фантазій.
Цікаво, що бажання стати володарем тату німецька експертка трактує як прагнення людини зберегти свою індивідуальність. «Тату – це те особисте, що дозволяє людині виділятися, почуватися не такою, як усі, і при цьому залишатися собою. Це своєрідний протест проти бажання роботодавця зробити з колективу щось однорідне», – пояснює Катаріна Штарлай.