Як повідомляє Газета.Ru, найбільш ліберальне ставлення до проституції існує в Німеччині. Так, за оцінкою спеціалістів, у цій країні налічується близько 400 тисяч осіб, які займаються проституцією, більшість з яких – жінки. Повії працюють у борделях, ерос-центрах, клубах, на вулицях та в приватних квартирах. За рахунок цього річний оборот становить близько 2 млрд. євро. Держава оподатковує доходи повій. У 2002 році в Німеччині було прийнято спеціальний закон про проституцію, який має на меті покращити соціальне становище осіб, залучених у цей бізнес.
У Франції проституція як така не заборонена. Проте ще з 1946 року заборонені публічні будинки та сутенерство, приставання на вулиці до потенційних клієнтів і проституція серед неповнолітніх. Повії, яка заговорила з чоловіками на вулиці, загрожує штраф до $1.500, а сутенеру – тюремне ув'язнення до двох років.
У грудні 2002 року італійська влада прийняла закон, який дозволяє зайняття проституцією в приватних будинках. А вуличним секс-працівницям, навпаки, загрожує штраф та арешт.
Заняття проституцією також легальні в ПАР, Канаді, на більшій частині Мексики, у Бразилії, в Австралії та Ізраїлі, а також у країнах південно-східної Азії (за винятком Філіппін і Китаю). Деякий час проституція була дозволена навіть в Ірані, де зараз знову обговорюється питання про її легалізацію, оскільки шиїтам дозволяється мати «тимчасових» дружин.
У більшості перелічених країн заборонено утримувати борделі та використовувати під час занять проституцією найману працю. У багатьох випадках на повій поширюються деякі обмеження, такі як заборона на роботу в центральних частинах міста, поруч із релігійними святинями, або є приписи щодо дозволених годин роботи.
Проституція не дозволена в колишніх радянських республіках (крім країн Балтії, де прийняті або приймаються відповідні закони), у США (крім кількох округів штату Невада) та деяких державах Південної Америки, де сильні позиції католицької церкви.
В арабських країнах за заняття проституцією та сутенерство загрожує смертна кара.