Французька мова використовується у Швейцарії все частіше
Що стосується знання іноземних мов, то тут швейцарцям соромитися нічого: як зазначає портал Swissinfo.ch, майже дві третини громадян країни регулярно говорять хоча б ще однією мовою. Зі своїми чотирма національними мовами Швейцарія є в Європі унікальним феноменом, а тим часом поряд з ними тут все частіше в повсякденному житті можна почути й інші мови, що не належать до числа національних.
За новими даними швейцарського Федерального відомства статистики (Bundesamt für Statistik – BfS), більша частина постійного населення країни говорить німецькою та/або одним із швейцарських діалектів німецької мови. Серед мов, що не належать до розряду національних, все частіше у Швейцарії в повсякденному житті можна зіткнутися з носіями англійської або португальської. Відомство статистики при цьому оперувало поняттям «першої основної мови», тобто мови, якою людина думає і якою володіє найкраще.
Цікава тенденція: починаючи з 1980-х років кількість тих, хто як «основну першу» мову називає німецьку та/або її той чи інший діалект (цюрихський, базельський, валлійський та ін.), постійно скорочується. Приблизно така ж ситуація з італійською: частка тих, хто віддає перевагу освідчуватися в коханні нею, непомітно, але постійно скорочувалася починаючи з 2000 року, але тепер цей показник знову почав зростати. А от французька, навпаки, за останні два десятиліття зуміла зміцнити свої позиції, хай вона і залишається мовою меншини.
Всі ці зміни, що спостерігаються з 2000 року, значною мірою пов'язані зі зміною в методиці підрахунку та статистичного обліку. Наприклад, ще нещодавно той, хто виріс у німецькій Швейцарії, але вдома говорив португальською, мав під час опитувань обирати якусь одну «першу основну» мову. Однак починаючи з 2010 року респонденти можуть як таку вказувати кілька мов (наприклад, як у даному випадку, португальську та німецьку). Але саме це й призвело тепер до різкого збільшення частки «ненаціональних мов» у загальній мовній структурі Швейцарії.
За словами Ренати Корей з Інституту проблем багатомовності (Institut für Mehrsprachigkeit) при Університеті міста Фрібур, на те, які мови і в якому масштабі використовуються у Швейцарії, великий вплив мають економічні кон'юнктурні цикли і, відповідно, характер трудової імміграції до Швейцарії. В даний момент приблизно 25% населення країни є особами без швейцарського паспорта.
Зрозуміло, що збільшення ролі англійської у Швейцарії є логічним наслідком становища країни на світовому ринку праці та зайнятості. У 2010 році мовою Шекспіра як «першою основною» говорили 4,6% населення країни. У 2017 році цей показник уже зріс до 5,4%, що пов'язано, звісно, з трудовою міграцією з англомовних країн, таких як Велика Британія та США.
Цікавим, однак, є питання, пов'язане з причинами постійного зростання популярності та затребуваності французької, в той час як за цей же час кількість тих у країні, хто говорить німецькою та/або діалектом, постійно скорочувалася? Швидше за все, щоб знайти відповідь на це питання, нам потрібно буде звернути увагу на структуру імміграції в країну з різними підходами різних регіонів до вирішення проблеми лінгвістичної інтеграції іноземців.
Як каже Рената Корей, у кантонах французької Швейцарії мігранти скоріше схильні вчити мову та пристосовуватися до нового мовного середовища. Наприклад, якщо мігранти, які говорять іспанською, португальською або італійською мовою, переселяються на франкомовний захід країни, то в середньому французьку вони вчать досить швидко. Це відбувається тому, що, по-перше, всі ці чотири мови належать до однієї мовної групи. А, по-друге, тому, що французька, якою говорять у побуті у Швейцарії, не відрізняється від літературної. Тоді як у німецьких кантонах вивчення літературної німецької мови ще не гарантує, що ви будете спілкуватися з людьми, які говорять у побуті сільськими діалектами, і розуміти їх: адже часом ці говори дуже відрізняються від мови Шиллера та Гете.
Таким чином, у німецькій частині перед мігрантами постає подвійний мовний бар'єр, який відсутній у французькій частині країни. Тому мігранти з Косова, Хорватії або Туреччини меншою мірою схильні вчити німецьку мову, тому що літературний стандарт, на вивчення якого доводиться витрачати багато часу, а головне, грошей, не дає можливості одразу ж спілкуватися в побуті.
Мігрант, можливо, і хотів би вивчити діалект, але виникає питання – а який? Єдиної граматики у діалектів немає, а цюрихська німецька сильно відрізняється від бернської або валлійської. Залишається останній варіант – говорити англійською, але якщо в тому ж Цюриху це цілком реальна опція, то в Берні – не завжди.
Дані щодо мовної ситуації в країні були отримані в ході спеціального аналітичного опитування. Такі опитування регулярно проводяться у Швейцарії з 2010 року в письмовій формі, причому бере участь у такому опитуванні лише частина населення, а не всі жителі країни, як раніше, тому зростає ризик виникнення помилок та статистичних похибок.
Особливо добре це видно на прикладі ретороманської мови: за даними статистики у 2017 році, нею як «першою основною» у Швейцарії говорили 44 тис. осіб, тобто 0,5% від загального населення. «Однак дуже багато хто використовує її як другу розмовну мову, так що BfS зараз виходить з того, що в тій чи іншій формі ретороманською володіють у країні 60 тис. осіб. Тобто частка тих, хто користується нею, може бути набагато вищою, ніж це випливає з даних офіційної статистики», – резюмує Рената Корей.
Александра КОЛЕР.
Переклад Ігоря Петрова.