Єдиною умовою розкриття таємниці є підозра в корупції або у відмиванні грошей. Хоча банківську таємницю придумали не в Швейцарії, населення саме цієї країни гаряче підтримує цей інститут: три чверті швейцарців виступають проти скасування банківської таємниці, якої вимагає Євросоюз, і у випадках, коли власник вкладу ухиляється від сплати податків.
Проблема, однак, у тому, що швейцарське законодавство вважає несплату податків правопорушенням, але не злочином, що тягне за собою скасування в якомусь конкретному випадку банківської таємниці. Один із швейцарських банкірів - що вийшов на пенсію Ганс Бер - заявив нещодавно, що не бачить великої різниці між правопорушенням і злочином, ось чому збереження банківської таємниці неетичне.
Згідно із заявою прес-секретаря галузевого об'єднання (SBVg) Назона, «якщо громадяни якоїсь країни не платять податків, то це означає, щось не гаразд із довірою громадян до своєї держави. Швейцарія, тим часом, з готовністю надає допомогу іноземним державам у юридичному переслідуванні тих, хто обманним шляхом ухиляється від сплати податків, але не щодо недоїмників.
В основі нинішнього спору лежить 51-ша стаття угоди між Швейцарською Конфедерацією та Європейським Союзом, дотримання якої могло б змусити швейцарську владу покінчити з такою диференціацією і надавати Євросоюзу відомості, які нині захищаються законом про таємницю вкладів. Особливо гострій критиці піддав швейцарських колег міністр фінансів Ганс Айхель, внаслідок чого на початку березня цього року мало місце одностороннє посилення митного контролю на німецько-швейцарському кордоні, зняте лише після зустрічі міністрів закордонних справ двох країн.
Таємниця вкладів робила Швейцарію бажаною країною для сотень тисяч найбагатших людей світу, що приносило і приносить їй величезні прибутки. Важко повірити, що зняття торговельних бар'єрів між Швейцарією та ЄС компенсує втрати від можливого скасування цієї таємниці.