Питання про імміграцію та іноземців - хворе місце у швейцарців. Кількість іноземців, не рахуючи тисяч шукачів притулку та нелегальних іммігрантів, становить більше півтора мільйона, або понад 20% майже восьмимільйонного населення. Нині кожен четвертий громадянин Швейцарії народився за її межами. А в Женеві з її міжнародними організаціями іноземці становлять більше 37% населення, якщо ж рахувати осіб з подвійним громадянством, то майже половину. У Швейцарії за кількістю іммігрантів - одне з перших місць у світі.
Між тим у Швейцарії діє жорстке законодавство щодо проживання іноземців та надання громадянства. Виключаючи невелику кількість випадків так званої надзвичайної натуралізації, коли йдеться про людей, які мають особливі заслуги, претенденту на громадянство необхідно прожити в країні не менше 12 років. У кожному кантоні існує своя практика, але скрізь досьє претендента вивчають органи виконавчої влади на кантональному, а потім на федеральному рівні. Потім, за відсутності мотивованих заперечень, рішення приймає уряд або парламент кантону. Все це займає не менше двох років.
Більшість іноземців проживає з щорічно оновлюваним видом на проживання категорії «В». Щоразу необхідно документально підтверджувати джерело постійного доходу. Такий же документ видають студентам, з яких беруть зобов'язання залишити країну після закінчення навчання. Особи, які працюють за контрактом у будь-якій організації, також мають право лише на такий вид на проживання і лише на термін контракту. Після закінчення восьми років іноземець, який має стійкий дохід, має право запросити вид на проживання категорії «С», який дає його власнику всі права громадянина, крім права голосу, і який підлягає оновленню раз на п'ять років. У країні також діють жорсткі правила «прописки»: при переїзді в інший кантон іноземець повинен заново реєструватися в місцевому бюро у справах населення. Доходило до того, що й самі швейцарці, припустимо, жителі Женеви або Базеля, не мали права отримати роботу, наприклад, у кантоні Швіц. Це не раз критикували правозахисні організації.
Однак зараз швейцарські націоналісти з Народної партії захотіли ще більше посилити законодавство. Вони запропонували, щоб будь-яка комуна вирішувала питання про надання громадянства тому чи іншому кандидату шляхом таємного голосування на зборах. Де-факто така практика була введена в ряді німецькомовних комун, але федеральний суд скасував її як таку, що суперечить конституції, оскільки відхилені претенденти не могли оскаржити таке рішення в судовому порядку. Націоналісти ж заявили, що навпаки, це дозволить громадянам безпосередньо вирішувати, кому можна жити поруч. Але більшість партій та уряд виступили проти пропозиції, яка суперечить Європейській конвенції з прав людини і ставить питання про натуралізацію в залежність від особистих уподобань, на зразок судження за прізвищем або зовнішністю претендента.
Варто визнати, що великий наплив іммігрантів створив серйозні проблеми інтеграції, особливо в німецькомовних кантонах, де розміщується більшість новоприбулих. Багато з них віддають перевагу жити національними громадами, дотримуючись власних традицій, які іноді суперечать швейцарському законодавству. Більшість злочинів скоюють іммігранти. В останні місяці країну сколихнули кілька випадків групових зґвалтувань і вбивств, скоєних у школах дітьми «вихідців з колишньої Югославії» (цей евфемізм використовується для позначення косовських албанців або боснійських мусульман). Народна партія виступає за прийняття закону про висилку іноземців, винних у насильницьких злочинах.
Більшість населення відхилило ще одну ініціативу Народної партії - «Суверенітет народу без урядової пропаганди», яка передбачала обмеження права уряду брати участь у політичних кампаніях, що вимагають голосування народу. Зараз уряд розсилає за адресою кожного виборця брошуру з питанням, що виноситься на голосування, з даними по ньому та з викладом свого погляду на проблему. Кожен із семи міністрів виступає на підтримку загальної позиції незалежно від того, якої точки зору дотримується партія, від якої він обраний до уряду.