Статистика свідчить, що після сплати податків, яка є найсуттєвішою статтею витрат сімейного бюджету, найбільше грошей у канадців іде на оренду та експлуатацію житла. Далі за спаданням ідуть витрати на харчування, транспорт, особисте та пенсійне страхування, відпочинок, освіту та придбання меблів разом із побутовою технікою. Найнезначнішими ж статтями витрат у Канаді – знову ж таки за статистикою – вважаються витрати на азартні ігри, друковану літературу та особисту гігієну.
Загалом, згідно з даними за минулий рік, найдорожче життя обходиться в Оттаві, де сім'я з 2-3 осіб змушена витрачати понад 61.000 канадських доларів на рік. Далі з невеликим відставанням ідуть Торонто (близько 60.000 канадських доларів) та Калгарі (трохи більше 59.000 канадських доларів). А от квебекський Монреаль є, як не дивно, одним із найдешевших міст країни: за торішніми даними, середньостатистична канадська сім'я витрачала тут не більше 46.000 канадських доларів на рік.
КВАРТИРНЕ ПИТАННЯ КАНАДЦІВ НЕ ЗІПСУВАЛО
При тому, що канадці й без того є однією з найбільш «домовласницьких» націй у світі, кожен п'ятий житель країни – переважно молодь від 18 до 34 років – найближчими двома роками має намір купити в кредит ще один котедж чи квартиру.
Можуть похвалитися тим, що будинок, у якому вони живуть, є їхньою приватною власністю, сьогодні 7 із 10 канадців. Хоча ціни на житло протягом минулого року суттєво зросли, а іпотечні банки слідом за своїми американськими колегами підняли ставки кредитування нерухомих покупок, будівельна індустрія Канади зараз на підйомі. Адже при будівництві чи ремонті нерухомості необхідно придбати такі матеріали, як цегла, цемент, труби сталеві та пластикові, інші витратні матеріали. Тому не дивно, що у сфері будівництва, виробництва матеріалів та ринку готового житла щорічно «обертається» майже 50 мільярдів канадських доларів.
Канадські міста вважаються набагато більш орієнтованими на потреби «маленької людини», ніж американські мегаполіси. На міжнародних конференціях архітекторів не раз висловлювалася думка, що в США загальне благо приноситься в жертву індивідуалізму. В образі їхніх населених пунктів немає того шарму та затишку, як у канадських, де містобудівні правила набагато суворіші, розташування вулиць та інфраструктура ретельно плануються, а національних «гетто» практично немає.
Судячи з кількості житла, що продається, із усіх канадських провінцій найкращими умовами для життя в новій країні є Квебек, Онтаріо та Альберта. Втім, ціни в адміністративних центрах цих регіонів по кишені лише людям, які мають хороший дохід. Наприклад, щоб купити в розстрочку середньостатистичний будинок у найдорожчому місті країни ВАНКУВЕРІ (ціною приблизно 370.000 канадських доларів), треба мати зарплату не менше 100.000 канадських доларів (далі всі ціни вказані в канадських доларах). Якщо вибирати престижний район, то котедж на одну сім'ю в квебекській столиці коштуватиме ніяк не менше 500.000.
Трохи легша ситуація в ТОРОНТО. Ціни за останній рік тут зросли більш ніж на 10 відсотків, і середній будинок оцінюється приблизно в 350.000. Для першого внеску за таку покупку іммігранту, який уже знайшов собі роботу, знадобилося б мати на руках не менше 85.000. У Калгарі, Оттаві та навіть невеликому містечку Лондоні з населенням у 350.000 осіб умови для старту іммігранта більш щадні. При тому, що житло коштує приблизно 205.000-220.000, на руках достатньо мати 45.000-50.000 та знайти роботу з доходом у 5.000 канадських доларів на місяць.
Із великих міст до приїжджих найбільш лояльний МОНРЕАЛЬ: середньостатистичний приватний котедж тут коштує трохи більше 170.000. Щоб одразу почати підшукувати собі житло в кредит, достатньо продати свою двокімнатну новобудову на столичній околиці.
Для наочнішого порівняння цін у зіставленні із зарплатою в Канаді та США використовується так званий «індекс доступності». Він означає, яку частину вашого «брудного» (не оподаткованого) доходу будуть «з'їдати» виплати за кредитом, податки за будинок та комунальні витрати. Чим вищий індекс, тим гірші справи.
Прийнятним значенням вважається 35 відсотків. Якщо індекс у даній місцевості становить від 35 до 40 відсотків, доведеться обмежувати себе в одязі та розвагах. Якщо виплати перевищують розумні значення, позику банк може взагалі не дати. При вартості позики в 8,5 відсотка річних загальні витрати середнього канадця на будинок зараз становлять 33,3 відсотка, у Монреалі – майже 40 відсотків, у Ванкувері 52,8 відсотка.
Щоб пересічний обиватель міг розібратися в усіх цих премудростях, канадські фінансові інститути поширюють чимало просвітницької літератури та програмного забезпечення, озаглавленого «Який будинок я можу собі дозволити?». Спеціально для іммігрантів Федеральне житлове агентство «Canada Mortgage & Housing Corp.» випускає також спеціальну брошуру «Путівник іммігранта канадським ринком житла» (The Newcomers Guide to Canadian Housing), яку абсолютно безкоштовно можна завантажити з сайту цієї організації в Інтернеті за адресою www.cmhc-schl.gc.ca.
Втім, самостійними підрахунками канадці займаються лише на стадії прикидок та мрій: конкретну розмову з банком їм зазвичай допомагає вести професіонал – іпотечний брокер. За послуги спеціаліст зазвичай бере 2 відсотки від суми кредиту. Борги в економічно розвинених країнах прийнято страхувати, особливо якщо внесок, який ви робите, не надто великий. Страховка залежно від виду кредитування обійдеться від 0,5 до 3,5 відсотка покриваної банком суми. Щоб застрахуватися від заниження вартості покупки в документах, усі учасники угоди визнають лише цифру, завірену ліцензованим оцінювачем. Професійний погляд спеціаліста на покупку обійдеться приблизно в 200-440 канадських доларів.
Податок, що сплачується при купівлі житла в Канаді, становить від 1 до 4 відсотків ринкової вартості будинку. Сума, яку за щастя володіти житлом доведеться віддавати владі щорічно, коливається від провінції до провінції і від муніципалітету до муніципалітету.
Наприклад, у Торонто ставки податків на порядок вищі, ніж у Ванкувері. Ціни на комунальні послуги також різняться від регіону до регіону. У столицях провінцій опалення-освітлення, як правило, обходяться дешевше, ніж в акуратних містах-карликах. Якщо жителі престижного Ванкувера витрачають на обігрів свого особняка приблизно 735 канадських доларів на рік, то в якомусь Шербруку, де ціни на житло рівно вдвічі нижчі, сімейний бюджет може схуднути за той самий період на 2.200.
Звісно, перед іммігрантами на новому місці проживання постане чимало інших питань. Але якщо всі необхідні документи оформлені, житло куплене або орендоване, а робота знайдена – вважайте, що найголовніші проблеми ви успішно вирішили. А з подальшими розберетеся по ходу справи. І чим швидше ви це зробите, тим швидше відчуєте себе в Канаді своїм.