При вході до госпіталю ніхто не намагався переодягнути гостей у безрозмірні халати та капці. А мила усміхнена жінка, акушерка гінекологічного відділення госпіталю Сюзанна Хогстром, запросила нас до пологових палат, щоправда, одразу попередивши, що жодних зустрічей та інтерв'ю з пацієнтками клініки не буде: у Швеції взагалі не прийнято порушувати межі приватного життя.
Одразу скажу, що палати в цій муніципальній клініці більше нагадували комфортабельні номери гарного готелю: двоспальні ліжка, ванни з джакузі, свічки з теплим вогнем та стильні аксесуари — усе це призначалося для щасливих родин, які очікують на появу малюка. Так-так, саме для родин, тому що у шведському пологовому будинку жінка лежить разом із чоловіком. Народжений малюк насамперед опиняється на руках свого батька і лише потім — акушерки або лікаря.
Випадки втрати свідомості зі шведськими батьками, звісно, трапляються. Але найчастіше чоловіки мужньо переносять усі перипетії пологів, а деякі навіть умудряються знімати «історичну» подію на відеокамеру. Така стресостійка поведінка шведських чоловіків зумовлена насамперед хорошою психологічною підготовкою: перед пологами майбутні батьки відвідують не лише магазини, де можна купити товари для новонароджених, а й спеціальні заняття в пологових клініках.
Сам пологовий стіл знаходиться в суміжній з номером кімнаті. Він зазвичай захований у ніші за екраном із красивим фотопейзажем, а при першій потребі космічне диво техніки випливає зі стіни, при цьому всі необхідні інструменти та медикаменти знаходяться на відстані витягнутої руки.
Вразило, що тут ідуть назустріч будь-якому бажанню породіллі: у кімнаті може звучати музика, яка їй подобається, стояти улюблені квіти, під час переймів майбутня мама може лежати у ванні (щоправда, до самих пологів у воді у Швеції ставляться насторожено — були випадки, коли такі експерименти закінчувалися трагічно для новонароджених).
За рік у кальмарському пологовому будинку з'являються на світ у середньому 1.250 дітей, при цьому смертність новонароджених саме в цій клініці — нульова, загалом же по країні цей показник дорівнює трьом-чотирьом випадкам на тисячу новонароджених. Для порівняння: у Росії та Білорусі помирають майже 14 немовлят на тисячу новонароджених, а в Україні, за різними джерелами, від 14 до 22.
Майже всі породіллі у Швеції, розповіла нам Сюзанна Хогстром, народжують за допомогою епідуральної анестезії, коли один укол у хребет повністю позбавляє жінку болю. «А як же ускладнення? Адже це ж небезпечно і для дитини, і для мами!» — в один голос вигукнула жіноча половина нашої групи. «Чому небезпечно? — не зрозуміла нашого питання-вигуку Сюзанна. — У нас ніколи не було ускладнень, пов'язаних із застосуванням таких уколів». У нашій країні і в XXI столітті епідуральна анестезія вважається небезпечною розкішшю, і породіллі вкрай рідко просять лікарів про таку послугу.
Перші пологи у шведської жінки зазвичай трапляються років у 29, та й під вінець шведки йдуть досить пізно — вони чи не найбільш «дорослі» наречені в Європі. У кальмарському пологовому будинку, як повідомила нам Сюзанна, успішно народжують і сорокап'ятирічні жінки, але такі випадки і для Швеції — рідкість.
Ще один факт: більшість дітей у країні народжуються в повних сім'ях, тому що понад 75% шведів надають перевагу жити у шлюбі, байдуже — офіційному чи цивільному.
Пологи тут безкоштовні. Причому і аристократка, і безробітна мати-одиначка отримують абсолютно однаковий догляд і медикаменти, та й лежатимуть вони по сусідству, користуватимуться спільною кухнею-їдальнею та кімнатою відпочинку. Символічна плата вноситься лише за перебування в пологовій клініці батька сімейства.
Народжуваність у Швеції набагато вища, ніж у нас. Ключовий коефіцієнт сьогодні становить 1,9 дитини на жінку.
Але, мабуть, шведи набагато більше, ніж ми, стурбовані низькими показниками народжуваності. Тому шведська сім'я отримує від держави близько 1.000 крон на місяць на кожну дитину (з моменту її народження і до досягнення нею 16 років або до закінчення школи). Як кажуть, дрібниця, а приємно. Причому цю тисячу крон отримує кожна сім'я — топ-менеджерів чи безробітних: різниці немає жодної. Із цього приводу в суспільстві часто спалахують суперечки, мовляв, багаті громадяни могли б чудово існувати і без таких субсидій держави, але багаті тут же нагадують, що вони справно платять податки, а отже — мають право на свою тисячу крон.
Сім'ї, в яких більше трьох дітей, користуються додатковими державними субсидіями. Декретна відпустка у Швеції становить 12 місяців, причому шість місяців належать мамі, а шість — татові, при цьому батькові, який сидить удома з дитиною, виплачується 80% попередньої заробітної плати. Мама чи тато можуть передати чотири свої декретні місяці іншому з батьків, але два зобов'язані використати самі в будь-який зручний для них час до досягнення дитиною восьми (!) років. Тому батьки з візочками або з малюками на руках у магазинах чи на вулицях — явище у Швеції звичне.
Щойно дитині виповнюється рік, ще 90 днів той із батьків, хто продовжує залишатися у відпустці по догляду за дитиною, отримує від держави допомогу в розмірі 60 крон на день.
Так зване «батьківське страхування» також включає в себе можливість брати лікарняний по догляду за хворою дитиною (до 60 оплачуваних днів на рік на кожну дитину в сім'ї). На такий лікарняний батьки можуть розраховувати до досягнення дітьми 12 років.
Чи є у Швеції проблема мам-одиначок? Як ми зрозуміли, мами-одиначки є, а проблеми немає. По-перше, якщо несвідомий татусь відмовляється від батьківства, то за заявою жінки він буде підданий примусовому аналізу на встановлення родинних зв'язків з народженою дитиною. Якщо аналіз позитивний, то з тата будуть стягуватися аліменти. При цьому мама малюка буде отримувати допомогу від держави, а не від батька своєї дитини. Тато теж буде платити аліменти до державної скарбниці. Таким чином жінка може бути позбавлена часто неприємних контактів з колишнім коханим, його роботодавцями та судовими виконавцями.
А якщо жінка спочатку не розраховувала на допомогу чоловіка у вихованні дитини і народжувала, що називається, для себе? І в цьому випадку вона буде отримувати соціальну допомогу, достатню для того, щоб не бідувати і не боятися за майбутнє своє та свого малюка.
Продовжуючи подорож кальмарським госпіталем, наша група побувала в неонатальному відділенні - в той момент там лежали сім немовлят, які народилися раніше терміну. Є в клініці й хірургічне відділення - за допомогою операції «кесарів розтин» сьогодні у Швеції народжують приблизно 15% породіль, але лікарі йдуть на такий крок лише в крайніх випадках, а часто навіть наполягають на пологах природним шляхом.
Нас по-доброму вразив персонал клініки - від цих людей виходило зовсім особливе світло, вони дуже часто усміхалися, жартували, терпляче відповідали на наші запитання і позували перед численними об'єктивами.
У гінекологічному відділенні нам розповіли про те, що приблизно 20% шведок дітородного віку страждають на безпліддя. Тому в країні дуже популярне штучне запліднення. Така процедура коштує 15-20 тис. крон, але перша спроба вагітності з пробірки безкоштовна. Штучне запліднення у Кальмарі не проводять - лабораторії, що спеціалізуються на такій послузі, є лише в клініках великих міст.
У кальмарському госпіталі ми побачили (сподіваюся) завтрашній день нашої гінекології - інструменти, обладнання кабінетів не викликали того вічного жаху, який звикли відчувати жінки пострадянського простору при зустрічі з гінекологом у районній поліклініці. Одна з молдавських журналісток, подивившись на гінекологічне крісло, навіть поцікавилася, а де ж сходинки, по яких пацієнтка повинна на нього забиратися. Лікарка у відповідь натиснула кнопку на пульті керування, і крісло плавно опустилося.
Важко уявити, що в цій країні, де держава так піклується про жінок і створює їм усі умови для народження та виховання дітей, усе-таки кожна третя вагітність закінчується абортом. Лише в кальмарському госпіталі щороку роблять близько 400 таких операцій, а загалом по країні відбувається 33 тис. абортів на рік.
Чи треба говорити, що шведи не відчувають нестачі в контрацептивах, більше того, для молоді до 22 років презервативи безкоштовні, а інші запобіжні засоби юнакам і дівчатам в аптеках продають за доступними цінами. І, тим не менше, нерідкі випадки, коли на аборт приходять неповнолітні дівчатка. Лікарі, які зберігають лікарську таємницю, не звертаються до батьків дівчат, але вимагають, щоб юні пацієнтки спочатку поставили до відома свою сім'ю і тільки потім приймали рішення про подальшу долю ще ненародженої дитини. Втім, якщо дівчинка бажає все зберегти в таємниці від рідних і наполягає на перериванні вагітності, аборт їй буде зроблено.
Як одну з можливих причин високої кількості абортів шведи називають небажання жінок приймати гормональні контрацептиви. Перші покоління цих медикаментів були дуже небезпечні для здоров'я, сьогодні ж фармакологія пішла далеко вперед, а страх залишився.
Дозволю собі висловити версію, що на досить спокійне ставлення шведського суспільства до абортів може впливати і те, що шведи - не найрелігійніша нація у світі. 87% мешканців країни - протестанти (причому без палкості, як і більшість північан), а протестантизм завжди з більшим «розумінням» ставився до проблеми абортів, ніж католицизм чи православ'я.
Уся система батьківського страхування, введена у Швеції на початку 70-х, ґрунтувалася на двох постулатах: по-перше, вона мала скоротити фінансовий розрив між сім'ями, які мають дітей, і бездітними подружніми парами, по-друге - сприяти рівності в правах чоловіків і жінок. Але, на мій погляд, у системі все-таки є якийсь жахливий прорахунок (можливо, на рівні постановки самих цілей і завдань), якщо кожному третьому шведу сьогодні не судилося народитися. Втім, якщо згадати вітчизняну статистику з абортів, можна одразу перестати переживати за шведів...
Батьківське страхування у Швеції - лише частина обширної системи медичного страхування та один із головних елементів державної політики щодо сім'ї. Відомий дослідник ділових культур Гірт Хофстед класифікує шведську культуру як найбільш жіночну. Це в чоловічих культурах домінуючі цінності - успіх, гроші, нагороди, власність. У жіночих же найголовніше - стосунки, якість життя, турбота. Шведи протягом останніх десятиліть наполегливо створювали суспільство, яке піклується про людей. Часом навіть надто піклується.
Ми ж, які ніколи не знали, що таке якість життя, за 15 років відвикли і від поняття «турбота держави». І боюся, що якщо навіть колись у нашій країні будуть створені такі прекрасні умови для народження дітей, як у маленькому провінційному шведському місті, ми витратимо десятиліття, щоб віднайти нову систему стосунків.
Не так давно одна моя подруга, на останніх місяцях вагітності потрапивши до гінекологічного відділення лікарні, розповідала, що всі медсестри зверталися до майбутніх мам виключно на прізвище та з означенням «хвора». Отож, наша «хвора» взялася за виховання медперсоналу, вивчивши прізвища медсестер і голосно звертаючись до них не інакше як «здорова Петрова (Сидорова, Іванова)». Каже, допомогло - відтоді всі у відділенні називали дівчину на ім'я і навіть не спотикалися на важковимовному по батькові, що дісталося їй від тата-аварця.
Хороший сервіс у вітчизняних медзакладах теж можливий, але, як правило, за окремим прайсом. Я поцікавилася у Сюзанни, чи можливе якесь спецобслуговування в кальмарському пологовому будинку за додаткову плату - наприклад, якщо до клініки прийде народжувати дуже багата городянка. «Ні, - відповіла Сюзанна. - Ми й так пропонуємо нашим пацієнтам усе найкраще - сервіс, медикаменти, обладнання. Кожній породіллі незалежно від її соціального стану доступне все, що є в нашій клініці».
Природно, після цієї шведської «казки» у нашої співвітчизниці може виникнути питання: а може, мені народити дитинку там? Так, будь ласка. От тільки пологи для іноземки вже не будуть безкоштовними, наприклад у Кальмарі вони обійдуться приблизно в $2 тис.
Прощаючись із працівниками кальмарського пологового будинку, я запитала, чи дарують шведські тати лікарям та акушеркам квіти й подарунки, коли разом із малюком і щасливою мамою залишають клініку. «Ні, у нас це якось не прийнято, - здивувалася Сюзанна. - А що, у вашій країні є такий звичай? Яка чудова традиція! Все-таки ви дивовижні люди».